Дослідники виявили, що існують ефективні методи для боротьби з безсонням: деталі.

Метааналіз 30 рандомізованих досліджень показав: високоінтенсивна йога покращує сон значно ефективніше, ніж ходьба, силові тренування чи аеробні вправи. У дослідження увійшли дані понад 2500 людей із порушеннями сну різного віку.

Цю інформацію повідомляє Science Alert.

Група науковців з Харбінського спортивного університету виявила, що заняття йогою тривалістю менше 30 хвилин двічі на тиждень демонструють найкращі результати. Вже через 8-10 тижнів у більшості учасників спостерігалося суттєве поліпшення якості сну.

Прогулянка зайняла друге місце за ефективністю, після неї йдуть вправи з опором. Ці результати частково суперечать метааналізу 2023 року, в якому аеробні тренування визнані найбільш ефективними.

Дослідники вважають, що йога має багатогранний вплив на організм: вона підвищує частоту серцебиття, навантажує м'язи та одночасно сприяє регуляції дихання. Дихальні вправи активують парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за процеси відновлення в організмі.

Окремі дослідження також свідчать, що йога впливає на мозкові хвилі, сприяючи глибшому сну.

Незважаючи на переконливі результати, дослідники підкреслюють, що дані можуть варіюватися в залежності від характеристик учасників та застосованих методичних підходів. Таким чином, існує потреба в проведенні більш обширних і триваліших порівняльних досліджень.

Нещодавнє дослідження в рамках Фремінгемського проєкту виявило, що регулярна фізична активність після 45 років значно зменшує ймовірність розвитку деменції, навіть у тих, хто має генетичну схильність. Аналіз інформації з понад 4,2 тисяч учасників показав, що активний спосіб життя в середньому та похилому віці може знизити ризик виникнення цієї хвороби на 41-45%.

У літньому віці цей захисний вплив залишався актуальним як для носіїв ризикового алеля APOE ε4, так і для тих, хто не має цього алеля. Вчені пояснюють позитивний ефект покращенням циркуляції крові в мозку, збільшенням нейропластичних процесів і зниженням запальних реакцій. Проте вони зауважують, що результати мають свої обмеження через залежність від самооцінки активності та однорідність вибірки учасників.