"Якщо льодовики Антарктиди зникнуть, це призведе до затоплення міст." Інтерв'ю з дослідником Арктики про його діяльність на краю планети.

Як живуть і працюють українські полярники в Антарктиці, які загрози виникають "на краю" світу, що відбувається з озоновою дірою та що буде, якщо розтануть усі льодовики на планеті - в інтерв'ю РБК-Україна.

Єдина українська полярна станція "Академік Вернадський" знаходиться на острові Галіндез в Антарктиці, на відстані 15,5 тисячі кілометрів від столиці України — Києва. Зимова вахта для дослідників триває цілий рік, протягом якого вони живуть в умовах ізоляції серед льодових просторів океану. Щодня вчені займаються дослідженнями, щоб зрозуміти зміни клімату та їх потенційні наслідки для людства. Інформація, зібрана на цій станції, стає основою для наукових досліджень у всьому світі.

"Існують люди, які закохуються в Антарктику і повертаються сюди знову і знову. А є й такі, хто говорить: 'Ні, це не для мене'. Моя перша експедиція на станцію 'Академік Вернадський' відбулася у 2012 році, коли я був частиною 17-ї команди. Тоді мене захопило все: нові види тварин, сучасне обладнання, нові обов'язки та технічні завдання. Багато з цього довелося вивчати з нуля. Зараз я вже шостий раз у Антарктиці — цього року я вперше став керівником експедиції", — ділиться враженнями полярник, метеоролог-озонометрист Олександр Полудень.

РБК-Україна поспілкувалася з Олександром, щоб дізнатися, як це — жити і працювати на "краї світу", а також які дослідження наразі здійснюються на станції "Академік Вернадський".

Пропонуємо вашій увазі слова Олександра Полудня.

Я отримував освіту в Одеському державному гідрометеорологічному університеті з метою стати агрометеорологом. Однак на третьому курсі, під час розподілу студентів за спеціалізаціями, коли подав заявку на цю напрямок, виявив, що опинився в списках на полярну метеорологію.

Україна має єдину полярну станцію - "Академіка Вернадського", саме під неї нас і готували. Таких спеціалістів випускали до 10 осіб, але випуски були не щорічно.

Я вперше подав заявку на участь у 16-й експедиції, але отримав відповідь, що мій досвід недостатній. Щоб підвищити свою кваліфікацію, я влаштувався на роботу в метеорологічний відділ Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського. Протягом цього часу я брав участь у експедиціях на різних метеорологічних станціях по всій Україні.

Отримавши досвід, я знову подав документи до Національного антарктичного наукового центру, ставши частиною 17-ї експедиції. З того часу моя практика триває. Я також брав участь у 19-й, 21-й, 23-й та 28-й експедиціях. Коли мені запропонували очолити 30-ту Українську антарктичну експедицію, я без вагань погодився.

Олександр Полудень, метеоролог-озонометрист та керівник 30-ї Української антарктичної експедиції (зображення: facebook.com AntarcticCenter)

У нашу команду завжди входять по рівності досвідчені зимівники та новачки. Наразі в експедиції працюють вісім науковців, а також п’ятеро фахівців, які відповідають за життєзабезпечення станції. У нас є по три метеорологи та біологи, а також два геофізики. Для командорського забезпечення залучені механік, дизеліст, лікар, кухар і системний адміністратор. Серед учасників експедиції є чотири дівчини.

Льодовийbreaker "Ноосфера" доставив нас на станцію 15 березня. Команда працює над перевезенням усіх необхідних матеріалів для експедиції. Протягом наступних двох тижнів триває процес зміни складу команди. В цей час проводиться інвентаризація, співробітники передають справи один одному, а також надають інструкції щодо можливих змін у спостереженнях, оскільки наші дані мають велике значення для всього світу.

Криголам "Ноосфера" (фото надане прес-службою Національного антарктичного наукового центру)

Наші продукти походять із Південної Америки: ми вживаємо чилійську картоплю, різноманітні фрукти та крупи, але гречка у нас українська. П’ємо лише бутильовану воду, яку привозимо з собою. Воду, що опріснюємо на станції, використовуємо лише для господарських потреб, таких як прання, прибирання та прийняття душу. При необхідності з України можуть надіслати спеціалізовані будівельні матеріали, якщо їх важко знайти або вони надто дорогі в Чилі чи Аргентині.

