Українська система освіти перебуває на критичному етапі: або інвестувати в неї сьогодні, або втратити спеціалістів назавжди, – Анатолій Мельниченко, НТУУ "КПІ" – Delo.ua.

Про стан співпраці з корпоративним сектором, про лабораторії, дуальну освіту та наукові парки

Головним замовником та джерелом фінансування роботи вишу залишається держава. Але ще з дев'яностих років КПІ співпрацює з бізнесом, в тому числі транснаціональним у наукових та навчальних проєктах. У якому стані ця зараз співпраця зараз?

У останні роки спостерігається значне пожвавлення в сфері співпраці між великим, середнім і малим бізнесом. Це явище зумовлене, прежде всього, дефіцитом висококваліфікованих спеціалістів, який відчувається вже протягом п'яти років. Бізнес змушений звертатися до університетів, усвідомлюючи, що наявність кваліфікованих кадрів є одним з основних факторів їхньої успішної діяльності. Ми взаємодіємо з підприємствами в різних форматах. В цьому контексті можна виділити дві основні категорії бізнесу: перші вважають, що університети зобов'язані забезпечити їх готовими кадрами без будь-яких зобов'язань чи співпраці, тоді як інші усвідомлюють, що для якісної підготовки фахівців та заповнення нестачі кваліфікованих кадрів необхідна тісна співпраця з навчальними закладами.

Є бізнес, який сам приходить до нас з ініціативами та ідеями - це дуже цінна когорта нової хвилі підприємців. Ми також намагаємося взаємодіяти з підприємствами, які займають лідерські позиції у своїх галузях, щоб не втрачати динаміку розвитку спеціальностей і залишатися на передньому краї вищої технічної освіти.

Ваші колеги казали, що одним з найпоширеніших варіантів співпраці з бізнесом є фінансування лабораторій, що через бюрократичні перепони це є одним з найзручніших форматів.

Ми не обмежуємося лише лабораторіями. Насправді, кількість наукових центрів, фінансованих бізнесом, в нашому університеті постійно зростає. Наразі у нас є понад 60 активних лабораторій, і кілька з них готуються до відкриття в наступному навчальному році. Наприклад, компанія Ajax Systems нещодавно обладнала кілька нових лабораторій у КПІ на факультеті електроніки, в Інституті телекомунікаційних систем та на факультеті приладобудування. Компанія Melexis, відомий виробник автомобільних сенсорів, також створила лабораторії з сучасною вимірювальною та обчислювальною технікою на кількох факультетах. Крім того, Melexis щорічно надає обраним студентам факультету електроніки персональні стипендії у розмірі 10 тисяч гривень.

Також особисті стипендії надаються НАЕК "Енергоатом" у розмірі 1 тис. грн додатково до основної стипендії. Останнім часом компанія Huawei оснастила лабораторію відновлювальних джерел енергії на факультеті електроенерготехніки та автоматики. На базі КПІ була створена академія Huawei, яка кілька років тому була визнана найкращою серед подібних ініціатив в інших навчальних закладах. Ця компанія також виплачує особисті стипендії у розмірі 10 тис. грн. Спільно з Першим Українським Міжнародним Банком ми розпочали у цьому році підготовку за освітньою програмою "Страхова та фінансова математика".

Однак це лише частина нашої діяльності. Ми активно підтримуємо дуальну освіту, що передбачає, що не менше 25% навчального процесу проходить безпосередньо на підприємствах. У рамках цього формату отримання вищої освіти бізнес виконує важливу роль у навчанні практичним навичкам, забезпечуючи менторів і пропонуючи студентам робочі місця. Така система навчання переважно впроваджується в магістерських програмах, проте вона також існує і на рівні бакалаврату.

Для бізнесу це є інвестицією в конкретних фахівців, а для нас — шанс забезпечити освіту, що відповідає сучасним вимогам промисловості, замість покладатися на застарілі навчальні матеріали. Наразі КПІ має близько 80 угод про дуальну освіту. Серед партнерів — такі компанії, як Samsung, ДТЕК, Прогрестех-Україна, Ajax Systems, Мелексіс-Україна, Енергоатом, Huawei, Антонов, Київгума, Парашар Індастріз та інші.

