Форми та відтінки. Досвід клінічної смерті може демонструвати подібні шаблони у сприйнятті.

Науковці з Університету Хайфи в Ізраїлі встановили взаємозв'язок між просторовими формами, які люди переживають у моменти наближення до смерті, та кольоровими відчуттями, які вони при цьому спостерігають.

Про це пише видання Science alert.

Переживання на межі смерті часто супроводжуються описами незвичайних просторів. Одні люди розповідають про рух крізь темний тунель до яскравого світла, інші -- про величезні світлі простори, вигнуті горизонти або відчуття, ніби світло огортає їх з усіх боків.

Щоб дослідити ці спогади, нейрофеноменологиня Франс Лернер та її колеги попросили 50 людей, які повідомляли про такі переживання, відтворити їх у вигляді малюнків. Учасники брали участь в онлайн-сесіях, під час яких використовували геометричні схеми для зображення просторів, які запам'ятали.

Люди повинні були розбити свої емоції на різні етапи, продемонструвати структуру кожного простору, визначити своє місце у ньому та вказати напрямок свого руху. Крім того, вони вказували, які кольори спостерігали.

Аналіз малюнків виявив чотири основні типи просторів. До них належали конічні форми, зокрема тунелі, широкі вигнуті простори на зразок арок, пласкіші простори з плавними вигинами, а також замкнені форми, які нагадували внутрішню поверхню сфери або овалу.

Найцікавіша закономірність стосувалася кольорів. Із 28 зображених конічних просторів 22 учасники описали як ахроматичні -- тобто чорно-білі, сірі або такі, де було лише світло без помітних кольорів.

Замість цього, 27 з 31 широкого вигнутого простору учасники описали як кольорові. У двох інших категоріях були представлені як кольорові, так і безбарвні зображення.

На думку дослідників, ці відмінності можуть допомогти краще зрозуміти, як мозок формує незвичайні зорові переживання. Вони звернули увагу на схожість із деякими відомими особливостями людського зору.

Тунельний зір, наприклад, може бути наслідком недостатнього постачання кисню до сітківки або мозкових структур. Це призводить до звуження поля зору. В умовах низької освітленості очі втрачають чутливість до кольорів, оскільки активізуються клітини, відповідальні за сприйняття в темряві.

Дослідники порівняли деякі величезні простори, які наче обіймають людину, з ефектом Ганцфельда. Це явище, при якому тривале споглядання однорідного візуального середовища може викликати незвичайні відчуття, включаючи галюцинації.

Водночас дослідники підкреслюють, що ці аналогії не підтверджують причин переживань, пов'язаних з наближенням до смерті. Основним завданням цієї роботи було не стільки виявлення механізмів виникнення таких переживань, скільки опис і порівняння тієї реальності, яку люди згадують.

Дослідження містить кілька обмежень. У ньому взяли участь лише 50 осіб, які самостійно ділилися своїм досвідом. Деякі спогади були отримані з досить давніх часів. До того ж, запропоновані геометричні моделі могли вплинути на те, яким чином учасники відтворювали свої враження.

Дослідники не створили контрольну групу, яка б фіксувала інші незвичайні переживання. У зв'язку з цим, наразі неможливо визначити, чи є виявлені закономірності характерними виключно для досвіду, пов'язаного з наближенням до смерті.