Науковці вивчили деякі з останніх куточків планети, які залишилися недоторканими людиною: які відкриття вони зробили?

До нещодавнього часу навіть морські вчені не часто займалися ґрунтовними дослідженнями в цьому районі.

На планеті існує небагато куточків, які можуть зрівнятися з первозданною красою атолів Бікар і Бокак. Ці атоли, розташовані в ланцюзі Ратак (Маршаллові острови), виникли на місці вулканів, що зникли під водами океану. Навколо них утворилися пишні коралові рифи, які наповнені різноманітним життям і залишаються безлюдними. Про це повідомляє журнал Popular Mechanics.

Серед коралів і морських анемонів снують різнокольорові риби, а в товщі води безшумно ковзають акули, що вистежують здобич. Донедавна навіть морські біологи рідко проводили тут глибокі дослідження.

Важливо, що ситуація почала змінюватися, коли Алан Фрідлендер - морський еколог з Гавайського університету - вирушив через неймовірно блакитні океанські простори, очоливши експедицію до цього "райського куточка". Будучи головним науковим співробітником програми National Geographic "Первозданні моря" (Pristine Seas), Фрідлендер приділяє особливу увагу віддаленим і охоронюваним районам океану.

Протягом багатьох поколінь мешканці Маршаллових островів були обізнані про наявність Бікара та Бокака, однак до прибуття команди Фрідлендера тут не здійснювалося жодних комплексних наукових досліджень. Океан для народу Маршаллових островів є не лише домом, а й має значення, яке часто перевершує важливість суші. Їхнє існування тісно пов'язане зі станом крихких рифових екосистем, що оточують 1225 островів та острівців, із яких лише деякі населені.

У 2023 році відкрилася можливість для проведення досліджень, коли програма "Первозданні моря" отримала запрошення від Управління морських ресурсів Маршаллових островів долучитися до вивчення атолів Бікар і Бокак, які охороняються спільнотою атола Утірік.

Перед тим як вирушити на північ, до атолу Бікар, команда Фрідлендера отримала традиційне благословення від мешканців Утіріка. Бікар розташований приблизно за 116 км від найближчого населеного атола, а Бокак - ще далі, на відстані близько 385 км. Саме ця віддаленість дозволила атолам залишитися практично незайманими людиною.

Фрідлендер поставив перед собою амбітне завдання провести всебічну екологічну оцінку, яка охоплювала б наземні екосистеми, коралові рифи та відкриті океани. У рамках цього дослідження було проаналізовано структуру й біорізноманіття екосистем, а також оцінено рівень їхнього збереження. Дослідники виявили відмінності між двома атолами та визначили необхідні заходи для їх захисту в майбутньому. Фрідлендер разом із співавторами нещодавно опублікували результати своєї роботи у журналі Frontiers in Marine Science, де зазначили:

Віддалені північні атоли Бікар і Бокак вважаються одними з найкраще збережених екосистем коралових рифів у тропічній частині Тихого океану, оскільки вони майже не постраждали від людської діяльності. Обидва атоли є безлюдними та мають географічну ізоляцію від великих міст і промислових зон. Під час попередніх досліджень вивчали різні аспекти їхніх наземних екосистем, колонії морських птахів, популяції морських черепах, а також мілководні коралові рифи.

Яким чином здійснювалося дослідження?

Першою зупинкою для дослідницької команди став атол Бікар, який витягується серед водної поверхні, нагадуючи півмісяць. У цьому місці науковці використали різноманітні техніки збору інформації – від занурень з аквалангами та фото- і відеозйомок до роботи з глибоководними камерами і підводними апаратами, щоб задокументувати видовий склад і чисельність місцевих мешканців.

У давніх лісах з рослинністю пізонії (Pisonia) можна помітити полінезійських щурів — цей вид був завезений сюди людьми. Проте місцеві види прекрасно адаптувались до цих умов. Небо над островом насичене морськими птахами: тут можна зустріти блакитнолиці олуші, величезні фрегати, бурі дурні крачки та білі крачки. На піщаних берегах годуються перелітні птахи, такі як бурокрилі ржанки, які ретельно шукають у піску дрібних безхребетних.