Протягом наступних 8-9 місяців після нашого прибуття, коли все навколо було вкрито льодом, ми опинилися в повній ізоляції. Перші люди, яких ми зустріли під час цієї експедиції, з'явилися лише в кінці жовтня, коли до нас дісталося судно National Geographic Resolution.

Вдруге "Ноосфера" приходила на острів на початку грудня: привезла свіжі овочі, фрукти, а також сезонний загін - інженерну групу, яка обстежує, чи нічого не зруйнувалося за зиму та додаткових науковців. У нас дуже сильні вітри на станції, бувають сильні морози, багато обледенінь. Техніки усе перевіряють, за потреби ремонтують.

Приблизно 300 днів на рік наше регіон спостерігає за активністю циклонів, які приходять з північних широт. Лише близько 60 днів відзначаються антициклонічною діяльністю, що приносить ясну погоду. Сонячні дні в цій місцевості трапляються переважно під час полярного літа, тобто в грудні, січні та лютому. В інші місяці сонце з'являється всього на 1-2 дні протягом місяця.

Сильні холоди спостерігаються нечасто, а найнижча температура була зафіксована на станції у 1958 році, коли стовпчик термометра опустився до -43,3 °C. Натомість найвища температура була зареєстрована у 2022 році, коли повітря прогрілося до +12,7 °C. Близько 80 років тому середня річна температура становила -5,5 °C, тоді як сьогодні вона коливається між -1,8 та -2 °C. Це ілюструє явище глобального потепління.

Зараз у нас триває полярний день, але з 21 грудня ми поступово починаємо наближатися до ночі. Світанки та заходи сонця тут мають свій особливий характер. Навіть влітку, коли сонце занурюється за гірський масив континенту, на вулиці все ще панує світло.

Під час полярного дня обсяг нашої роботи значно зростає, оскільки ми можемо виконувати польові завдання, включаючи експедиції для збору біологічних зразків. Наша станція знаходиться всього за 150 кілометрів від полярного кола, тому під час полярної ночі ми маємо лише три години сутінків на добу, а решту часу панує темрява.

Цей період переносити важче: люди стають малорухомими, швидше втомлюються, збивається сон, організм не розуміє, коли треба спати, оскільки на вулиці майже постійно темно.

Серед небезпек на станції – потужні вітри та снігові опади. Пориви вітру можуть досягати 30-40 метрів за секунду. Обледеніння та снігопади пошкоджують троси і кабелі. Іноді станцію засипає снігом до самого верху, і його потрібно прибирати, інакше він ущільнюється.

Перед відправленням в Антарктиду нам розповідають про всі ризики, бувалі зимівники діляться досвідом. Стараємось все врахувати, щоб не було чогось екстраординарного. На станцію так відбирають людей, щоб потенційно один одного міг замінити у виконанні тих чи інших справ.

Ми маємо три дизельні генератори, один з яких призначений для резерву. Усі пристрої на станції дублюються, щоб уникнути перерв у спостереженнях; у разі необхідності можна повторно зняти дані та перевірити точність вимірювань.

У нас немає традиційних вихідних, лише кухар має неділю для відпочинку. Всі інші по черзі відповідають за приготування їжі в цей день. Крім основних завдань, кожен член команди має закріплену ділянку біля станції, за якою потрібно стежити та очищати від снігу протягом року.

Станцію прибираємо щодня, а щоп'ятниці - генеральне прибирання. Від цієї роботи звільнений лише кухар і нічний черговий. Після цього я, як начальник експедиції, видаю команді якісь презенти-смаколики, це може бути баночка пива чи шоколадка.

Є чергування денні, а раз на 11 днів - нічні. Також раз на 11 тижнів кожен заступає на тижневе чергування - щогодини обходить по всіх будівлях, де є обладнання життєзабезпечення станції, насоси, дизельні генератори, опріснювачі. Потрібно дивитися за температурами, тисками, різними показниками.

На нашій станції ми займаємося роздільним збором сміття. У нас є контейнери для паперових відходів, пластику та органічних решток. Також є спеціальна пресувальна установка, яка стискає відходи, а після завершення всіх робіт ми вивозимо сміття з острова. Аналогічно ми опікуємося і використаними мастилами — всі процеси ретельно сплановані.

