У 2024 році Україна збільшила експорт насіння до 122 мільйонів доларів, повідомила Лариса Гук.

Ілюстраційне зображення з публічно доступних ресурсів.

"За підсумками 2024 року, ми збільшили експорт насіння до 122 мільйонів доларів."

У 2023 році експорт українського насіння зріс на 50%, досягнувши більше 119 мільйонів доларів у порівнянні з 77 мільйонами доларів у 2022 році. Минулого року в Україні було зареєстровано 418 виробників насіння, які оголосили про виробництво 500 тисяч тонн. Які фактори, на вашу думку, сприяють стабільному зростанню цього сектора?

Дозвольте розширити цю інформацію. За підсумками 2024 року, наш експорт насіння зріс до 122 мільйонів доларів. Однак, це лише початок, адже весь ринок насіння оцінюється в мільярди доларів. Що сприяло цьому зростанню? Україна тривалий час активно працює в цій сфері. Протягом 2011-2020 років ми інтегрувалися до міжнародних систем сертифікації насіння. У 2020 році Європейський парламент визнав нашу систему сертифікації, а в квітні цього року відбулася важлива подія, що відкриває нові можливості для збільшення нашої частки на ринку ЄС. Мова йде про визнання еквівалентності системи сертифікації для насіння соняшника, ріпаку та сої. Проте варто зазначити, що це стосується не лише українських виробників, а й іноземних компаній, які збудували свої виробничі потужності на території України.

"В Україні вирощувати насіння -- дешевше"

А яка ж ситуація з безпосередньо українськими виробниками?

Їх не так вже й багато в порівнянні з підприємствами, що представляють іноземних виробників, хоча вони мають свої заводи на території країни та сплачують податки. Це позитивний момент, що в Україні з'являються нові виробничі потужності. Навіть після початку великої війни компанії, які вже мають свої потужності, продовжують інвестувати та розширювати свою діяльність в Україні. Існує дві основні причини для цього. По-перше, це сприятливий клімат та родючі ґрунти, а по-друге, нижча собівартість виробництва, що робить вирощування сільськогосподарських культур економічно вигіднішим.

Часто можна зустріти думку, що в нашій країні підприємницька діяльність ускладнена через корупцію та недобросовісну конкуренцію. Чи це не викликає страху?

Абсолютно не відлякує. Візьмемо кукурудзу насіннєву та кукурудзу товарну, це два різні ринки. Купив партію зерна, завантажив у вагон і повіз. А виробити насіння, а потім продати -- це трохи інші схеми, хоча й інші заробітки. Якщо тонна товарної кукурудзи коштує десь 200 доларів, то тонна насіння коштуватиме приблизно 2000, а то й дорожче. Українське насіння -- дешевше, але тут спрацьовує стереотип, що українське гірше за іноземне. І цей конфлікт між українськими виробниками насіння та компаніями, які представляють транснаціональні іноземні корпорації, присутній. Є ще один момент. У нас займатися наукою та селекцією було невигідно, тому що все було зосереджено в наукових установах, де зарплатня не така висока, як пропонували приватні компанії. Відтак багато перспективних науковців-селекціонерів, які могли би просувати українську науку та насінництво, перекочували в іноземні компанії, де їм запропонували не лише високу оплату праці, а й можливість займатися науковою діяльністю у великих дослідницьких центрах.

"Насіння включили до класу товарів з підвищеною доданою вартістю."

Станом на сьогодні, загальний обсяг виробництва насіння в Україні перевищує 2 мільярди доларів, з яких приблизно 1 мільярд складає частка кондиційного насіння. Відповідно до програми розвитку агропромислового сектору, очікується, що експортні можливості ринку можуть досягти 600 мільйонів доларів до 2030 року. Давайте розглянемо цю програму та особливості кондиційного насіння.

