Книга, яка лікує: чому Україні необхідна бібліотерапія.
Бібліотерапія, як окрема галузь знань, виникла на фоні воєнних конфліктів. У часи Першої світової війни бібліотекарі США заснували Бібліотечну воєнну службу, завдяки якій більше 200 військових шпиталів отримали книжки, а в 75 з них працювали кваліфіковані бібліотекарі. Лікарі та медичний персонал почали звертатися до них з проханням "призначити" книги для пацієнтів, що стало основою для клінічної бібліотерапії. Під час Другої світової війни ця практика розширилася, і бібліотекарі, соціальні працівники, педагоги та капелани почали використовувати книги як інструмент підтримки. Тоді американські солдати отримали понад 122 мільйони кишенькових книг. Дослідники дійшли висновку, що це сприяло формуванню читацької нації, а також відзначили зростаючий інтерес до літератури, що дозволяла "втекти від реальності". Однією з найулюбленіших книг стала "Дерево росте в Брукліні" Бетті Сміт, яка отримала близько 10 000 листів від військових, один з яких, перебуваючи у шпиталі, написав: "Я думав, що ніколи не відчую любові, але після цієї книги моє серце знову зажило".
Україна сьогодні на передньому краї досвіду життя у війні, яке потребує широкого спектру інструментів, зокрема і цілющого впливу історій. Ще 2022 року МОЗ прогнозував, що психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців. Психологів на таку кількість людей не вистачить, до того ж не всі готові звертатися за спеціалізованою допомогою, навіть коли така можливість є. Але поруч із людьми щодня є ті, хто може підтримати їх через книжку: бібліотекарі, освітяни, соціальні працівники, капелани, фахівці із супроводу ветеранів, медики, волонтери. У руках цих людей книжка може стати простим і доступним інструментом психосоціальної підтримки.
Цю тему ми обговорювали 11 та 14 листопада на міжнародній науково-практичній конференції "Бібліотерапія. Читання, що зцілює", яка вперше відбулася в Україні. Протягом двох днів фахівці з України, Великої Британії, Франції та Угорщини розглядали бібліотерапію як системний підхід до використання книг для покращення ментального здоров'я. У конференції взяли участь майже 1 200 учасників з 25 країн світу. Наша мета полягала в тому, щоб з'єднати людей і країни, об'єднати різноманітні ідеї та досвід, а також різні сфери знань і експертизи. Ми сподіваємося, що на перетині цих світів, у такому збагаченому середовищі, виникнуть нові партнерства, проєкти та практики, а також спільнота, яка перетворить бібліотерапію на систему підтримки в кожній громаді, адже ця мережа дуже близька до людей.
Ми зазвичай асоціюємо читання з культурними цінностями, освітою та інтелектуальним зростанням, але рідко звертаємо увагу на його зв'язок із психічним здоров'ям. Основний висновок конференції полягає в тому, що книги можуть стати ефективним і доступним інструментом для підтримки ментального благополуччя, особливо в умовах війни. Однак для цього необхідно виконати дві умови. Перша — це наявність розвиненої сфери знань, що включає дослідження, методики, підготовлених фахівців та якісний підбір літератури. Друга — це укорінена звичка читати.
Українці активно звертаються до літератури для отримання психологічної підтримки. Згідно з аналітичним звітом Gradus Research "Читання в Україні: поведінка, мотивація та інструменти залучення", який був підготовлений на замовлення Міністерства культури у 2026 році за підтримки Фонду "Повір у себе", читачі зазначають, що з початку повномасштабної війни книги допомагають їм знижувати рівень тривожності (32%), відновлювати емоційний стан (30%), легше справлятися зі стресом (28%) і покращувати якість сну (21%). Крім того, потреба в психологічній підтримці стала основною причиною, чому люди повертаються до читання після тривалої перерви (34%).
Ознайомтеся також з матеріалами для відновлення.
Читання за рецептом: досвід світу
У світі книжка вже стала частиною підтримки здоров'я, і на конференції ми почули, як це працює.
