Зникнення водойм у Тибеті викликає землетруси: як це відбувається?

Воно активізує тихі тріщини в земній корі.

Дослідники вважають, що зникнення водойм у Тибеті могло стати причиною землетрусів у цьому регіоні, активізуючи "сплячі" розломи земної кори. Це відкриття підкріплює існуючі знання про взаємозв’язок між кліматичними змінами та геологічною активністю Землі, повідомляє Live Science.

Близько 115 тисяч років тому на території Тибету були розташовані величезні озера, деякі з яких мали вражаючу протяжність до 200 кілометрів. Нині їхні розміри значно зменшилися. Серед них можна згадати озеро Намцо, яке має довжину 75 кілометрів.

Команда геологів під керівництвом Чунруї Лі, наукового працівника Китайської академії геологічних наук у Пекіні, висловила припущення, що зменшення обсягу води в озерах може мати непрямий вплив на геологічну структуру регіону. Це частково зумовлено тим, що великі озера чинять значний тиск на земну кору. Коли ці водойми починають висихати, навантаження зменшується, що призводить до повільного підняття земної кори.

Ще одним істотним аспектом є те, що південний Тибет є геологічно активним регіоном внаслідок тривалого зіткнення між Індійською та Євразійською плитами, яке розпочалося близько 50 мільйонів років тому. У земній корі під південним Тибетом накопичилася значна напруга, що призвело до формування давніх тріщин або розломів, які готові до руйнації. Дослідники вважають, що поступове підняття кори, викликане зменшенням площі озер, могло стати каталізатором цих розривів і викликати землетруси.

Дослідники провели аналіз регіональної геології, створивши картографічні зображення давніх берегових ліній водойм, щоб оцінити обсяги води, які озера втратили з часом. Після цього вони використали комп'ютерне моделювання для визначення необхідного підняття земної кори в результаті цих змін, виявивши, що це могло призвести до активації геологічних розломів.

Дослідження вчених виявило, що втрата води з озера Нам Ко в інтервалі від 115 до 30 тисяч років тому спричинила зсув на 15 метрів по сусідньому розлому. Озера, що знаходяться приблизно за 100 км на південь від Нам Ко, в цей же період зазнали ще більшої втрати води. У цих регіонах, ймовірно, відбувся зсув на 70 метрів уздовж прилеглих розломів.

Розрахунки також показали, що розломи в регіоні в середньому рухаються на 0,2- 1,6 міліметра на рік. Для порівняння, розлом Сан-Андреас, що проходить через Каліфорнію, в середньому зсувається на 20 міліметрів на рік. Але там рух здебільшого зумовлений процесами, що відбуваються глибоко під землею. Нове дослідження свідчить про те, що на суттєвий рух розломів можуть впливати і процеси, що відбуваються над нею.

Водночас, як підкреслив Шон Галлен, доцент геологічного факультету Університету штату Колорадо, який не був залучений до цього дослідження, це не свідчить про те, що землетруси обов'язково відбудуться в місцях, де зникають озера. Такі сейсмічні події можуть траплятися тільки в регіонах, де водойми розташовані над земною корою, що накопичила напругу внаслідок тектонічних процесів.

Філіп Стір, доцент геонаук в Університеті Ренна у Франції, який не брав участі в цьому дослідженні, вказав на те, що напруга може розподілятися також через інші поверхневі процеси. Потужні шторми здатні викликати раптову і швидку ерозію, виводячи важкі породи з певних ділянок земної кори та дозволяючи їй підніматися. Аналогічний ефект спостерігається і в кар'єрах, де видобувають великі обсяги породи.

Раніше вчені заявили про те, що більш посушливий клімат прискорює розпад Східної Африки.