Ян Зег, львівський винахідник, який став відомим завдяки створенню гасу, має захоплюючу історію свого життя. Його шлях до відкриття гасу та гасової лампи демонструє не лише геніальність, але й наполегливість у досягненні мети.

Ім'я Яна Зега мало знайоме українцям. Ба більше, його навіть не знають у Європі, хоча внесок галичанина у розвиток Старого Світу - чималий.

Завдяки Янові Зегу європейські міста та домівки почали освітлюватися гасовими лампами. Його також можна вважати засновником нафтової індустрії на континенті. 24 Канал розкриє маловідомі факти з життя цього видатного галичанина та винахідника гасу.

Цікаво, чи дійсно Ньютон випадково виявив закон тяжіння, коли на нього впало яблуко.

У Львові його знають як аптекаря та винахідника гасової лямпи. Народився він 2 вересня 1817 року в Ланьцуті - тоді це була територія Західної Галичини, а нині це місто входить до складу Польщі. За інформацією, що дійшла до нашого часу, Ян Зег, найімовірніше, був з угорської родини. Відомо, що його батька звали Йоган, а мати - Христина, зазначають автори наукової статті "Історія Йогана Зега: винахідник в промисловій нафтопереробці та фармацевтиці".

Батько Яна працював аптекарем, і це, безсумнівно, мало вагомий вплив на його подальший життєвий шлях. Ян Зег отримував освіту в гімназіях Самбора та Дрогобича. У віці 13 років він зміг стати учнем в аптеці в Самборі, де вперше познайомився з нафтою та її продуктами. Місцевий житель з Борислава, відомий під прізвиськом Байтала, приносив сирий нафтопродукт. Він дистилював нафту в простих умовах, використовуючи каструлю та модифікований ствол рушниці як радіатор.

Згодом Ян вступив до Віденського університету, де у 1846 році успішно захистив ступінь магістра фармації. Однак рішення навчатися у Відні більше пов'язано з тим, що тоді у Львові не було факультету фармацевтики. А Відень хоч і давав вичерпні знання, проте і вимагав значних витрат.

Після відвідин Відня Ян оселився у Львові, де знайшов роботу в аптеці Петра Міколяша, відомій як "Під золотою зіркою", яка на той час була найзначнішою в Галичині.

У 1852 році два євреї з Дрогобича, Абрам Шрайнер і Лейба Штірман, привезли до Львова кілька бочок бориславського дистиляту і запропонували їх купити Петру Міколяшу. Відомі своєю здатністю впроваджувати нові ідеї, підприємці знали, що Міколяш цікавиться новинками. Наприклад, в аптеці "Під золотою зіркою" вперше в Галичині почали виробляти та реалізовувати содову воду. Вони запевнили Міколяша, що з цього дистиляту можна отримати чистий спирт, який був дешевшим за звичайний, як зазначає Gazeta.ua.

В результаті власник аптеки придбав дві бочки дистильованої нафти, що важать приблизно 112 кілограмів. Він доручив очищення цієї речовини 35-річному лаборанту Яну Зезі, який працює вдень у аптеці, а ночі проводить за дослідженням незнайомого матеріалу.

Зег прагнув знайти вітчизняну сировину для виробництва фармацевтичних препаратів, здатну замінити дорогий імпортний продукт з Італії під назвою Oleum Petrae album, більш відомий як "скельна олія". Під керівництвом і підтримкою Міколяша, він розпочав пошуки фармацевтичного засобу. Зег здійснив безліч експериментів, використовуючи сирий нафтопродукт та примітивні методи дистиляції. Проте, йому довелося подолати чимало труднощів, оскільки це була ще не зовсім відома наука, і відповідне обладнання було відсутнє. Під час роботи з сировиною він часто стикався із проблемами: дим та неприємний запах, особливо у перших фракціях дистиляту, робили цю сировину малопривабливою для подальшої роботи.

У моменти, коли біль і запаморочення від вихлопних газів ставали нестерпними, я часто втрачав свідомість. Люди обходили мене стороною, вважаючи диваком через масляні плями на моєму вбранні. Проте, врешті-решт, я досягнув такого рівня очищення дистиляту, що мій продукт виявився майже без запаху в порівнянні з вихідною сировиною.

– зазначав Зег у своїх мемуарах, які були опубліковані в 1889 році в "Львівському журналі аптекарів".