Пляжі Бікара є важливим місцем для гніздування зелених морських черепах, де дослідники зафіксували 132 гніздові ямки. Місцеві рифи переповнені рибою, зокрема різноманітними видами луціанових і груперів. Тут також можна знайти гігантських тридакн — молюсків, у яких живуть фотосинтезуючі водорості; ці організми фільтрують воду і відіграють критично важливу роль у підтриманні здоров'я рифової екосистеми.

Відзначається, що далі на північ, у ще більш ізольованому куточку, розташований атол Бокак - справжній рай, який майже не піддався впливу людини. Його сухий ландшафт, що нагадує савану, заповнений купками злакових трав і геліотропами - деревами, які всіяні маленькими білими квітами. Багато морських птахів, що літають над Бікаром, також можна побачити й тут.

Води навколо Бокака вражають своєю багатством: рифові структури в основному покриті кораловими утвореннями, а загальна кількість риб тут значно перевищує середні показники. Фрідлендер вирушив під воду, щоб дослідити цей дивовижний підводний світ. Під час занурення йому випала нагода натрапити на групу горбатих риб-папуг — вид, що перебуває під загрозою зникнення; довгий час вважалося, що ці риби майже зовсім зникли з цього регіону.

Також він виявив цікаву інверсію звичайної харчової піраміди: загальна біомаса рифових акул і чорних каранксів виявилася більшою за біомасу їхніх жертв. Ці вищі хижаки, завдяки своїй активній діяльності, сприяють швидкому переміщенню енергії та поживних речовин у межах рифової екосистеми, що забезпечує її ефективне функціонування.

Атол Бікіні

Після візиту до Бокака команді Фрідлендера потрібно було дослідити ще один об'єкт, який кардинально відрізнявся від попередніх. З 1946 по 1958 рік атол Бікіні слугував місцем для ядерних випробувань США; все почалося з операції "Перехрестя" (Operation Crossroads). Коли мешканців острова евакуювали перед першими вибухами, вони змогли взяти лише кілька комплектів одягу, не підозрюючи, що повернутися додому вже ніколи не зможуть. Серія вибухів призвела до руйнування атолу. У статті зазначено:

"Якщо дивитися з боку океану, здається, що Бікіні оточений цілими "містами" з коралів. Однак дайвери, які підпливли ближче, виявили, що багато з цих утворень, на зростання яких пішли тисячі років, перетворилися на мертві скелети. І все ж для атола Бікіні ще не все втрачено. Після тривалих пошуків Фрідлендер виявив ділянки живих коралів, які оселилися на мертвих рифах; навколо них вирувало життя - тут було повно риби. Це стало свідченням неймовірної стійкості природи".

Навіть атоли Бікар і Бокак не можуть повністю уникнути наслідків того, що відбувається в інших частинах світу. Їхня віддаленість захищає від більшості прямих антропогенних впливів, але зміна клімату поступово добирається й сюди. Коли вода стає занадто теплою, корали позбавляються симбіотичних водоростей, які забезпечують їх харчуванням і надають їм яскраве забарвлення - цей процес називається знебарвленням коралів. Залишкова радіація з часів ядерних випробувань, як і раніше, є джерелом забруднення в цьому регіоні.

Окрім цього, океанічні течії переносять відходи з різних країн, а пластик поступово розпадається на частинки мікропластика. У зв'язку з цим вживаються заходи для захисту навколишнього середовища.

Екологічні новини

Раніше повідомлялося, що на віддаленому острові Вознесіння в Південній Атлантиці випадковий експеримент, що тривав 180 років, показав, що відбувається, коли ми тераформуємо нашу власну планету.

Вас можуть зацікавити й інші новини:

Інші публікації

У тренді

informnauka

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на данний сайт.

© Новини зі світу науки - informnauka.com. All Rights Reserved.