Тимофій Милованов повідомив: "60% учасників міжнародних олімпіад вирішили не продовжувати навчання в українських університетах, а обрали закордонні навчальні заклади."

Зображення: Зоряна Стельмах, Тимофій Милованов, голова Київської школи економіки.

Сталий уявлення радянської епохи про те, що "усі винні", призвело до того, що люди почали сподіватися на швидке вирішення своїх проблем кимось іншим. Наприклад, вони чекають, що держава підніме зарплати, або що президент України знайде додаткові години в своєму насиченому графіку, щоб зосередитися на освіті та науці. Також існує надія, що директори навчальних закладів зможуть знайти ресурси для ремонту лабораторій та зміни підходів до роботи в установах. Проте такі очікування є глибоко дисфункціональними і закладені в нас радянською культурою, що спонукає до бездіяльності, вважає Милованов.

З іншого боку, він зазначає, що держава також створює у громадян сподівання, які не здатна виконати, адже в умовах війни, можливих відключень електроенергії та бюджетного дефіциту не йдеться навіть про можливість підвищення зарплат.

"Один додати один завжди буде два. Незалежно від того, як це порахувати, п'яти там не буде," — зазначив Милованов. Він вважає, що будь-які сподівання, які виникають сьогодні щодо держави, є необґрунтованими. У відповідь на це, кожен повинен взяти на себе відповідальність за своє життя та почати вживати активних заходів.

"У мене є садочок, в якому у жовтні виросли помідори. Всі сміялися, коли я садив помідори в липні. Казали, що то запізно і в мене нічого не виросте. А я їм помідори в жовтні, -- поділився прикладом з власного життя президент KSE. -- Жінка, яка мені сказала, що помідори виростуть, є дизайнеркою ботсаду. До того була вченою. Дисертацію писала в Інституті кібернетики імені В.М. Глушкова. Велику частину свого життя вона віддала науці і пишалася цим. Але місію свою знайшла в тому, що конкретно для неї сад важливіший за математику. І сьогодні вона щасливіша, ніж тоді. Думаю, що секрет того, щоб перестати усім плакати і почати діяти, -- знайти свою місію. І чесно її виконувати, а не чекати чогось від уряду, ректора, донора, студента, колеги. Не треба чекати, не треба пишатися, треба діяти".

Київська школа економіки демонструє, що можливо діяти навіть у сучасних умовах, наголошує Милованов. Він вважає, що існуюча система фінансування вищих навчальних закладів, яка базується лише на формі власності, є несправедливою та є одним із чинників, що послаблює освітню систему.

Зображення: Зоряна Стельмах, Ігор Ліскі, Елла Лібанова, Оксен Лісовий, Кирило Говорун, Тимофій Милованов та Соня Кошкіна в процесі обговорення.

"Мені неприємно і образливо, коли члени журі чергового, яке виділяє гроші, в тому числі державні або приватні, де бере участь Київська школа економіки, кажуть: "Треба підтримати державні ВНЗ". Мене це фундаментально ображає, тому що це порушує Конституцію України і показує неадекватність ментальності певних людей. Але мене ще більше ображає, коли це роблять підприємці і люди з бізнесу, а не чиновники. Коли кажуть, що треба ж підтримати когось не на основі того, що ми будуємо найкраще, а на основі права власності, стосунків чи чогось іншого", - пояснив він.

Тимофій Милованов вважає, що ще однією серйозною проблемою сучасної вищої освіти в Україні є практично безмежна влада ректорів. Навіть у найпрестижніших державних університетах відсутня структура, здатна оперативно оцінити дії ректора або звільнити його. (У KSE ректора призначає наглядова рада. - Ред.).

Чи замислювалися ви, коли політик втрачає свої моральні орієнтири? Це трапляється, коли він у приватній бесіді зізнається, що його все дратує, але при цьому заявляє: "Хто, якщо не я?" В такі моменти він починає відчувати свою вищість. Якщо я не візьму на себе відповідальність, хто ж тоді очолить місто, парламент, комітет або навіть країну? Деякі, як у Сполучених Штатах, заявляють: "На мене було скоєно два замахи, отже, я точно маю божественне призначення. Не сам бог, але обраний ним, у мене є моя місія."

Це не залежить від людини, це залежить від позиції. Саме тому придумано обмеження термінів, з якими люди знаходяться у будь-якій владі. Ми ж ми бачимо, що сталося з Росією.

Простий і зрозумілий приклад — це президент Байден. У книзі "The Original Sin" описується, як він вірив, що тільки він здатний зупинити Трампа, тому вирішив балотуватися. В результаті демократи не змогли перегрупуватися та висунути гідного кандидата. Історія свідчить, що добрі люди йдуть на вибори самостійно, а погані — ні. Поганих потрібно стримувати, — зазначив Милованов.

Оксен Лісовий висловив думку: "Досягнення перемоги у війні без прогресу в освіті не можна вважати справжньою перемогою."

