Секрети мозку: вчені поставили під сумнів 150-річну теорію та зробили крок до відновлення мовлення.
Дослідники Каліфорнійського університету в Сан-Франциско (UCSF) виявили область мозку, що сприяє формуванню слів ще до того, як людина вимовляє їх. Як повідомляє Interesting Engineering, це відкриття ставить під сумнів традиційні уявлення про механізми мовлення, які залишалися незмінними протягом останніх 150 років.
Дослідження демонструє, що системи мозку, які відповідають за сприйняття та генерування мовлення, мають значно більш тісний зв’язок, ніж раніше вважалося. Отримані результати можуть сприяти покращенню хірургічних методик для виявлення мовленнєвих ділянок мозку, а також відкрити нові горизонти для розробки нейрокомп'ютерних інтерфейсів, які можуть допомогти відновити комунікативні здібності людей.
Зокрема, у рамках дослідження, результати якого були оприлюднені 19 листопада в журналі Science, група під керівництвом Едварда Чанга виявила невелику область у зоні Верніке. Ця ділянка активується ще до того, як людина почне вимовляти слово, і виконує функцію своєрідного «планувальника» наступного слова, яке вона має намір сказати, а не просто обробляє його зміст або слідкує за звучанням мови.
"Це дослідження проливає світло на стародавню таємницю нейронауки. Виявляється, ушкодження зони Верніке, яка зазвичай асоціюється з розумінням мови, також може негативно впливати на здатність людини правильно вимовляти слова," - зазначається в статті.
Огляд теорії, що існує вже понад сто років.
У 1870-х роках німецький невролог Карл Верніке виявив, що пацієнти з ушкодженнями в задній частині скроневої частки мозку стикаються з труднощами у розумінні та виробленні мовлення. Він висунув гіпотезу, що ця область відповідає за "слухові образи слів", які сприяють трансформації наміру висловити конкретне слово в моторні дії, необхідні для його вимови.
Проте, завдяки своєму місцезнаходженню в слуховій корі, цю зону почали сприймати в першу чергу як осередок, що відповідає за усвідомлення мови. Вважалося, що за її生成лення відповідають інші області мозку.
Останні дослідження виявили, що лівий задній верхній скроневий гірок (lpSTG) є підобластю тієї ж зони, яку раніше описував Верніке. Дослідники встановили, що нейрони в цій ділянці активуються приблизно за 250 мілісекунд до того, як людина починає артикуліювати слово.
Ця діяльність охоплює кодування загальних властивостей слів, таких як їхня довжина, число складів і частота використання. Потім нейрони в областях мозку, відповідальних за рухи рота, трансформують цю інформацію в послідовність дій, що потрібні для формування мови.
Дослідники також виявили, що нейрони, які беруть участь у слуховому процесі мовлення, розташовані поруч, а іноді й перетинаються з тими, що генерують схеми слів. Така близькість може пояснювати, як люди вчаться перетворювати почуті слова на ті, які можуть вимовити.
Нові можливості для нейроінтерфейсів мовлення
Отримані результати можуть трансформувати методи виявлення мовленнєвих зон головного мозку перед проведенням хірургічних втручань. Це, в свою чергу, здатне суттєво знизити ймовірність ушкодження ділянок, які відіграють ключову роль у комунікативних можливостях пацієнтів.
Ліва задня верхня скронева звивина може стати новою ціллю для нейрокомп'ютерних інтерфейсів, які перетворюють мозкову активність на мову. Сучасні системи такого типу здебільшого аналізують сигнали з рухових областей мозку, що відповідають за функції голосового тракту. Проте у деяких осіб, які втратили можливість говорити, ці зони можуть бути ушкоджені.
Оскільки lpSTG активується на початкових стадіях розвитку мовлення, вона може виступати як альтернативне джерело сигналів для визначення слів, які особа має намір виговорити.
Протягом проведеного експерименту, метою якого було перевірити цю ідею, науковці застосували активність певної області мозку для декодування слів, які людина прагнула висловити, а також для розуміння почутого мовлення. У ролі учасника виступав чоловік, який страждав від важкого паралічу і втратив здатність говорити.
Дослідники вважають, що роль цієї області мозку в процесах сприймання та формування мовлення в майбутньому може сприяти розробці нейроінтерфейсів для двостороннього спілкування. Це, в свою чергу, допоможе людям з мовними порушеннями активніше долучатися до бесід.
Таким чином, результати цього дослідження свідчать про те, що ліва задня верхня скронева звивина відіграє ключову роль у формуванні мовлення, а не лише у його сприйнятті. Виявлені дані можуть стати основою для створення нових технологій, які сприятимуть відновленню комунікації у людей із мовленнєвими порушеннями, - зазначається в статті.
Інші цікаві дослідження
Американський вчений розповів про унікальний випадок 28-річного чоловіка, який після проведення операції на мозку почав помічати риси свого кота в обличчях оточуючих. Це рідкісне порушення зорового сприйняття дозволяє глибше вивчити, як людський мозок ідентифікує обличчя. Зокрема, чоловік виявляє на рисах обличчя мигдалеподібні очі, розширені зіниці та смужки — характерні для його сірого смугастого кота.
Вас також можуть зацікавити новини: