Надзвичайно рідкісний екземпляр щелепи стародавнього підвиду Homo sapiens став ключем до відкриття нового, важливого факту, який досі залишався невідомим.

На сьогоднішній день найдавніша денисівська артефакт має вік 40 000 років і була виявлена на Тибетському плато.

Дивовижна людська щелепа, знайдена поблизу узбережжя Тайваню, не належить ані сучасним людям, ані неандертальцям, а є залишком іншого вимерлого родича - денисівців.

Згідно з інформацією, наданою Live Science, у свіжому дослідженні науковці застосували інноваційні технології для аналізу білків, щоб з'ясувати, до якого виду належала щелепна кістка. Це питання залишалося нерозгаданим з моменту її знаходження на початку 2000-х років поблизу західного узбережжя Тайваню.

Відзначається, що їхній метод виявив, що ця особина належала до денисівців, які є "родичами" неандертальців та людей, що населяли Азію в плейстоценовий період. Це відкриття відкриває можливості для ідентифікації ще невідомих людських скам'янілостей.

"Ту ж саму технологію можна застосувати для аналізу інших скам'янілостей гомінінів, щоб з'ясувати, чи належать вони до денисівців, неандертальців або інших груп гомінінів", - пояснив співавтор дослідження Фрідо Велкер, молекулярний антрополог з Копенгагенського університету.

Велкер разом із міжнародною командою фахівців прагнули глибше дослідити щелепну кістку Пенху 1, зразок, що був вилучений рибалкою з дна протоки Пенху, приблизно за 25 кілометрів від західного узбережжя Тайваню. Протягом десятиліть, які минули з моменту виявлення Пенху 1, палеоантропологи не змогли дійти спільної думки щодо того, чи цю потужну щелепу з великими зубами можна віднести до Homo erectus, архаїчного Homo sapiens або денисівців.

Цікаво, що денисівці - вимерлі родичі людини, які жили в той самий час, що й неандертальці та Homo sapiens. Але на відміну від неандертальців, кістки яких знаходять по всій Європі та Західній Азії вже понад століття, денисівці здебільшого відомі за ДНК, оскільки було знайдено лише кілька скам'янілостей у Денисовій печері в Сибіру. Без великої колекції скам'янілостей експертам складно ідентифікувати нові скелети денисівців і з'ясувати, де вони жили і як пов'язані з людьми.

Застосувавши інноваційний метод дослідження давніх білків, команда науковців встановила, що Пенху 1 був чоловічої статі, а його унікальний комплект амінокислот і білків виявився найближчим до денисівців. Результати їхньої роботи були опубліковані у виданні Science.

"Навіть 8 чи 9 років тому було важко по-справжньому усвідомити цей зразок. Це дослідження підтверджує те, що ми завжди підозрювали - наявність гомінінів у найвіддаленіших регіонах Східної Євразії протягом усього плейстоцену", - зазначила Шила Атрея, біологічний антрополог з Техаського університету A&M, яка не була залучена до цього дослідження.

Ключовим обмеженням даного дослідження є те, що Пенху 1 не можливо точно датувати за допомогою звичних методів, таких як вуглецеве датування або уранове, оскільки зразок перебував під водою тривалий час. Спроби витягти ДНК також не дали позитивних результатів.

Згідно з висловлюваннями Велкера, кістки тварин, виявлені поряд із щелепною кісткою, вказують на два можливі вікові інтервали - або від 10 000 до 70 000 років назад, або від 130 000 до 190 000 років тому.

"Якщо зразок належить до молодшої вікової групи, він може виявитися наймолодшим представником денисівців, виявленим на даний момент," - підкреслив науковець.

Зазначається, що наразі вік наймолодшої денисівської викопної становить 40 000 років, і її було знайдено на Тибетському плато. Але навіть з урахуванням невизначеності в точних датах ідентифікація Пенху 1 як денисівця показує, що ці групи були широко поширені по всій Азії, від холодних регіонів, таких як Сибір, до теплих і вологих регіонів, таких як Тайвань. Дослідники пишуть:

Тепер стає очевидним, що в Євразії наприкінці середнього та на початку пізнього плейстоцену існували дві контрастні групи гомінінів: неандертальці, які відрізнялися невеликими зубами та високими, але елегантними щелепами, і денисівці з великими зубами та низькими, але потужними щелепами.

Ключовим моментом є те, що даний висновок відкриває нові горизонти в розумінні різноманіття та розвитку роду Homo. Наступним етапом досліджень стане застосування палеопротеоміки для виявлення ще більш давніх останків цього роду.

"Важливим досягненням цієї дослідження є можливість більш глибокого вивчення раніше невідомих скам'янілостей, виявлених у руслах і каналах річок Азії," - зазначила Атрея.

Більшість доісторичних європейців мали темну шкіру, волосся та очі ще в залізному віці, близько 3000 років тому, показують нові дослідження.

Дослідники виявили, що гени, відповідальні за світлішу шкіру, волосся та очі, виникли у ранніх європейців приблизно 14 000 років тому, в пізні стадії палеоліту, який також називають "древнім кам'яним віком". Проте ці світлі ознаки були насправді рідкісними аж до відносно недавнього часу.