На думку автора, ще однією важливою проблемою сучасних українських університетів є відсутність зв'язку з ринком праці. Незважаючи на готовність бізнесу виступати замовником та фінансувати підготовку кваліфікованих спеціалістів, університети не використовують цю можливість.

Президент KSE вважає ще однією негативною тенденцією виїзд обдарованої молоді за межі країни. Незважаючи на твердження влади та експертів про відсутність цієї проблеми, статистика говорить про інше: 60 % учасників міжнародних олімпіад, а саме 58 дітей (серед яких математики, хіміки та комп'ютерники), вирішили навчатися за кордоном, відмовившись від українських університетів. Лише 40 % (39 осіб) залишилися в Україні.

Зображення: Зоряна Стельмах, Тимофій Милованов, голова Київської школи економіки., і редакторка LB.ua Cоня Кошкіна

У той же час, українська освітня система стикається з серйозними викликами через безліч університетів, які більше не відповідають актуальним демографічним вимогам. Як вважає керівник Київської школи економіки, деякі з цих закладів потрібно не просто об'єднувати, а ліквідувати. Це стосується університетів незалежно від їхньої форми власності — державних чи приватних.

Слабкі банки потрібно ліквідувати. Національний банк закрив непотужні фінансові установи в період 2014-2016 років, і люди заплатили за це величезну ціну. Як результат, ми змогли досягти макроекономічної стабільності навіть під час повномасштабного вторгнення.

Однак ніхто не наважується закрити недостатньо якісні університети, внаслідок чого наша система освіти залишає бажати кращого, і багато людей вирушають за кордон. В результаті ми обираємо посередній компроміс, намагаючись об'єднати навчальні заклади, навіть не ліквідовуючи ті, що насправді потребують закриття. І в підсумку ми стикаємося з протестами, опором та критикою на адресу тих, хто намагається внести зміни, – підкреслив Милованов.

Принагідно він навів приклад вдалого об'єднання університетів у Німеччині, яке реалізувала канцлер Ангела Меркель у 2004-2005 роках в контексті реформи ринку праці.

Меркель мала на меті знизити безробіття та підвищити конкурентоспроможність населення. Ситуація була такою, що, скажімо, в моїй сфері, економіці, в Німеччині існувало всього два університети, які заслуговували на увагу. Інші ж були недостатньо якісними. Протягом 12 років Меркель змогла підняти кількість факультетів у моїй галузі до світового рівня, досягнувши 12. Це стало справжнім проривом.

Цей процес відбувався через об'єднання, але не під егідою Меркель. Натомість, створювалися міжуніверситетські кластери, в яких самі університети, що бажали співпрацювати, розробляли спільні наукові та освітні проєкти. Вони подавали ці ініціативи до відповідного міністерства, однак остаточні рішення ухвалювали міжнародні наукові ради, до складу яких переважно входили представники наукової діаспори з США", -- поділився Милованов.

За словами президента KSE, Міністерство освіти Німеччини не впливало на процес об'єднання закладів освіти. Основною причиною цього стало фінансування: установи, які не брали участі в об'єднаннях у кластери, зазнали скорочення бюджетних асигнувань на 20-30%.

"І це спрацювало. За 10 років вшестеро зросла кількість гідних департаментів в моїй галузі. Оцінка була безкоштовна. Її проводив Дірк Бергман, лідер в моїй галузі, діаспорянин, німець, який працює в Єлі, він як рецензент вирішував, чи давати гроші Кельнському університету, чи Карлсруе.

Я згоден, що ситуація дійсно складна. Однак важливо зазначити, що уряд Меркель лише розробляв політичні концепції та здійснював контроль за їх реалізацією, але самостійно не приймав внутрішніх рішень, -- наголосив Милованов.

Зображення: Зоряна Стельмах, Тимофій Милованов, голова Київської школи економіки.

Сьогодні Україні необхідна сучасна реформа вищої освіти, яка забезпечить університетам високий рівень підготовки, здатних виховувати "юнікорнів" — "незвичайних, оригінальних та рідкісних (за визначенням президента КШЕ. — Ред.) особистостей, що володіють глибокими знаннями в двох-трьох сферах та є ефективними менеджерами і лідерами". На його думку, це є критично важливим для збереження української нації.

"Що відбувається в Україні? Люди досягають рівня експертності у чомусь, деякі доходять до рівня адміністративності, дай Боже, якщо їм пощастило стати експертами у двох галузях. Але такого майже немає. І майже ніхто не має експертності у трьох-чотирьох галузях. А це нормальний досвід реального менеджменту з проблемами, з боротьбою і лідерством, щоб вести за собою людей.

Отже, генетичний матеріал, з якого ми формуємо людей, залишається незмінним, але результат виходить значно менш чисельним у порівнянні з деякими іншими спільнотами. Коли мова йде про збереження нації, важливо враховувати не лише загальну чисельність населення, а й кількість осіб, які зможуть пройти через цю освітню, наукову та бізнесову воронку. Таким чином, університети повинні трансформуватися в справжні «фабрики юнікорнів», – підкреслив Мілованов.

І для цього буде достатньо десяти університетів, вважає він, не 400.