Українська полярна станція "Академік Вернадський" (зображення люб'язно надане прес-службою Національного антарктичного наукового центру)

У нас "Посвята" полярників проходить під час Мідвінтера — свята, що відзначає середину зими, яке припадає на 21 червня. Новачки занурюються в крижану воду океану лише в плавках та краватках.

Коли формується команда, ми завжди задумуємося про подарунки, адже дні народження та різні свята святкуємо разом. Цього року на День святого Миколая дівчата виготовили велику шкарпетку, з якої ми витягували записки, визначаючи, кому і що потрібно підготувати. Потім організатори рознесли сюрпризи під подушки. І от, прокидаючись вранці, ти знаходиш приємний подарунок. Мій цьогорічний сюрприз — шкарпетки з драконами.

На нашій станції ми шануємо українські традиції. На Різдво у нас була кутя, а також вареники з капустою і картоплею, салати та інші пісні страви. Дівчата виконували колядки. На Новий рік ми прикрасили штучну ялинку і відкрили шампанське. Спочатку відзначили прихід 2026 року за українським часом, адже ми маємо 5-годинну різницю, і о 19:00 сіли вечеряти. Потім уже святкували за місцевим часом. Ми вдягнулися у парадні костюми, підняли келихи шампанського і, звичайно, побажали миру для України.

На свята ми запрошували норвезьких дослідників, які тимчасово мешкали в наметах на сусідньому острові під час експедиції, присвяченої вивченню пінгвінів. У нас також були мексиканці, які провели кілька тижнів, беручи участь у першій спільній українсько-мексиканській експедиції. А ще раніше цього року до нашого берега пришвартувалася українська яхта з туристами.

Команда 30-ї антарктичної експедиції святкує Різдво (зображення надане прес-службою Національного антарктичного наукового центру).

Тривалу ізоляцію переношу добре, родина до моїх експедицій ставиться з розумінням. Тут є інтернет, можемо дзвонити додому, спілкуватися з керівництвом, проводити відкриті онлайн-уроки у школах, університетах. Кожен учасник експедиції має свій кабінет, робоче місце, обладнання, витратні матеріали, свій побут.

На станції ви знайдете тренажерний зал, сауну, кімнату для відпочинку та бібліотеку. У нас є великий вибір настільних ігор. Якщо виникне бажання, можна переглянути фільми. Також ми пропонуємо лижі та снігоступи, що дозволяє вирушити в гори або вийти на море на моторних човнах. Кожен може зайнятись тим, що йому до вподоби у вільний час.

Стежимо за тим, що відбувається в Україні. Знаємо, що Зеленський літав до Трампа щодо переговорів про перемир'я. У кожного з нас тут спрацьовує тривога в телефоні, кожен підписаний на телеграм-канали свого міста. Ми постійно на контакті із рідними.

31 полярник в даний момент служить у лавах Збройних сил України. Ми активно підтримуємо наших "бойових пінгвінів" навіть з віддаленої станції. Організовуємо різноманітні заходи, щоб забезпечити їхні потреби. Беріть участь в аукціонах, проводимо відкриті уроки за пожертви - намагаємося зібрати якомога більше коштів для придбання автомобілів, генераторів, Starlink та дронів. Щиро вдячні всім, хто робить внески, і самі також долучаємося до донатів.

Розваги полярників під час експедиції (фото надане прес-службою Національного антарктичного наукового центру)

Часто думають, що в Антарктиці мало тварин і рослин, але у нас є близько 10 видів птахів, декілька видів тюленів, морські леопарди. Біля станції живе близько 7 тисяч субантарктичних пінгвінів, зрідка до нас приходять імператорські.

В даний час існує приблизно 2700 гнізд пінгвінів з яйцями. Однак птахи-поморники можуть вкрасти деякі з них. Якщо ми помічаємо, що якась тварина потрапила в скрутну ситуацію, нам не дозволено втручатися, оскільки це може порушити природний баланс і призвести до непередбачуваних наслідків. Також варто утриматися від підгодівлі диких тварин.

