Формування планет, схожих на Землю, внаслідок вибуху наднової може бути звичним явищем.

Щоб планета з масою Землі набула схожості з нашою, протопланетний диск повинен містити радіоактивні елементи з коротким періодом напіврозпаду. Традиційно вважається, що їх появу може забезпечити лише надзвичайно рідкісний випадок — вибух наднової з певної відстані. Проте наразі з'явилася нова теорія, що така подія могла бути не такою вже унікальною.

Зазвичай наднові розглядаються як загроза життю на Землі. Однак достатньо давно існує теорія, що на самому початку вони зробили нашу планету придатною для існування живих істот. Бо на ній могло виявитися занадто багато води і багатокілометрові океани зробили б існування багатоклітинних істот проблематичним.

Зазвичай це пояснюється наступним чином: на етапі формування протопланетного диска в його складі містилося чимало радіоактивних елементів з коротким періодом напіврозпаду, наприклад, алюміній-26. Згодом ці елементи повністю розпалися, але в процесі виділили достатню кількість тепла, що дозволило планетезималям позбутися надлишкової води. Але звідки ж взялися ці елементи?

Зазвичай у їхній появі звинувачують спалах наднової. При цьому він мав відбутися надзвичайно близько, але при цьому не зовсім впритул, аби не зруйнувати сам протопланетний диск. Тільки тоді останній міх отримати достатньо радіоактивних матеріалів, що прилетіли б разом з ударною хвилею. Тому така "ін'єкція" виглядає вкрай малоймовірною.

Ця малоймовірність чудово могла б вписатися в теорію унікальної Землі. Однак вчені вже знають, що у Всесвіті повно планет, схожих на нашу. Це треба якось пояснити й саме цьому присвячене нове дослідження, опубліковане у Science Advances.

У даному дослідженні вчені акцентували увагу на альтернативному способі утворення алюмінію-26. Під час вибуху наднової вивільняється величезна кількість високоенергетичних частинок, які розповсюджуються в різні напрямки. Ці частинки здатні іонізувати протопланетний диск, що перебуває на їхньому шляху, що, в свою чергу, може призвести до формування зазначених радіоактивних ізотопів.

При цьому молода зоря може знаходитися значно далі від наднової -- на відстані у кілька парсек. Це є цілком нормальним для зоряних скупчень, де народжуються світила, подібні до Сонця. Тобто суперечка просто зникає.