В Великобританії з 2013 року функціонує ініціатива "Reading Well" – книги за рецептом. Про цю програму розповіла Деббі Хікс, одна з засновниць The Reading Agency. Книги, що входять до добірок, отримують схвалення як медичних працівників, так і людей, які мають особистий досвід, а їх розповсюдженням займаються публічні бібліотеки. За цей час було видано понад 4,3 мільйона книг. 92% дорослих учасників заявляють, що прочитане їм допомогло, а 90% лікарів вважають, що ці книги підтримують пацієнтів за межами медичного закладу.
Деббі також підкреслила, що читання має зв’язок із тривалістю життя. Дослідження, проведене в Єльському університеті, яке тривало 12 років і охопило 3635 учасників, виявило, що люди, які читали книги, в середньому проживали майже на два роки довше, ніж ті, хто не читав. Варто зазначити, що мова йде саме про книги, а не про газети чи журнали, і, напевно, не про телеграм-канали.
Уявіть собі бібліотеку, де вибір книги залежить не від жанру чи автора, а від ваших почуттів: кохання, радості, страху, смутку, здивування чи гніву. Це концепція "Бібліотек емоцій" – інноваційний європейський проєкт, що об'єднує літературу, когнітивні науки та сучасні технології. Кожна книга має свій емоційний профіль, що складається з однієї основної емоції та двох її відтінків. Алгоритм пропонує варіанти, але остаточний вибір залишається за читачем. "Технології допомагають, а бібліотекар уточнює і коригує", – говорить Селін Мас, співзасновниця французької організації Love for Livres. На веб-сайті librariesofemotions.com, який вже має український інтерфейс та книги українською мовою, ви можете обрати не лише емоцію, але й її інтенсивність. У рамках першого дослідження проєкту, проведеного в чотирьох країнах, 95% дорослих учасників визнали сесії корисними, 88% порекомендували б їх іншим, а для 46% це стало новим відкриттям бібліотеки.
Інтерфейс українського порталу "Емоційні бібліотеки": пошук книг здійснюється не за жанровим критерієм, а за емоційним змістом.
Угорщина демонструє, що інституції є основою розвитку галузі. Джудіт Берес з Печського університету поділилася інформацією про освітні програми в шести навчальних закладах, аспірантуру, курси для бібліотекарів і педагогів, а також про дві професійні асоціації, європейський науковий журнал та регулярні супервізії. Для досягнення цих результатів Угорщина витратила півстоліття. Нам важливо прискорити цей процес, і ми вже маємо групу ентузіастів та практичний досвід.
Перша умова: сфера діяльності, а не просто захоплені люди.
Конференція продемонструвала, що в Україні існує попит на бібліотерапію та її практиків, однак наразі ця сфера функціонує більше завдяки ентузіастам, аніж через підтримку інституцій.
Бібліотеки стали важливими центрами підтримки у суспільстві. Згідно з даними Української бібліотечної асоціації, більше 70% користувачів відвідують їх для отримання психологічної розради. Проте, варто зазначити, що половина населення України ніколи не використовує послуги бібліотек. Бібліотекарі виконують цю важливу роль без належної підготовки: 90,9% з них регулярно спілкуються з відвідувачами про їх емоційні переживання, але лише 2% пройшли системне навчання. Після проходження курсу ЮНЕСКО, кількість бібліотекарів, які відчувають впевненість у своїх силах, зросла з 22% до 51%. Це дійсно ефективно.
Бібліотеки в лікарнях мають давню історію. У 1962 році Адміністрація у справах ветеранів США випустила посібник під назвою "Бібліотерапія в лікарнях", який містив анотовану бібліографію досліджень та практик використання книг у лікарнях з 1900 по 1961 рік. Ксенія Возніцина, керівниця Центру психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова поляна", поділилася досвідом створення бібліотеки для пацієнтів з нуля. Несподіваним відкриттям стало те, що деякі з військових, які пережили полон, під час лікування написали свої книги: "Гра чисел. Вижити заради любові" авторства Євгена Шибалова та "Щоденник з полону" захисника Маріуполя Вільгельма Вітюка. Бібліотерапія охоплює не лише читання, а й самостійне написання.