Прямий контакт з тваринами можливий лише для біологів, які отримали відповідне технічне завдання. Для інших членів експедиції встановлені певні відстані, на які дозволяється наближатися до кожного виду.

Досі існує жартівливий "міф", що полярники перевертають пінгвінів, оскільки ті, мовляв, зазирають на літаки, що пролітають над Антарктикою, падають і не можуть підвестися. Насправді ж пінгвіни надзвичайно спритні і легко піднімаються на ноги самостійно.

Раніше на станції "Академік Вернадський" дозволялося брати з собою домашніх улюбленців. Однак згодом у Мадридський договір про Антарктику були внесені зміни, які забороняють ввезення чужорідних рослин і тварин, щоб уникнути загрози для місцевих видів.

Під час першої експедиції в Антарктику стався цікавий інцидент. Дослідники привезли з північної півкулі собак, яких планували використовувати для запряження саней і подальшого вивчення континенту. Проте полярники не врахували, що собаки, адаптовані до північного клімату, мають інші біоритми у південній частині світу. Коли їх доставили в Антарктику, тут настала зима, а тварини, відчуваючи літо, почали активно линяти, що унеможливило їх використання за призначенням.

Наші біологи вивчають, що допомагає тваринам та рослинам Антарктики виживати у таких екстремальних умовах. Вони спостерігають за тюленями, китами, косатками, морськими леопардами, пінгвінами. Ведуть моніторинг, скільки народилось тюленів Ведделла - зважують їх, обмірюють.

Для дослідження ДНК у китів використовують арбалет, щоб отримати невелику частину шкіри. Завдяки цьому вдається дізнатися, чи є особина самкою, а також з’ясувати, чи вона вагітна. Зверху фіксують зображення плавців і хвоста, адже кожен кит має унікальний малюнок на хвостовій частині, який слугує своєрідним ідентифікатором. Отримані фотографії потім додають до глобального атласу китів.

Також спостерігають за кладкою птахів. Ті будують гнізда у секретних локаціях, щоб їх не знайшли хижаки. Несуть у ці місця мохи та інші рослини, які потенційно далі дадуть нову зелену зону. Вченим цікаво визначити, чи розсіються ці рослини й де будуть нові плантації.

Біологи регулярно фільтрують воду на фітозообактерії та планктон. У визначених місцях беруть проби води, а потім через спеціальні установки переганяють її, консервують у розчинах і зберігають у пробірках.

По завершенні експедиції ми транспортуємо всі матеріали у спеціально підготовлені українські банки. На місці кожен науковець має можливість звернутися до банку для отримання свіжих зразків і здійснення своїх досліджень.

Біологи досліджують, яким чином ракоподібні та інші мікроорганізми здатні виживати в "ванночках" прісної води, що формуються в гірських породах, не замерзаючи. Крім цього, вони займаються ловлею риби для аналізу її паразитів, а також спостерігають за змінами в рості мохів, лишайників та двох видів квіткових рослин. Також в центрі уваги дослідників опинилися комахи, які мешкають в антарктичних мохах.

Інколи на станції сніг набуває зеленого або червоного відтінку через наявність специфічних водоростей. Тому вчені-біологи досліджують цей унікальний феномен: за допомогою дронів вони ділять територію на квадрати, щоб оцінити масштаб цвітіння снігових водоростей.

Полярники під час експедиції (фото надане прес-службою Національного антарктичного наукового центру)

Саме на цій станції, а також на станції Ротера, у період з 1957 по 1958 роки британські експедиції почали вивчення озонового шару. А в 1985 році тут було виявлено озонову діру — явище, яке характеризується значним зменшенням загальної концентрації озону в атмосфері.

Ми продовжуємо здійснювати спостереження на цій локації, і саме цим я займаюся. Використовуючи спектрофотометр Добсона, я вимірюю концентрацію озону в атмосфері. Це обладнання є вкрай дорогим і надзвичайно точним. В Україні існує лише один такий прилад, а в усьому світі їх приблизно сто. Отримані результати ми обмінюємо з іншими науковцями. Крім того, за озоновою дірою спостерігають ще на декількох станціях.

Якщо провести аналіз усіх шести моїх експедицій, можна помітити, що цього року тривалість озонової діри була меншою, а також зафіксовано менше випадків зниженої концентрації озону.