Для очищення нафти Зег застосував концентровану сірчану кислоту разом із содовим розчином. Завдяки цьому в аптеці Міколяша вперше в історії вдалося отримати світло-коричневу субстанцію з сирої нафти, яка відзначалася відмінними горючими властивостями — гас. За якістю він не поступався італійській "скельній олії", що в той час вважалася найкращою. Крім того, гас виявився чудовим матеріалом для освітлення.

Після досягнення значних успіхів у своїй наполегливій науковій діяльності Ян Зег у травні 1853 року звертається до цісарсько-королівського губернаторського управління у Львові з проханням про патент на свій винахід, бажаючи закріпити за собою право на пріоритет.

Високошановне цісарсько-королівське губернаторське управління. Я, мешкаючи у Львові, № 9, перший квартал, повідомляю цим самим належним чином про здійснене нове відкриття, яке, по суті, полягає в очищенні гірської нафти (Berg- Naphta), яка добувається у місцевих землях хімічним способом. Нафта шляхом простого хімічного процесу повністю очищується від домішок і таким чином стає безпосередньо придатною для технічних цілей,

- зазначав у цій заяві Зег.

Таким чином Ян Зег став першим, хто винайшов хімічний метод дистиляції й очистки сирої нафти. Також важливо, що він розділив її на три фракції: одна була для освітлення, а дві інші - для технічних цілей.

Винахід Зега дав значний і водночас перший сильний поштовх для розвитку нафтової промисловості. Ці основи технології переробки нафти, які напрацював і винайшов галичанин, використовують і надалі навіть у наш час. Цікаво, що у США дослідження хімічного складу нафти було вперше зробив і оприлюднив професор хімії Бенджамін Сілліман з Єльського університету тільки 16 квітня 1855 року - через 2 роки після винаходу Зега.

Після відкриття Зег повністю зосередився на нафтопереробці. Він відкрив першу у Галичині так звану "Камфінфабрику", де дистилював і очищав нафту. У районі сучасної вулиці Краківської, він облаштував крамницю для продажу гасу населенню для освітлення, та рідини для виведення плям з одягу, повідомляє сайт "Фотографії старого Львова".

У 1854 році на виставці у Мюнхені Ян Зег отримує похвальну грамоту за досконалий дистилят нафти. Нам відомо, що на цей час на фабриці Зега було два дистиляційні апарати та два чани, а загалом на підприємстві працювало чотири робітники.

У той час у Львові для освітлення будівель і вулиць використовували італійську скельну олію, як було зазначено раніше. Проте Зег запропонував альтернативу — рідину, яку він видобував, і яка була значно економнішою. Він звернувся до львівського майстра-бляхаря Адама Братковського, який перетворив традиційну олійну лампу, пристосувавши її для роботи на гасі. Братковський також додав механізм, що дозволяв регулювати довжину ґноту, та, відповідно, яскравість світла. Лампа була поміщена в скляну колбу, що захищала полум'я від вітру та запобігала потраплянню кіптяви на стіни приміщень. Незабаром Братковський почав активно виробляти гасові лампи і переробляти старі олійні для нової технології.

Принцип роботи гасової лампи / Рисунок взято із сайту "Фотографії старого Львова"

У березні 1853 року вітрина аптеки Петра Міколяша вперше була освітлена новою лампою. Цей винахід одразу привернув увагу львів'ян, адже одна така гасова лампа могла забезпечити світло, яке відповідало яскравості 10-15 звичайних свічок.

Господарі та жителі околиць здійснювали покупки. Багато студентів вночі готувалися до занять під світлом цих лампочок.

- ділитися своїми думками Зег.

Врешті-решт, газові лампи починають освітлювати вулиці Львова, а також їх встановлюють у лікарнях. Зокрема, в шпиталі на Личакові 31 липня 1853 року вперше в історії було проведено операцію за світлом гасової лампи. Складну хірургічну процедуру виконав лікар Заорський. Раніше нічні операції вважалися практично неможливими. Таким чином, відкриття газового освітлення - це не лише крок уперед у енергетиці, а й важливий прорив у медицині, який почався саме на українських землях.

Лампи запалюють із настанням сутінків і на цілу ніч, попри те, чи світить місяць, чи ні,

У 1853 році була видана "Газета львівська".

У Відні згодом починається серійне виробництво гасових ламп конструкції Рудольфа Діттмара. А після того, як ними освітили вокзал столиці Австро-Угорщини, навіть у Львові, де вони з'явилися вперше, їх почали називати "віденськими".

