Від Харкова до Ірану через індійську вітрову електростанцію: хто трансформує українські патенти в метал для "Шахедів"?

Creator: Yulian Kaloev #602568

Коли в листопаді цього року Міністерство фінансів США оголосило про введення санкцій проти двох українських компаній, які надавали Ірану запчастини для "Шахедів", багато людей сприйняли це як ще одну сенсацію, де хтось десь влаштував схему. Проте за цим фактом криється набагато більше – це лише вершина айсберга, що вказує на системну, цілеспрямовану та цинічну експлуатацію українських технологій для зміцнення військової потуги Ірану, який, між іншим, щоденно постачає російським силам дрони, що атакують наші міста.

І в центрі цієї схеми - індійський бізнесмен Раджів Джаін та підконтрольна йому через британську компанію структура Bhilai Engineering Corporation (BEC), яка примудрилася і працювати з підсанкційним Тегераном, і націлюватись на українські стратегічні держпідприємства, і водночас уникати реальної відповідальності.

Як українські технології опинились у руках іранських сталеварів? Річ у тім, що Раджив Джейн і ВЕС з 2016 року контролювали донецьке ПрАТ "КБ Коксохіммаш".

До недавнього часу це підприємство вважалося символом української індустрії машинобудування, маючи на рахунку 420 авторських свідоцтв, патенти в 15 країнах та численні ліцензійні угоди. Наразі, згідно з документально підтвердженими відомостями, його розробками користується індійська компанія BEC, яка через свою українську дочірню структуру реалізує проєкти... іранському металургійному гіганту Esfahan Steel Company.

Це та сама іранська компанії, яка з 2020 року знаходиться під персональними санкціями США та перебуває у процесі поглинання ще більшою структурою - Mobarakeh Steel. Остання була внесена до списків OFAC ще у 2018 році за зв'язки з Корпусом вартових ісламської революції (IRGC).

Отже, йдеться не про абстрактну "сталеливарну галузь Ірану". Це основа іранського військово-промислового комплексу - виробнича інфраструктура, що постачає матеріали для дронів і ракет, які щоденно спрямовуються на Київ, Харків та Одесу.

Ні санкції, ні прямі заборони не стали на заваді. Українське законодавство в цій сфері чітке. Указ Президента №253/2016 забороняє передачу технологій подвійного призначення до Ірану. В свою чергу, указ №308/2023 встановлює повну 50-річну заборону на будь-яку технологічну співпрацю з цією країною та забороняє передачу інтелектуальних прав.

Попри це, у розпал повномасштабної війни BEC укладає контракти з Esfahan Steel Company, використовуючи креслення та інженерну документацію харківського ДП "Гипрококс". Документацію, яку видали після протизаконної зміни керівництва підприємства у 2022 році.

Тоді керівник ДП "Укрдіпромез" Станіслав Стасевський разом із представниками BEC незаконно усунули директора ДП "Гипрококс" і на його місце призначили Олександра Щербакова, що раніше перебував у безпосередньому підпорядкуванні Стасевського.

ДП "Гипрококс" зараз проходить процедуру банкрутства. Проте підприємство не ліквідовано; навпаки, воно заснувало спільне підприємство на законних засадах, передавши свою інтелектуальну власність і зберігши всі майнові права.

Арбітражний керуючий перевірив законність процедури, підтвердив наявність та належність інтелектуальних прав державі, включив корпоративні права до інвентаризації, фактично заблокувавши "прихватизаційні" наміри BEC.

Після цього індійська сторона розпочала тиск, маніпуляції, інформаційні атаки та погрози щодо розірвання контрактів, що призвело до спроб зірвати діяльність спільного підприємства та піддати дискредитації державне підприємство.

Насправді, це була спроба "приватизації" державних активів інтелектуальної власності, замаскована під процес реконструкції та ілюзорного управління.

У липні 2023 року було ініційовано розслідування щодо підробки документів та несанкціонованих рішень керівництва. У 2025 році з'явилося нове кримінальне провадження, пов'язане з державною зрадою (ст. 111 та 111-2 КК України). Серед фігурантів справи - директор ПрАТ "КБ Коксохіммаш" Олексій Дугін, Олександр Щербаков, Оксана Корнієнко, а також Раджів Джаін.

Проте, істина є незаперечною: жоден з учасників цієї схеми не зазнав справжнього покарання!

Схеми функціонували багато років, а судові процеси затягувалися на кілька місяців. В той же час українські технології потрапляли до рук іранських виробників сталі.

Зазначимо, що у червні 2025 року BEC було виключено з індійського ринку на три роки через підроблену банківську гарантію на суму 15 мільйонів євро. Це рішення стосується всієї групи, а також її афілійованих компаній.

Одночасно BEC співпрацює з підприємствами, які виконують роль проксі для російських виробників, такими як "Уралмашзавод", "Монолит", "Краснодарський компресорний завод" і "Електротяжмаш-Привод".

Отже, у нас є підприємство, яке в той же час:

* опосередковано співпрацює з російськими заводами,

* безпосередньо укладає угоди з іранським військово-промисловим комплексом,

* контролює донецьке інженерне підприємство "Коксохіммаш",

* активно залучається до ініціатив, спрямованих на встановлення контролю над державною інтелектуальною власністю в Україні.

Якщо це не є приводом для термінових обмежень, то що ж тоді?

Ясна аналогія між двома розповідями:

* Бахрам Табібі створював в Україні підставні компанії для закупівлі деталей для HESA - виробника дронів Shahed.

* Раджів Джаін використовує BEC та українське "Коксохіммаш" для співпраці з іранськими сталеливарними гігантами, що забезпечують виробництво озброєння.

У першому випадку США вже ввели санкції.

У другому - панує мовчання. І поки це мовчання триває, українські проекти можуть перетворюватися на матеріали для безпілотників, які забирають життя українців.

Основне запитання: скільки ще часу влада буде дозволяти іноземним приватним компаніям експлуатувати українську інтелектуальну власність на благо держав, які постачають зброю росії? І чи доживе суспільство до моменту, коли всі, хто перетворює українську науку та державні ресурси на знаряддя чужої війни проти України, понесуть справедливу відповідальність?