Дослідник з Гарварду несподівано підтвердив існування Бога за допомогою математичної формули (фото)

Іноді науку сприймають як протилежність релігії, але дослідження гарвардського науковця показало, що ситуація значно складніша.

Наука та релігія часто сприймаються як протилежні поняття, проте вчений з Гарвардського університету запевняє, що математичне рівняння насправді підтверджує існування Бога. Астрофізик і фахівець у галузі аерокосмічних технологій, доктор Віллі Сун, нещодавно поділився думками про те, як пророцтво антиматерії, зроблене у 1928 році, свідчить про те, що Всесвіт має свій спеціальний задум, повідомляє Daily Mail.

У своїй презентації доктор Сун згадує про "аргумент тонкого налаштування", що стосується ідеального збігу фізичних законів та умов Всесвіту, які сприяють існуванню життя. Він також підкреслює, що вкрай ймовірно, що таке співпадіння не могло статися випадково.

У Фокус. Технології запустили власний Telegram-канал! Підписуйтеся, щоб бути в курсі найновіших і найцікавіших подій у сфері науки!

Антиматерія та матерія з'явилися одночасно внаслідок Великого вибуху, проте в нашому Всесвіті антиматерії значно менше. Антиматерія має заряд, який є протилежним до заряду матерії, тому, якщо б їх кількість була однаковою, вони б взаємно нейтралізувалися. Отже, асиметрія між матерією та антиматерією може бути розглянута як свідчення певного задуму.

На думку доктора Суна, у фізиці та математиці існують аспекти, які не мають жодного зв’язку з реальним життям, проте все ж виявляються правильними. Один із таких прикладів — рівняння Поля Дірака, професора Кембриджа, яке порушило всі відомі на той час закони фізики. Саме тому Дірака називають "батьком антиматерії", адже він випадково відкрив її існування ще до того, як це було підтверджено експериментально в 1932 році.

У своїй роботі професор Дірак зосередився на розв'язанні питання, чому деякі частинки можуть рухатися швидше за швидкість світла. У вчених були рівняння для повільно рухомих електронів, але субатомні частинки залишалися загадкою.

Внаслідок своїх досліджень професор з'єднав відоме рівняння Альберта Ейнштейна E=mc з рівнянням Шредінгера, яке належить до квантової механіки. Перше з них стверджує, що об'єкти з масою не можуть досягати швидкості світла, тоді як друге описує ймовірність виявлення частинки у визначеній точці в певний момент часу.

Первісне рішення не спрацювало, а тому професор Дірак додав додатковий тип електрона з негативною енергією. Результат спантеличив наукову спільноту, додавши нову загадку, оскільки ніхто не знав, що це таке або яке його призначення. Водночас негативно заряджений електрон зробив рішення настільки простим і елегантним, що Дірак зрозумів, що воно правильне.

Менш ніж за десять років спостережень космічних променів у верхніх шарах атмосфери науковці виявили перші частинки антиматерії, що стало підтвердженням гіпотези Дірака. Це відкриття в значній мірі сприяло розвитку нової галузі фізики, відомої як квантова теорія поля, яка об'єднує теорію поля та принципи відносності з основними ідеями квантової механіки.

Ще 1963 року професор Дірак описав Бога як "математика дуже високого рівня". Він вважав, що одна з фундаментальних особливостей природи є те, що фундаментальні закони описуються в термінах математичної теорії великої краси та сили, що вимагає досить високого рівня математики для її розуміння.

Можна запитати: чому ж природа має таку структуру? Те, що ми знаємо на сьогоднішній день, свідчить про те, що природа організована саме цим чином. З іншого боку, цю ситуацію можна охарактеризувати так: "Бог є математикою надзвичайного рівня, який застосував складні математичні концепції під час створення Всесвіту".

Варто підкреслити, що численні фахівці в минулому висловлювали думки про можливість виявлення свідчень наявності Бога у Всесвіті. Наприклад, Річард Свінберн та Робін Коллінз розробили концепцію тонкого налаштування. Вони зазначали, що якби умови у Всесвіті були іншими, то його розширення відбувалося б занадто швидко або, навпаки, він би занадто рано колапсував, що унеможливило б виникнення життя.

Раніше в журналі Фокус з'явилася інформація про те, як вчені уявляють собі зовнішність Ісуса.