Наш фонд "Бібліотечна країна" розробив бібліотерапевтичну колекцію, що містить близько 600 книг, організованих за 30 різними темами. Ця база не структурована за жанрами, а зорієнтована на задоволення людських потреб, таких як "Самотність", "Вимушене переселення", "Зрозуміти війну" та "Втеча від реальності". Документ відкритий для коментарів та оновлень, що дозволяє легше орієнтуватися у виборі книг, особливо в тих місцях, де доступ до нових видань в книгарнях та бібліотеках обмежений.
Інша умова: привичка до читання.
Проте навіть найсучасніша система не буде ефективною, якщо у людини відсутня звичка до читання. Ця звичка формується через приклад: моя молодша племінниця "читала" з віку двох років. Хоча вона ще не знала літер, щовечора вона спостерігала, як мама і дві старші сестри поринають у книги.
Дослідження, проведене Gradus Research, виявило, що найбільшим перешкодою для читання не є вартість книги чи нестача часу, а відсутність звички, яка формується під впливом сім'ї та школи.
На конференції Артур Пройдаков нагадав результати PISA-2025. 45% підлітків не досягають базового рівня читацької грамотності. "Це не вирок дітям. Це запитання до нас, дорослих", -- сказав Артур. А людина без звички читати в кризі навряд чи потягнеться до книжки, хоч би якою цілющою вона була.
Коли мені було вісім, мій тато замкнув мене в кімнаті з "Робінзоном Крузо" і наказав читати, поки не закінчу. Звичайно, були перерви на школу. Проте, для своїх синів я обрала інший підхід. Щомісяця ми з молодшим сином відвідували книжковий магазин, де він самостійно обирав книгу. Коли я спробувала підказати йому, він твердо відповів: "Мамо, ви читали свої книжки, а ми читаємо інші. Дайте мені обрати самому". Після відвідин книгарні ми зазвичай йшли на морозиво або інші смаколики. Таким чином, читання стало для нього не обов'язком, а радісним заняттям, і саме цей зв'язок перетворює книгу на ресурс, до якого хочеться повертатися в складні часи. Як справедливо зазначив Артур, для різних дітей повинні бути різні книжки: менше переказів і більше спілкування. Тому освітній процес потребує сучасних підходів до вільного читання — без оцінок і примусового переказу.
Що далі?
Будувати галузь з нуля не доведеться: перші цеглини вже є. Але фундамент галузі -- наука. Без досліджень, статей і книжок не буде ні обґрунтованих методик, ні навчальних програм, ні довіри медиків і державних інституцій. Британська Reading Well, угорські університетські курси, французька методика "Бібліотек емоцій" спираються на роки досліджень. Україні потрібна своя доказова база: як читання допомагає людям, що пережили війну, і які практики працюють у нашому контексті. З цими даними варто ділитися з світовою спільнотою, конференція продемонструвала що вони цікавляться нашим досвідом.
Основою успіху є міждисциплінарна співпраця. Тільки за умови, що психологи, бібліотекарі, медичні працівники та служби підтримки ветеранів з'єднують свої зусилля, можна досягти значних результатів. Хоча це завжди виклик, спільна робота є надзвичайно ефективною.
Проте, просто ентузіазму окремих фахівців недостатньо. Для розвитку бібліотерапії необхідна підтримка з боку національних інституцій у таких сферах, як культура, охорона здоров'я, освіта та система допомоги ветеранам. Це дозволить інтегрувати книги в державну систему психосоціальної підтримки. Подібні ініціативи вже реалізовані в Угорщині та Великій Британії. У нас вже є книги, бібліотеки та люди, готові долучитися до цієї справи, але відсутня належна структура та рішення для її створення.
Міжнародна конференція під назвою "Бібліотерапія: Читання, що зцілює" була організована благодійним фондом "Бібліотечна країна". Цей захід пройшов у рамках Українсько-швейцарського проєкту "Діємо для здоров'я" з підтримкою Швейцарії та за активної участі Представництва ЮНЕСКО в Україні.
Невелика добірка світлин з конференції.
Ознайомтеся також з українським книжковим парадоксом: чому захоплення читанням не стає звичною практикою.