Олександр Полудень біля приладу, що вимірює озон в атмосфері (фото надане прес-службою Національного антарктичного наукового центру)

Озон утворюється під впливом ультрафіолетового випромінювання в екваторі, де сонячна активність є найвищою, після чого розподіляється по всій Землі. Він має здатність до самовідновлення, але планета може його знищувати: вулканічна активність вивільняє в атмосферу різноманітні хімічні речовини, а океани вимивають численні мінерали.

Наприклад, хлор, фтор та інші представники групи галогенів негативно впливають на озоновий шар, проте вони мають високу розчинність у воді. Коли ці речовини піднімаються в атмосферу, вони взаємодіють з хмарами, що містять водяні краплі. У таких обставинах значна частина цих сполук розпадається або трансформується ще до досягнення стратосфери. Проте хмари над Антарктикою складаються не з водяної пари, а з кристалів льоду. У цих умовах хлор та фреони зберігають свою активність і можуть залишатися в атмосфері десятиліттями, продовжуючи руйнувати озон.

Існує безліч факторів, які негативно впливають на озоновий шар: "весняний полярний вихор", хлор, фтор, різноманітні хімічні сполуки та фреони. Колись на планеті існувала певна гармонія: вона сама могла руйнувати та відновлювати озон. Проте з приходом людства та технічної революції викиди таких речовин значно зросли. Важливо зазначити, що одна молекула хлору здатна знищити до тисячі молекул озону...

Люди усвідомили, що з нашою планетою відбуваються серйозні проблеми, тому було ініційовано створення Монреальського протоколу, що регулює використання речовин, які руйнують озоновий шар. Цей міжнародний договір отримав схвалення всіх країн світу. Спостерігається позитивна тенденція, і до середини 2050-60-х років очікується, що період озонової діри над Антарктикою значно скоротиться. Проте, зниження озонового шару зафіксовано не лише в регіоні Антарктики, а й на інших територіях планети; просто тут зміни є більш явними.

Озонова діра не є стабільним явищем - вона може "восстановлюватися". Це відбувається, коли в певний район поступають повітряні маси з океану, які містять високий рівень озону. Коли настає циклон, тиск знижується, утворюються хмари та дощ, а разом з цим приходить нова порція озону, що підвищує його концентрацію в даній місцевості.

У той же час, коли встановлюється антициклональна материкова погода, характеризуючи ясністю, сонячним сяйвом, морозами, високим атмосферним тиском та низькою вологістю, повітря містить значно меншу кількість озону.

У ході нашої експедиції ми зафіксували чотири землетруси, які сталися на відстані тисячі кілометрів від нас, у протоці Дрейка, що на півночі Південної Америки, неподалік від Чилі та Аргентини. Наш гідрологічний пост "зловив" цю хвилю, схожу на цунамі. Хоча вона була невеликою, все ж дійшла до нас. Чотири землетруси за такий короткий проміжок часу — це досить багато. Раніше я не стикався з подібними явищами.

Середня температура у нас цьогоріч коливається від - 2 до + 2 С°. А океанічна вода в нашій акваторії замерзає не при "нулю", а при - 1,9 С° через солоність 32-36 проміле. Оскільки температура води не опустилася достатньо низько, нового льоду майже не утворилось.

Для місцевих тварин лід виконує роль лісу: він слугує укриттям від хижаків. Без льоду у них зменшується простір для пошуку їжі. Це призводить до того, що рослини та тварини мігрують на південь у пошуках нових кормових джерел, освоюють нові території та віддаляються від льодовикового покриву Антарктики. Такі зміни є наслідком глобального потепління.

Дослідження в Антарктиді є надзвичайно важливими для України, оскільки вони дозволяють оцінити можливі наслідки зміни клімату. Наша країна розташована в більш помірних широтах, де ми не маємо досвіду з такими природними явищами, як цунамі, шторми, урагани чи тайфуни. В Україні спостерігаються оптимальні температури, снігопади та дощі, але в умовах зміни клімату ситуація може суттєво погіршитися, призводячи до екстремальних температурних коливань.

