Там мешкали "король алкоголю", "магнат шкіри" та хулігани: де в Україні знаходиться гора, що зберігає стародавні таємниці (фото)

Лиса Гора — один з найяскравіших районів Харкова, де сучасні висотки сусідять зі старовинними будівлями дореволюційного періоду. Це місце відзначається насиченою та суперечливою історією, в якій переплітаються життя підприємців, вчених і кримінальних лідерів.

Розташована Лиса Гора трохи далі за Холодну Гору. Між ними проходить Савкин Яр -- вузька балка, уздовж якої пролягає вулиця Нижньо-Гієвська. "Телеграф" вирішив детально розповісти про історію цього місця, взявши дані у "DepoХарків".

Колись на території сучасного району справді здіймалася гора, оточена густими лісами. До 1820-х років її схили були вкриті деревами, але після того, як місцева громада ухвалила рішення використати деревину для будівництва дзвіниці Успенського собору, ліси почали вирубувати. З часом гора залишилася без зеленого покриву, і саме так вона здобула свою назву "Лиса".

Після цього виникли труднощі з підтопленням сусідніх сіл, зокрема Іванівки та Панасівки, оскільки тала вода більше не затримувалася деревами. Лише через кілька десятиліть, у 1860-1870-х роках, ситуацію вдалося покращити завдяки встановленню дренажної системи під час будівництва залізниці.

Перші мешканці цього району з'явилися у 1840-х роках. Це були переважно малозабезпечені жителі Харкова, які не мали змоги орендувати житло в центральній частині міста. Вони будували скромні дерев'яні хатини. З відкриттям Курсько-Харківської залізниці у 1869 році сюди почали переселятися працівники депо та залізничники. Наприкінці XIX століття Лиса Гора офіційно стала частиною міської території Харкова.

Торговець, що реалізував горілку та сприяв розвитку науки.

Одним із найвідоміших мешканців Лисої Гори в XIX столітті був купець Козьма Кузін. Його великий кам'яний маєток стояв на нинішній вулиці Кузинська. Поруч проходив міст через залізничні колії, що сполучав Лису Гору з вулицею Великою Панасівською. Міст також отримав назву на честь Кузіна -- і хоча стару переправу давно знесли, ця назва збереглася й досі.

Кузін спеціалізувався на торгівлі алкогольними продуктами, зокрема горілкою та винами. Його охрестили "королем горілки". Завдяки своїй діяльності він став одним із найбагатших жителів Харкова, здобув титул купця першої гільдії, отримав звання Почесного громадянина та став першим "комерційним радником" у місті. Його дружина Катерина залишила свій слід в історії як перша жінка-підприємець.

Незважаючи на свою пристрасть до спиртного, Кузін залишив помітний слід у житті міста. Він щедро підтримував освітні та наукові проекти, фінансував молодих дослідників і громадських активістів, а також активно залучався до розвитку інфраструктури Харкова.

Іван Гаращенко — заможна особа, що активно підтримує українську культуру.

На початку XX століття Лиса Гора стала місцем проживання Івана Гаращенка -- єдиного на той час українця-мільйонера у Харкові. Його називали "шкіряним магнатом", адже він володів великою компанією з продажу шкіри та взуття.

Проте найбільше Гаращенка цінували за його доброчинність. Він активно підтримував український рух, фінансуючи діяльність товариства "Просвіта", надаючи допомогу видавництвам та сприяючи розвитку української освіти. За легендами, саме його фінансові внески стали основою для зведення Харківської української гімназії імені Бориса Грінченка.

Підприємець мав намір збудувати на Лисій Горі приміщення для товариства "Просвіта", але його плани були зруйновані подіями 1917 року, зокрема Жовтневим переворотом. З приходом радянської влади його життя кардинально змінилося: у 1936 році Гаращенка арештували та відправили на три роки до Сибіру. Після звільнення йому було заборонено повертатися до Харкова, а його майно було конфісковано.

Савкин Яр, який розділяє Холодну та Лису Гори, має легендарну репутацію. Є дві версії, звідки походить його назва.

Яр отримав свою назву на честь філософа Григорія Савича Сковороди. Під час своїх подорожей він неодноразово відвідував пасічника на прізвище Чистокліт, який жив поблизу спуску до яру. Сковорода любив гуляти цими краями. Будівля пасічника проіснувала до 1970-х років, поки не була знесена за розпорядженням місцевої адміністрації.

Існує інша, більш похмура версія: Савкин Яр отримав свою назву на честь місцевого злочинця на ім'я Савка. У XIX столітті цю місцевість вважали притулком для крадіїв та рецидивістів, тож навіть правоохоронці намагалися уникати її. Згодом тут оселилися безпритульні та дрібні злодії, внаслідок чого яр став відомим як Сявкін, що відображало тодішнє ставлення до дрібних правопорушників.

На вулиці Курилівській знаходиться цвинтар, який славиться своєю "Алеєю злочинної слави". Тут поховані кримінальні авторитети, "злодії в законі" та навіть представники циганської аристократії.

А на сусідній вулиці в період Голодомору 1932-1933 років були викопані братські могили для тих, хто вмирав від голоду просто на тротуарах.

Справжньою перлиною Лисої Гори є церква, присвячена іконі Казанської Божої Матері. Цю святиню було збудовано на початку XX століття в сусідстві з кладовищем, в характерному для російсько-візантійського стилі, завдяки старанням місцевого підприємця.

Ця церква вирізняється тим, що ніколи не зупиняла свою діяльність, навіть у часи радянської влади, коли багато храмів закривали. У 1939 році вона виконувала функцію кафедрального собору. І до сьогодні цей храм залишається одним з найбільш шанованих у Харкові.

Нагадаємо, що раніше "Телеграф" повідомляв про те, як у одному з районів Харкова колись жив чоловік, який, можливо, втратив розум через те, що забув свою докторську дисертацію в трамваї. Це спонукало його до того, щоб розфарбувати стіни приміщень незвичайними написами.