Ян Зег разом з Ігнатієм Лукасевичем займався дослідженнями у сфері очищення нафти. На сьогоднішній день існують різні думки щодо того, хто з них виконував роль головного дослідника. В Польщі Ігнатія Лукасевича часто вважають співавтором гасової лампи, а іноді навіть єдиним її винахідником, хоча патент на цю розробку був зареєстрований на ім'я Яна Зега.

Так, у Книзі привілеїв австрійського Патентового уряду від 2 грудня 1853 року чітко вказано: "Магістр фармації Ян Зег. Винахід досконало очищеної хімічної нафти". Згадки про Лукасевича там немає. Не пише ані слова про помічника у своїх спогадах і сам Ян Зег.

Лукасевич теж був працівником аптеки "Під золотою зіркою", але тільки лаборантом при винахідникові. До того ж Ян Зег був старшим і більш досвідченим. Проте Ігнатій мав хороші організаторські здібності й налагодив промислове виробництво гасу, який було зручно доставляти залізницею до багатьох міст Європи, розповідав львовознавець Петро Радковець.

Крім того, у технічних виданнях XIX століття, є згадки про конфлікт між Зегом і Лукасевичем: хто саме є автором первинної формули гасу. Ще драматичніше інше - усі записники Зега з оригінальними формулами зникли наприкінці XIX століття, пише "РБК-Україна".

У наукових колах існує теорія, що великі нафтові трейдери та промисловці прагнули зменшити вплив аптекарів, щоб зміцнити свої позиції в бізнесі, який почав приносити їм величезні прибутки від нафти. Через ці складні взаємини Зег залишився непоміченим, хоча саме його формула стала основою для розвитку європейської індустрії гасу.

Ян Зег та Ігнатій Лукасевич - творці гасової лампи: перегляньте відео!

У 1858 році до крамниці Зега привезли пошкоджену бочку гасу. Рідина витекла на бруківку. Якийсь хлопчина запалював цигарку й кинув недопалок. Зрештою полум'я охопило будинок, у якому перебували дружина Зега 21-річна Дорота Облочинська та її 17-річна сестра Герміна. Від отриманих опіків обидві жінки того ж дня померли. Надгробний пам'ятник на Личаківському цвинтарі уцілів донині: дві молоді жінки, охоплені полум'ям, спрямували руки до неба, прохаючи порятунку.

Не зважаючи на своє горе, Ян Зег вирішує пов'язати своє життя з наймолодшою сестрою Облочинських — Марією. Незабаром у них з'являються дві доньки. Вже наприкінці 1858 року він відкриває новий магазин, що спеціалізується на продажу нафтопродуктів, розташований на розі вулиці Довгої (теперішня вул. Театральна), навпроти сучасного театру імені Заньковецької.

Згідно з деякими джерелами, справи в магазині не розвивалися так, як планувалося, оскільки конкуренція з боку інших підприємців, як в Україні, так і за її межами, ставала дедалі жорсткішою. В результаті він ухвалив рішення закрити свій бізнес і переїхати до Борислава. 21 серпня 1875 року він отримав концесію на відкриття аптеки на Панській вулиці (тепер це вулиця Шевченка), яку відкрив у березні 1876 року під назвою "Зірка".

У Бориславі Ян Зег не залишав своєї справи, якою займався все своє життя. Після недовгого захворювання він відійшов у вічність 25 січня 1897 року. Аптека, що належала йому, перейшла у власність його доньки та її чоловіка.

Пам'ятник Янові Зегу в місті Борислав / Фото надане Бориславською міською радою

Відомо, що Зег майже нічого не заробив на своєму старті. Йому надходили пропозиції інвестувати в Бориславські нафтові промисли, які тоді тільки починали розвиватися. Однак він відмовився, аргументуючи це тим, що є "фармацевтом, а не бізнесменом". Через декілька років Борислав перетворився на один з ключових центрів світового видобутку нафти, а його гас став основою нового ринку.

Також у той період гас ще не сприймався як промисловий товар. Технологія очищення, яку винайшов Зег, почала активно використовуватися фабриками Австрії та Пруссії. Це була справжня перша хвиля технологічного піратства в нафтовій індустрії, яка принесла значні прибутки іншим, але залишила винахідника без винагороди.