Університет як центр цифрових технологій: нова місія в розвитку регіонів.

Після початку повномасштабного вторгнення університети стали опорою для регіонів. Вони залишилися активними навіть тоді, коли інші інституції зупинилися. І це не лише про освіту чи забезпечення людського капіталу -- університети дедалі більше залучені до розвитку технологій, зокрема цифрових. У звіті Європейської комісії про готовність України до вступу до ЄС сказано, що країна зробила прогрес у цифрових змінах, але потребує розвитку цифрових навичок, кібербезпеки та електронних сервісів. Тут відкривається можливість для університетів -- вони можуть підтримувати цифрові зміни на місцевому рівні.

У країнах Європейського Союзу університети активно сприяють цифровій трансформації бізнесу, громад та органів влади. Яскравим прикладом цього є Європейські центри цифрових інновацій (ЄЦДІ), які функціонують як партнерства між вищими навчальними закладами, підприємствами та місцевими органами. Кластерний підхід у цій взаємодії сприяє подоланню перешкод між освітою, ринковими вимогами та специфічними потребами окремих регіонів.

У рамках такої співпраці університети виконують не лише роль навчальних закладів, але й активно беруть участь у розробці рішень спільно з іншими. Наприклад, компанія може висловити свою конкретну потребу, а університет, у свою чергу, пропонує допомогу в її вирішенні, залучаючи викладачів, студентів та дослідників. У результаті виграють усі сторони: дослідники та студенти отримують можливість працювати над реальними проектами, а підприємці отримують доступ до експертних знань і необхідних інструментів.

Наприклад, у Литві Sunrise Valley Science and Technology Park об'єднує Вільнюський університет, технічний університет Гедимінаса, муніципалітет та асоціації бізнесу. Парк працює у найбільшому освітньо-науковому кампусі Балтії, підтримує молоді інноваційні компанії, надає послуги з оцінки цифрової зрілості та комерціалізації досліджень.

У Фінляндії прикладом такого підходу є Robocoast -- європейський цифровий інноваційний хаб, що об'єднує 15 університетів та сотень промислових компаній. Через хаб RoboAI вони пропонують малим та середнім підприємствам доступ до технологічної інфраструктури, тестування інновацій, навчання та пошук фінансування. Партнерство спрямоване на впровадження рішень у сфері робототехніки, штучного інтелекту, кібербезпеки та Internet of Things або Інтернет-речей (технологія, що дозволяє пристроям збирати та передавати дані без участі людини).

Звіт Європейської асоціації університетів під назвою "Університети як ключові рушії сталих інноваційних екосистем" підтверджує, що заклади вищої освіти, інтегровані в інноваційні екосистеми, сприяють підвищенню стійкості та конкурентоспроможності регіонів. Для України це створює можливість знайти комплексні рішення для усунення бар'єрів, які перешкоджають розвитку університетських інновацій. Серед таких бар'єрів – труднощі у формуванні спіноффів (нових бізнесів, що виникають на базі ідей, технологій або розробок університетів), відсутність зв'язку між науковими дослідженнями та підприємництвом, а також співпраця з бізнесом, яка здебільшого обмежується одноразовими послугами. Розвиваючи університетські хаби як платформи для партнерства, можна об'єднати експертизу, попит та інфраструктуру, перетворюючи їх на реальні цифрові рішення для розвитку регіонів.

У 2024 році в Україні було затверджено 12 консорціумів, які займаються створенням Європейських цифрових інноваційних хабів в рамках програми ЄС "Цифрова Європа". Вже у 2025 році ці хаби почали свою активну роботу, відкриваючи університетам нові перспективи впливу на цифрову трансформацію в регіонах.