Нещодавно Міністерство економіки оголосило про оновлення стратегії розвитку експорту з України. Головна ідея полягає в тому, що ми прагнемо виходити на міжнародні ринки не лише з сировиною, а й з продукцією, що має додану вартість. Насіння, наприклад, потрапляє до цієї категорії. Оцінити наш потенціал важко, адже потрібно врахувати не лише законодавчі аспекти, а й визначити, які ринки можуть стати для нас перспективними. Щодо Європи, то тут ми маємо чіткі можливості, оскільки одними з наших основних споживачів є Франція, особливо в сегменті кукурудзи. Цікаво, що фахівці з насіннєвих компаній стверджують, що вирощування насіння кукурудзи в Україні є більш вигідним, ніж насіння соняшника. Саме тому великі підприємства обирають цей напрямок. Що стосується кондиційного насіння, то це високоякісне насіння, яке можна використовувати для подальшого розмноження, після чого його знову реалізують як насіння.

"Зернові культури здебільшого походять з вітчизняних сортів, тоді як кукурудза і соняшник в основному належать до іноземних селекцій."

Яку роль виконує держава в якості регулятора насіннєвої індустрії?

Схоже, що державна підтримка наявна лише в обмеженому вигляді. Існують індустріальні парки, де пропонуються податкові пільги, проте окремих бюджетних статей чи програм, спеціально спрямованих на підтримку виробництва насіння, не існує. Виробники насіння, до речі, не зверталися за жодними пільгами. Вони лише просять звернути увагу на значний обсяг іноземного насіння на внутрішньому ринку, оскільки це може загрожувати вітчизняному виробництву. Повна залежність від імпорту — це сумнівний шлях. Якщо говорити про культури, то зернові відзначаються переважно вітчизняною селекцією, в той час як кукурудза і соняшник зазвичай мають іноземне походження. Я враховую іноземні компанії, які мають виробництва в Україні та продають насіння під своїми брендами, проте ці бренди не є українськими. Крім того, ми маємо значні обсяги імпорту квітів, розсади та овочів.

Лариса Гук. Скриншот із відео

"Коли заходить іноземна компанія, то бачить, що технологічний ланцюжок фактично є"

Вітчизняні виробники насіння просять про підтримку лише тоді, коли виходять на зовнішні ринки, тому що вони бачать свій потенціал і розуміють, що потреба в якісному посівному матеріалі буде зростати у світі. А ми, попри мільйони випалених війною гектарів землі, вміємо і можемо це робити. Ми маємо хорошу базу, родючі ґрунти, робочі руки, і коли заходить іноземна компанія, то бачить, що технологічний ланцюжок фактично є. Просто потрібні кошти, щоб запустити процес, поставити сучасні лінії з обробки насіння. Крім того, що ми нарощуємо експорт -- 122 млн доларів за 2024 рік, ми ще й завозимо насіння десь на 400 млн доларів -- цукрових буряків, картоплі, різних овочів. Фахівці зазначають, що найближчими роками ми не зможемо відмовитися від імпортного насіння, бо на внутрішньому ринку не вдасться запустити процес виробництва насіння тих категорій, про які я сказала.

"Встановлено угоди для початку співпраці з Японією."

Які види насіння та в які країни експортує Україна?

Загалом, у нас чимало беруть країни ЄС, ми на них орієнтувалися від початку, коли проходили процедуру приєднання до європейських схем сертифікації насіння. Одна з українських компаній починала з Італії, зараз досить непогано продає на Польщу. Нещодавно відбувся насіннєвий конгрес у Туреччині, і наші учасники заявляли, що є домовленості почати співпрацю з Японією. Зважаючи, що Японія -- технологічна та фінансово успішна, то це може бути цікава перспектива. Адже ринок Європи плюс-мінус стабільний і на ньому досить жорстка конкуренція, бо висока кількість інших учасників. Відтак суто українській компанії, яка не має за спиною транснаціонального партнера чи власника у Європі або за океаном, буде значно складніше.

Проблема захисту інтелектуальної власності в сфері насінництва в Україні залишається неврегульованою на законодавчому рівні.

Що таке охорона інтелектуальної власності в сфері насінництва?

Це, напевно, одна з наших найсерйозніших проблем — питання виплат роялті та подібних аспектів. На сьогоднішній день це питання ще не має остаточного законодавчого врегулювання. Якщо вам вдасться отримати документи, що підтверджують ваше право на певний сорт чи гібрид, ви, по суті, можете стати заможною людиною. Однак в Україні ще є багато роботи в цьому напрямку.