Кожні 27,5 мільйона років на Землі можуть відбуватися катастрофічні події. Дослідники виявили нові свідчення цього явища.

Наймасштабніші геологічні катастрофи на Землі можуть відбуватися з періодичністю близько 27,5 мільйона років. Ідеться про масові вимирання, потужні виверження вулканів та інші глобальні події, хоча вчені поки не знають, що саме запускає цей цикл.

Про це пише видання Science alert.

Протягом останніх кількох десятиліть геологи активно досліджують ідею про те, що значні геологічні явища можуть бути не випадковими. Нещодавній аналіз знову поставив під сумнів цю гіпотезу, застосовуючи сучасні геологічні дані та новітні статистичні методи.

Автором дослідження є геолог з Нью-Йоркського університету Майкл Рампіно, який провів аналіз 89 значних геологічних подій, що відбулися протягом останніх 260 мільйонів років. У його вибірку увійшли масові вимирання морських видів і наземних хребетних, періоди зниження рівня кисню в океанах, великомасштабні вулканічні виверження, зміни в рівні моря, варіації швидкості руху літосферних плит та інші важливі геологічні явища.

Дослідження продемонструвало, що більшість з цих явищ концентруються в рамках циклу тривалістю приблизно 27,5 мільйона років. Крім того, вчені виявили менш виражений цикл, що становить близько 8,9 мільйона років.

Водночас, автор не запевняє, що одна катастрофа прямо викликає іншу. Він вважає, що різноманітні системи Землі можуть одночасно реагувати на загальні процеси, що відбуваються в надрах планети протягом тривалого часу, який може сягати десятків мільйонів років.

Одне з можливих пояснень пов'язане з мантією Землі. Вона дуже повільно рухається, і зміни в цих потоках можуть впливати на вулканічну активність, рух тектонічних плит, утворення гір та інші масштабні геологічні процеси. Оскільки всі ці явища взаємопов'язані, зміни в глибині планети можуть з часом позначатися на поверхні, кліматі, океанах і живих організмах.

Інша теорія вказує на те, що тривалі зміни клімату та коливання рівня моря призводять до перерозподілу значних обсягів води, льоду та осадових матеріалів. Це, у свою чергу, може змінювати навантаження на земну кору та верхню мантію, що має вплив на тектонічні та вулканічні процеси.

Рампіно також вивчає можливі впливи космічних факторів. Наша сонячна система обертається навколо центру Чумацького Шляху і час від часу перетинає площину галактики. Як зазначає дослідник, періоди цих перетворень приблизно збігаються з великими геологічними подіями на Землі. Деякі науковці вважають, що такі проходження можуть підвищувати ймовірність падіння великих астероїдів, змінюючи орбіти комет у хмарі Оорта.

Існує ще одна, більш теоретична версія, яка пов'язана з темною матерією. Якщо її щільність поблизу площини галактики є вищою, то існує можливість, що Земля може захоплювати незначну частину цього матеріалу. Це, в свою чергу, може призвести до легкого підвищення температури всередині планети та впливати на геологічні процеси. Проте наразі немає прямих свідчень, які б підтверджували цю гіпотезу.

Автор підкреслює, що значні падіння астероїдів не були враховані в статистичному аналізі. Тим не менш, вік деяких найбільших ударних кратерів в цілому співпадає з запропонованим циклом, хоча це ще не є підтвердженням причинно-наслідкового зв'язку.

Дослідник підкреслює, що питання залишається нерозв'язаним. Геологічний архів не є повним, і точно визначити вік подій, що відбулися сотні мільйонів років тому, вкрай складно. Тим не менш, незважаючи на нові факти та вдосконалення аналітичних методик, все ще можна помітити цикл тривалістю близько 27,5 мільйона років. Якщо майбутні дослідження підтвердять цю гіпотезу, це може радикально змінити наше сприйняття еволюції Землі за сотні мільйонів років.