Якщо уявити, що Антарктида і всі льодовики на планеті розтануть, то світовий океан підніметься на 70 метрів. А наша Одеса розташована на висоті 39-36 метрів над рівнем моря... Звісно, це вплине не лише на Україну, але й на весь світ. Багато мегаполісів розташовані на береговій лінії материків. Підняття Світового океану на 70 метрів означає, що це все піде під воду.

Якщо в Світовий океан потрапить значна кількість прісної води внаслідок танення льодовиків, це призведе до зниження солоності води. Така зміна може негативно вплинути на умови життя морських істот, що може викликати вимирання деяких видів. Якщо в біологічному ланцюзі зникне хоча б один елемент, інші види також опиняться під загрозою, оскільки їм буде бракувати їжі і альтернативних джерел живлення.

Танення льодовиків спричинить зростання рівня Світового океану та зміну солоності його вод (зображення надані прес-службою Національного антарктичного наукового центру).

На станції "Академік Вернадський" здійснюється постійний моніторинг погодних умов. Метеорологи регулярно оновлюють інформацію кожні три години, фіксуючи такі параметри, як кількість хмар, швидкість і напрямок вітру, температуру повітря, атмосферний тиск, опади та видимість. Частина зібраних даних кодується у спеціальні телеграми, що дозволяє без затримок передавати всю необхідну інформацію.

Усі метеостанції світу синхронно, за міжнародним координованим часом UTC, кожні три години передають інформацію про ситуацію на планеті. На основі цих даних синоптики бачать загальну картину - де яка температура, вітер, хмарність - і прогнозують погоду. Те, що ми фіксуємо тут, в Антарктиці, важливо й для прогнозів в Україні.

Коли циклони наближаються до нашої території та проникають у глиб материка, ми запускаємо аерозонди — гелійові кулі, оснащені датчиками. Ці прилади допомагають нам визначити, з якими параметрами приходять ці повітряні маси. Це дає можливість оцінити, наскільки вони впливають на температурний режим континенту. Адже ці "атмосферні теплі потоки" завдають шкоди Антарктиді.

Ми також здійснюємо спеціалізовані гідрологічні дослідження. Протягом року, щотижня, на визначених координатах опускаємо зонди в океан на глибину до 200 метрів. Це дозволяє нам спостерігати, як змінюються температура, прозорість та солоність води в залежності від глибини. Завдяки цим спостереженням ми можемо відстежувати процеси опріснення та засолення океанічних вод у різні пори року. Крім того, у нас функціонує гідрологічний пост, який реєструє припливи та відпливи, що дає можливість аналізувати динаміку руху океану.

Світова наука офіційно визнала існування нового океану, Південного. Його межі встановлюються на основі теплових і холодних течій, що оточують Антарктиду. Для цієї мети у воду опускають спеціальні пристрої — аргобої, які дрейфують, вимірюючи температуру на різних глибинах, а потім спливають на поверхню і передають зібрані дані на супутники. Ми запустили шість таких аргобоїв в районах, які раніше не підлягали спостереженням.

На нашому острові є льодовик завтовшки 51 метр. За допомогою георадару раз на місяць скануємо й відстежуємо, як змінюється льодовик: як накопичується сніг, утворюються підземні озера та тріщини.

Один із наших геофізиків досліджує ближній космос та іоносферу, використовуючи іонозонд. Для цього антени та обсерваторії, розташовані в різних куточках світу, відправляють сигнали на різних частотах, які захоплює іонозонд. Аналізуючи швидкість сигналів та їх відбиття від іоносферних шарів, вчені досліджують активність іоносфери та грозові явища на висотах від 120 до 200 кілометрів.

Другий геофізик займається вивченням магнітосфери Землі, аналізує коливання магнітного поля і полярні сяйва. У полярних областях магнітне поле є найменш інтенсивним, що призводить до того, що під час контакту з сонячним вітром на небі виникають яскраві кольори — зелені, рожеві або фіолетові відтінки.

Наші автоматизовані системи також моніторять сонячну активність, а в рамках станції функціонують сейсмоактивні павільйони, в яких ми фіксуємо землетруси.

Наша станція займає провідні позиції у світовій науці. Ми не приховуємо жодних даних: всю зібрану інформацію ми передаємо різним установам, як в Україні, так і за її межами. Це дозволяє науковцям продовжувати моделювання, прогнозування та виявлення потенційних загроз для планети.