Виявлено у крові, мозку та кишечнику: дослідження вчених розкриває вплив мікропластику на організм і психічний стан.

Повністю усунути негативний вплив пластику, на жаль, не вдасться, але можливо значно зменшити його застосування у повсякденному житті.

Згідно з інформацією, опублікованою в The Guardian, мікропластик виявляється практично всюди — у крові, легенях, плаценті та навіть у мозку людини. Результати одного з досліджень вказують на те, що в мозку може міститися до 5 грамів цих частинок, що відповідає приблизно чайній ложці пластику. Це вказує на те, що пластик не лише оточує нас, але й проникає всередину людського організму, повідомляє UAINFO.org із посиланням на ZN.ua.

Дослідження, проведене австрійським вченим Крістіаном Пахером-Дойчем з Університету Граца, виявило, що мікропластик може впливати на мікрофлору кишечника. В рамках експерименту на кишкові бактерії п'яти здорових учасників дослідження було впливано п'ять різних видів мікропластику. В результаті спостерігалися зміни в складі бактеріальних популяцій, а також в хімічних речовинах, які вони виробляють. Деякі з цих змін виявилися пов'язаними з ризиками розвитку депресії та колоректального раку.

"На сьогоднішній день ще рано робити категоричні висновки щодо впливу на здоров'я, оскільки мікробіом займає ключове місце у багатьох сферах, починаючи від травлення і закінчуючи психічним благополуччям. Тому, де це можливо, зменшення впливу мікропластику є розумним і необхідним заходом для забезпечення безпеки," – підкреслив Пахер-Дойч, представляючи результати на конференції United European Gastroenterology в Берліні.

Мікропластикові частинки проникають в організм через упаковку, одяг, фарби, косметику, шини та безліч інших джерел. Деякі з цих часток є настільки мікроскопічними, що можуть проходити через стінки легенів і кишечнику, потрапляючи в кров, органи, а навіть у клітини. Наслідки цього процесу поки залишаються нез’ясованими.

Ознайомтеся також: ДНК 117-річної жінки розкриває таємниці тривалого життя.

Нейробіологиня Джеймі Росс з Університету Род-Айленда дослідила, що миші, які пили воду з мікропластиком, змінили поведінку -- ставали тривожнішими та дезорієнтованими. Після розтину частинки пластику виявили в усіх органах, включно з мозком. Там вони знижували рівень білка GFAP -- маркера здоров'я мозкових клітин, дефіцит якого спостерігається при депресії та деменції.

Нові дослідження на людях ще більше посилили тривогу. Виявлено пластикові частинки в мозку пацієнтів із деменцією, а також у судинах осіб, які страждають на серцеві захворювання. У людей, у яких виявили найбільшу кількість пластику в бляшках, ризик інфаркту, інсульту або смерті протягом трьох років зростав у п'ять разів.

Комерційний тест, який вимірює кількість мікропластику в крові, в одного користувача виявив чотири мікрочастинки, або приблизно 40 частинок на мілілітр крові. У лабораторії зазначили, що це близько 200 000 частинок у кровотоці, хоча це нижчий рівень, ніж у більшості інших протестованих.

Незважаючи на зростаючий інтерес до проблеми мікропластиків, науковці підкреслюють, що не існує "безпечного" рівня їх присутності. Професорка Стефані Райт з Імперського коледжу Лондона зазначає, що наразі залишається нез'ясованим, які саме типи пластику можуть бути небезпечними, яким чином вони впливають на клітини та чи є всі з них однаково шкідливими.

Часто біологічні тканини можуть спотворювати результати, тому нинішні дані потрібно сприймати з обережністю. Також вчені зазначають, що мікропластик має різні форми й властивості. Найдрібніші частинки легше проникають у клітини та можуть спричиняти серйозніші наслідки.

Дослідження показали, які харчові продукти сприяють збереженню пам'яті та концентрації у людей похилого віку.

Дослідження, проведені на тваринах, не завжди можуть бути застосовані до людей через відмінності в масштабах та метаболізмі. Проте, одне залишається незаперечним — ми щодня вдихаємо та поглинаємо ці частинки.

Цілковите виключення пластику з нашого життя є неможливим. Однак експерти рекомендують зменшити його використання в повсякденному житті:

Дослідники припускають, що організм може поступово виводити мікропластик, адже у людей похилого віку його вміст не більший, ніж у молодих. Однак, щоб точно зрозуміти наслідки цього забруднювача, наука ще має пройти довгий шлях.