Зразки, отримані місією "Чан'е-6", кардинально змінили наше сприйняття історії Місяця.

Картину бурхливої молодості Місяця доведеться скоригувати. Аналіз породи з дальньої півкулі виявив, що потік космічних тіл, які падали на поверхню, слабшав поступово. Раніше вважали, що після короткого сплеску він обірвався майже миттєво. Нова картина стосується і Землі, бо обидва світи проходили той період разом.

Два аспекти єдиної оповіді

Ґрунт, який місія "Чан'е-6" привезла на Землю в червні 2024 року, вперше був доставлений до наукових лабораторій. Раніше весь зразковий матеріал походив лише з видимої півкулі, де здійснювали посадки станції Apollo та автоматичні зонди минулого століття.

Зворотний бік отримав значно менше пізніх геологічних змін, що дозволило зберегти сліди найстаріших зіткнень у більш первозданному вигляді. Це надало можливість науковцям вперше порівняти дві частини супутника безпосередньо, про що повідомляє Universe Today.

Метод визначення віку за допомогою ізотопів аргону

Для дослідження були використані мікроскопічні частинки ударного розплавленого матеріалу з басейну Ейткена, розташованого поблизу південного полюса. Кожна з цих частинок виникла в результаті окремого удару, коли порода на деякий час розплавилася, а потім знову затверділа.

Вік визначали методом аргон-аргонового датування окремих уламків. Зразки опромінювали нейтронами, а потім вимірювали співвідношення ізотопів інертного газу на мас-спектрометрі. Отримані значення розтягнулися від 4,33 до 1,13 мільярда років, тобто охопили понад три мільярди років безперервного літопису.

Поступове зниження замість підйому.

Гіпотеза пізнього важкого бомбардування з'явилася ще за результатами програми Apollo. Згідно з нею, приблизно між 4,1 і 3,8 мільярда років тому кількість зіткнень стрімко зросла через міграцію планет-гігантів, які потягнули за собою дрібні тіла.

Згідно з цією моделлю, епізод тривав від 20 до 200 мільйонів років, що є відносно коротким у геологічному масштабі, і закінчився раптовим спадом. Нові дані не вказують на повторення такого пікового явища. Натомість, перед нами постає картина тривалого зниження інтенсивності.

Автори не заперечують саму можливість активних падінь у ту епоху, проте чіткого максимуму в їхніх вимірах немає. Робота опублікована в рецензованому журналі Science Advances. Схожого висновку раніше цього року дійшла інша група з Інституту геології та геофізики Китайської академії наук.

Яке це має значення для нашої планети?

На нашій планеті свідчень тих подій майже не лишилося, бо тектоніка і вивітрювання стерли давню поверхню. Місячна порода лишається єдиним доступним архівом часу, коли тут тільки складалися умови для появи життя.

За словами співавтора дослідження Фреда Журдана з Університету Кертіна, кожне велике зіткнення, зафіксоване в місячній породі, розповідає щось про обстановку на молодій Землі. Землю і супутник сформували спільні процеси, тому їхня рання історія теж спільна.

Календар для інших світів

Криву зниження ударного потоку, створену на основі місячних зразків, планетологи застосовують як стандарт для оцінки віку поверхонь Марса, Меркурія та великих астероїдів. На сьогоднішній день не існує матеріалу з цих небесних тіл, який би підходив для лабораторного датування.

Давність марсіанських рівнин рахують за щільністю кратерів і перекладають у роки саме через цю калібрувальну шкалу. Тому кожна правка місячної хронології зсуває оцінки і для решти внутрішньої частини Сонячної системи.