Експеримент підтвердив, що на Титані не можуть формуватись мембрани, схожі на клітинні.

Десятиліття тому вчені передбачили, що на супутнику Сатурна Титані можуть утворюватися складні мембрани на основі ціанідів. Вони могли б стати гарною основою для життя. Проте нове дослідження показало, що цей висновок може бути хибним.

Протягом тривалого часу науковці були переконані, що на супутнику Сатурна Титані, відомому своїм багатством вуглеводнів, можуть існувати умови, що сприяють зародженню та еволюції життя. Однак нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, ставить під сумнів ці теорії.

Титан -- це дійсно місце, яке найбільше нагадує Землю у Сонячній системі. Найбільший з усіх супутників він має азотну атмосферу та моря з рідких вуглеводнів. Тому ідея пошукати життя там відома науковцям вже кілька десятиліть.

Однак умови в цих морях суттєво відрізняються від звичних для нас океанів, тому довгий час ніхто не міг уявити, як виглядатиме клітина, здатна вижити в метанових водах. У 2015 році група вчених з Корнельського університету використала моделі хімічних реакцій і виявила, що ціанід акрілонітрил, що утворюється в атмосфері, може створювати сферичні оболонки при контакті з метановими морями.

І вчені вважають, що саме вони є ідеальним місцем для початку біологічної ефолюції. Бо щось подібне колись могло бути і на землі, тільки тут такі клаплі складалися з жирів. Все це звучить дуже обнадійливо, проте ще 2020 року інша група вчених довела, що подібні ціанідні краплі будуть нестабільними, тобто самі собою розпадатимуться.

Проте спростування теж було теоретичним і для того, аби перевірити, що ж там і як Туан Ву та Роберт Ходіс з Лабораторії реактивного руху NASA вирішили провести експеримент. У своїй лабораторії вони почали з приготування сумішей акрилонітрилу з метаном та етаном, а потім піддав ці суміші температурам і тиску, подібним до тих, що на поверхні Титана.

Залишивши зразки достатньо довго, щоб молекули акрилонітрилу зібралися в складніші структури, дослідники проаналізували їх за допомогою кількох передових методів.

Одним з них була диференціальна скануюча калориметрія, яка вимірює кількість тепла, необхідного для підвищення температури зразка відносно еталонного матеріалу. Крім того, команда використовувала раманівську мікроскопію для отримання зображень високої роздільної здатності, що показують молекулярні структури, присутні в сумішах.

Результати проведеного дослідження виявилися не зовсім оптимістичними. Незважаючи на те, що аналіз виявив утворення стабільного молекулярного співкристалу між акрилонітрилом і етаном, вчені майже не зафіксували змін у суміші акрилонітрилу з метаном. У сукупності ці дані переконливо свідчать про те, що азотосомні структури навряд чи можуть виникнути в умовах, що панують на Титані.

У той же час, вчені не стверджують, що це якимось чином впливає на ймовірність наявності життя на супутнику Сатурна. Вони переконані, що подальші дослідження можуть виявити нові можливості для існування життя там.