Окрім цього, ми маємо три наукові парки, які представляють собою платформу для співпраці, де підприємці та науковці об'єднують зусилля для створення стартапів, реалізації результатів наукових досліджень та захисту інтелектуальної власності.

Один з них, Науковий парк адитивних технологій Sikorsky Challenge, займається новітніми розробками для медичної галузі, наприклад 3D-друку для протезування. "Фінкорд-Політех" та Науковий парк "Київська політехніка" - проєктами у сфері зв'язку, космічної галузі, енергетики та іншими.

Звичайно, існує й спонсорська підтримка. Нещодавно компанія Boeing-Україна передала механіко-машинобудівному інституту КПІ 100 комп'ютерів, а Huawei сприяла створенню потужної гігабітної Wi-Fi мережі на території кампусу. Також ПриватБанк, ПУМБ, Креді Агріколь і Сенс Банк надали допомогу в розв'язанні питань, пов'язаних із придбанням енергетичного обладнання та відновленням інфраструктури.

Будь-який виш державної форми власності має узгоджувати з Фондом держмайна орендні питання, закупівлі та інше. Наскільки це ускладнює роботу з бізнес-ком'юніті?

-- Це трохи ускладнює взаємодію. Але не це є головною проблемою. Ми, в очах компаній стереотипно ще виглядаємо як державна, дещо забюрократизована структура зі своїм документообігом, умовами щодо дотримання вимог навчальних планів. Через це деяким компаніям легше створити власні курси під формування конкретної компетентності, щоб швидше заповнювати власні вакансії. Вони інколи не готові чекати, поки ми проведемо все за необхідними процедурами (наприклад, громадське обговорення змін до освітньої програми).

Останнім часом ми істотно підвищили свою гнучкість і мобільність, активно реагуючи на потреби наших партнерів. Водночас важливо пам’ятати, що мета університету, на відміну від комерційних програм, полягає у підготовці універсальних фахівців з глибокими фундаментальними знаннями.

Отже, підприємствам непросто взаємодіяти з вами. А як вам працюється з бізнесом?

-- Я б не сказав, що бізнесу з нами складно. Часто це залежить від величини компаній чи специфіки їх діяльності. Наприклад, є приватні компанії, в яких бюрократичні процедури ще громіздкіші, ніж у державних структурах. Для нас співпраця з бізнесом - це переважно плюси. Але є й проблемні питання. Бізнес будує лабораторії, фінансує деякі проєкти - це є. Але не всі компанії спільно реалізуючи дослідницькі проєкти готові йти на те, щоб права на інтелектуальну власність зберігалися за авторським колективом. А за кордоном нормальна практика - коли науковець і університет, який створив продукт, зберігають права інтелектуальної власності, продають ліцензії та отримують роялті від комерціалізації.

Другий аспект полягає в тому, що підприємства значно менш активно залучені до досліджень і розробок (R&D) у порівнянні з підготовкою кадрів. Коли мова йде про фундаментальні дослідження, інтерес бізнесу в цій сфері практично відсутній. Зазвичай вважається, що це — прерогатива держави, оскільки швидко комерціалізувати результати таких досліджень, на відміну від прикладних, підприємства не можуть.

Держава намагається фінансувати фундаментальні дослідження через Національний фонд досліджень, але обсяги неспівмірні з закордонними. Своєю чергою через гостре недофінансування фундаментальної науки у нас "буксують" в результаті й прикладні розробки. Адже прикладна наука має спиратися на фундаментальну. Не буде проривів у фундаментальній науці, то і не варто чекати проривів у прикладних розробках, зокрема й у сфері обороноздатності.

Ще до 2022 року українські вступники вже почали активно обирати виші в країнах Євросоюзу. Після початку широкомасштабної агресії мільйони наших співвітчизників опинилися за кордоном, і навчання в європейських університетах стало звичним явищем. Чи мають українські навчальні заклади шанси змагатися з польськими, німецькими та іншими європейськими університетами?

