Гренландська акула може доживати до 400 років: як дослідники отримали ці дані.

Вчені-морські біологи з Копенгагенського університету виявили, що гренландська акула є найстаршою хребетною істотою на Землі.

Гренландська акула є однією з найбільших акул на планеті, але її ріст відбувається дуже повільно — всього кілька сантиметрів за кілька років. Ця характеристика вже давно давала підстави науковцям припускати, що ці істоти можуть жити досить довго. Проте лише в 2016 році дослідники змогли отримати більше інформації про реальний термін життя цих маловивчених створінь.

У 2016 році морські біологи з Копенгагенського університету застосували метод радіовуглецевого датування кришталиків очей акул, щоб зібрати інформацію про їхній вік. Саме ці дані допомогли дослідникам оцінити очікувану тривалість життя гренландських акул. Методика датування за вуглецем-14 раніше використовувалася для визначення віку китів, але ніколи до цього не застосовувалася для оцінки віку риб.

Результати наукового дослідження виявилися вражаючими. Зібрані дані свідчать про те, що гренландська акула може жити щонайменше 272 роки, що робить її найдавнішою відомою хребетною твариною на планеті. Команда дослідників проаналізувала кришталики очей 28 самок гренландських акул, які мали довжину від 81 до 502 сантиметрів.

Дані показали, що акули досягають статевої зрілості приблизно у віці 150 років. Найбільша досліджена особина, за оцінками вчених, мала близько 400 років. Результати дослідження були опубліковані в американському науковому журналі Science.

Юліус Нільсен, провідний автор наукової статті, пояснив, чому око виявилося ключовим елементом у визначенні віку акул. "Як і в інших хребетних, кришталики складаються з унікального типу метаболічно неактивної тканини. Оскільки центр кришталика не змінюється з моменту народження акули, хімічний склад тканини дозволяє визначити вік акули", -- зазначив дослідник.

Нільсен також акцентував увагу на екологічному значенні цих істот. "Гренландські акули є одними з найбільших хижаків у водах нашої планети, і їхня роль як вершинного хижака в арктичній екосистемі залишається недооціненою. Щороку тисячі з них стають випадковим уловом у Північній Атлантиці, і я сподіваюся, що наші дослідження допоможуть підвищити обізнаність про гренландську акулу в майбутньому", -- зазначив учений.

Це відкриття не лише розширює наше розуміння морського життя, але й підкреслює необхідність охорони цих унікальних створінь, які живуть набагато довше, ніж будь-які інші відомі хребетні тварини на Землі.