Чому Венера виявляється гарячішою за Меркурій: дослідники розкрили цю загадку.

Згідно з логікою, можна було б очікувати, що Меркурій, найближча до Сонця планета, матиме найвищі температури в Сонячній системі. Але насправді Венера здивовує дослідників температурою в 480 градусів Цельсія, що суттєво перевищує денний максимум її сусіда в космосі.

Астрофізики роз'яснюють цей парадокс, вказуючи на те, що клімат небесного тіла формується не лише під впливом сонячної радіації, але й завдяки характеристикам атмосфери, її складу та геологічному минулому. Як повідомляє Live Science, завдяки інтенсивному парниковому ефекту друга планета перетворилася на справжнє пекло, залишивши Меркурій на задньому плані.

Рівняння температури

Астрофізики наголошують, що наближеність до зірки визначає лише кількість світла, яке досягає поверхні, але не описує подальший розподіл цієї енергії. Значну роль відіграють здатності планети відбивати промені, утримувати тепло та переносити його атмосферними потоками. Через відсутність повноцінної газової оболонки Меркурій швидко нагрівається вдень до 430 градусів за Цельсієм, але з настанням ночі миттєво віддає все тепло у відкритий космос, через що температура там падає до мінус 180 градусів.

Атмосферна ковдра та пастка для інфрачервоного випромінювання

Венера має зовсім інші умови життя через свою надзвичайно щільну атмосферу, що складається переважно з вуглекислого газу. Сонячні промені безперешкодно проникають через газову оболонку, але, досягнувши поверхні, вони перетворюються на інфрачервоне випромінювання, тобто на тепло. Вуглекислий газ виконує роль екрану: він багаторазово відбиває та вбирає цю енергію, не дозволяючи їй покинути планету. Як наслідок, температури на Венері залишаються стабільно високими як вдень, так і вночі.

Парадокс відображення сонячних променів

Щільні хмари із сірчаної кислоти, якими вкрита Венера, відбивають у космос близько трьох чвертей усього сонячного світла, а до самої поверхні доходить лише близько 3% променів. Якби планету позбавили її хмарного покриву та газової оболонки, вона була б значно холоднішою за Меркурій, оскільки початково отримує менше сонячної енергії. Це доводить, що саме атмосферна пастка, а не пряме сонячне проміння, перетворила її на найгарячіший світ нашої системи.

Вулканічні епохи та незворотні зміни клімату через парниковий ефект.

Формування такої щільної газової оболонки науковці пов'язують із надзвичайно активною вулканічною та тектонічною діяльністю у минулому Венера.

Масштабні виверження тривалий час насичували атмосферу великою кількістю парникових газів. Це призвело до стану так званого постпарникового ефекту, коли процес утримання тепла став самопідтримуваним, а екстремальна спека на поверхні зафіксувалася на постійній основі.

OBOZ.UA писав, що науковці висунули нову теорію появи Меркурія.

Приєднуйтесь до каналів OBOZ.UA в Telegram та Viber, щоб залишатися в центрі актуальних новин.