Університети виконують ключову роль у цих хабах. Наприклад, Київський національний економічний університет є координатором Win-Win EDIH — хабу, орієнтованого на штучний інтелект, кібербезпеку та цифрову освіту. У цю мережу входять десятки навчальних закладів з усіх куточків України, серед яких Чернігівська та Запорізька політехніки, Хмельницький національний університет, Сумський державний університет, Чернівецький університет та інші. Завдяки такому формату створюється нова інфраструктура партнерства: університети мають можливість об'єднувати свої знання та ресурси для задоволення конкретних потреб громад, бізнесу та державних установ.

Одним із яскравих прикладів є Житомирська політехніка, яка успішно трансформувала свою внутрішню експертизу в масштабований цифровий продукт. Команда університету створила Digital University UA — систему для онлайн-управління закладами вищої освіти, що охоплює основні управлінські процеси: від інтеграції з ЄДЕБО до організації навчального процесу, керування науковою діяльністю, фінансовими ресурсами та комунікацією. Цю платформу вже впроваджено в Київському авіаційному інституті та Київському національному університеті будівництва і архітектури.

Застосування цієї системи надає університетам можливість знизити щоденне адміністративне навантаження, зосередитися на стратегічному прогресі та поліпшити прозорість внутрішніх процедур, що, в свою чергу, веде до більш ефективного управління.

В рамках участі в проекті Win-Win EDIH, колектив Житомирської політехніки активно допомагає іншим організаціям в процесі цифрової трансформації, показуючи, що університет може стати постачальником рішень не лише для власних потреб, але й для більшої екосистеми.

Мережа ЄЦІХ є лише одним із багатьох інструментів. У той же час, українські університети активно створюють власні формати для впровадження цифрових рішень, зокрема, запускаючи стартап-студії, лабораторії, міждисциплінарні команди та інкубатори. Наприклад, у рамках проєкту Seeds of Bravery команда YEP Accelerator надає підтримку університетам у формуванні інноваційної інфраструктури, яка відповідає місцевим потребам і сприяє розвитку локального бізнесу.

Цифрова трансформація в університетах тісно пов'язана з освітніми процесами. Один із найпомітніших прикладів -- поєднання підприємництва з навчанням. У 2024 році МОН оголосило про запуск мережі стартап-шкіл, інкубаторів та акселераторів. Хоча підприємництво не є фокусом цієї статті, воно доповнює цифровий компонент: йдеться про формування середовищ, де народжуються прикладні рішення. Цей підхід ми детальніше описували у статті "Українські університети можуть стати кузнею підприємців. Як це зробити?" -- і він залишається актуальним у цифровому вимірі.

Європейська політика говорить про валоризацію -- тобто перетворення знань і досліджень на продукти, послуги чи політики, які приносять користь суспільству. Це не лише про технології, а й про участь університетів у формуванні публічної політики, роботі з вразливими групами, про соціальні інновації.

Це відкриває можливість розглядати університети в більш широкому контексті — як важливу частину соціальної інфраструктури.

В університетів є ряд переваг, які набувають особливого значення в умовах децентралізації: їхня фізична присутність у різних регіонах, доступ до необхідної інфраструктури, кваліфікованих викладачів і студентів, а також певний рівень автономії. Це дозволяє не лише забезпечувати навчання цифровим навичкам, але й розробляти продукти, грунтуючись на реальних потребах місцевих громад, підприємств та органів влади.

ЗВО все частіше стають майданчиками для тривалої співпраці — просторами, де можна не тільки здобувати знання, а й спільно з партнерами вирішувати практичні проблеми. Це потребує нових форм взаємодії: не як споживання послуг, а як спільне творення.

Університет -- це не лише місце навчання. Це центр, де зустрічаються ідеї, виклики й рішення, де формується довіра й виникають партнерства. Україні потрібна модель, у якій університети стають опорними точками регіонального розвитку -- з чіткою роллю, підтримкою з боку держави й донорів, стабільним фінансуванням і довгостроковими зв'язками з бізнесом і громадами. Без цього неможливо забезпечити стале впровадження цифрових змін у регіонах.