Я вірю, що українські університети здатні конкурувати, незважаючи на їхню матеріальну базу та інфраструктуру. КПІ має численні переваги в різних напрямках підготовки, навіть в порівнянні з університетами Європи. В цілому, рівень вищої освіти в Україні значно вищий, ніж вважають деякі люди або намагаються донести.

По-перше, наші студенти їздять за програмами академічної мобільності до європейських університетів, і їхній рівень підготовки не викликає зауважень. Вони успішно складають сесії, отримують високі оцінки, а іноземні виші навіть хочуть залишити їх у себе.

По-друге, наші бакалаври успішно продовжують навчання в магістратурі в таких країнах, як Польща, Німеччина, Франція та Нідерланди.

По-третє, на міжнародних конкурсах, зокрема в галузі кібербезпеки, команда КПІ кілька років тому здобула перше місце серед 12 тисяч учасників, випередивши навіть представників США. Нещодавно в Японії ми також досягли призового місця. У таких дисциплінах, як прикладна механіка та хімічні технології, наші студенти демонструють високі результати. Це свідчить про те, що наш освітній потенціал залишається на високому рівні.

Але диплом європейського університету дає більше можливостей для роботи, чи не так?

Це не зовсім коректно. Українські інженери успішно працевлаштовуються за межами країни після верифікації своїх дипломів, що зазвичай відбувається досить легко: компанії надсилають запити, щоб перевірити факт навчання та видачі диплома, а ми їх підтверджуємо (або відмовляємо). Навіть юристи з нашої країни знаходять роботу за кордоном, хоча це може бути ускладнено через різницю в законодавствах.

Питання безпеки спонукає батьків відправляти своїх дітей на навчання до Європи, і я цілком це розумію. Нажаль, зменшення кількості студентів може призвести до втрати наукових шкіл, які є основою конкурентоспроможності нашої країни. Поки ми зберігаємо спадкоємність у наукових дослідженнях, ми зможемо підтримувати певний рівень розвитку.

Тож війна - головна проблема вищої освіти на сьогодні?

Це основна, але не єдина причина. Зменшення кількості студентів зумовлене не лише війною, але й загостренням демографічної кризи. Це одна з причин, чому в Україні відбувається об'єднання університетів. Крім того, існує проблема нестачі фінансування.

По-друге, існує проблема в сфері середньої освіти, що, зокрема, стосується браку вчителів. У педагогічних університетах спостерігається низький рівень конкурсу на такі спеціальності, як математика, фізика, хімія та біологія. Вчителі не бажають працювати у школах через невисокі зарплати, які не є конкурентоспроможними. Деякі навчальні заклади не можуть набрати перші класи через нестачу учнів, а інші змінюють свій статус на ліцеї. Є також сильні ліцеї, наприклад, політехнічні, де підготовка учнів є на високому рівні, і вони беруть участь у міжнародних олімпіадах. Проте є випадки, коли випускники приходять до вищих навчальних закладів із серйозними прогалинами в знаннях з математики, фізики та хімії, що змушує нас організовувати адаптаційні курси. Це, в свою чергу, призводить до дефіциту фахівців у багатьох галузях промисловості. Наприклад, країні необхідні тисячі хімічних інженерів, але цього року на зовнішнє незалежне оцінювання з хімії зареєструвалося дуже мало абітурієнтів. Не всі з них оберуть хімічні або хіміко-технологічні факультети — частина з них вирішить вступити на медичні спеціальності.

Отже, держава повинна проявляти інтерес до розвитку інженерних спеціальностей, але наразі не вистачає системних дій, адже необхідні радикальні заходи. Наприклад, слід суттєво підвищити галузевий коефіцієнт у рамках так званих галузей знань E та G. У нас ще є шанс вистояти та перемогти в умовах конкурентної боротьби, проте освіта потребує всебічної та пріоритетної уваги як з боку державних структур, так і з боку бізнесу вже сьогодні, адже часу залишилось обмаль.