Цей метод повинен дати результати. Дослідники випробували інноваційний пристрій для виявлення життя на Червоній планеті.

Вчені встановили, що комплексний апарат марсохода "Розалінд Франклін" здатен виявляти незначні відмінності між двома стабільними молекулами, які можуть зберігати сліди давнього життя протягом мільярдів років.

Роботи NASA вже знайшли органічні молекули в гірських породах Марса, однак ці речовини самі по собі не можуть слугувати доказом існування життя, як зазначає стаття на Science Daily.

З 2030 року планується, що марсохід "Розалінд Франклін" від Європейського космічного агентства долучиться до місії, оснащеної високоспеціалізованими інструментами для виявлення більш переконливих хімічних доказів. Команда дослідників з Інституту дослідження Сонячної системи імені Макса Планка (MPS), Геттінгенського університету та Університету Лазурного Берега в Ніцці (Франція) провела складне тестування одного з основних методів, які використовуватиме марсохід для своїх досліджень.

Вивчення переконливих свідчень існування давнього життя на Марсі відкриває можливість відрізнити органічні молекули, які виникли внаслідок діяльності живих істот, від тих, що з'явилися в процесі звичайних хімічних реакцій. На думку дослідників, два вуглеводні — пристан (C19H40) і фітан (C20H42) — можуть зіграти ключову роль у розв'язанні цього питання.

Ці молекули походять від живих організмів, а також містяться в нафті на Землі. Оскільки вони надзвичайно стабільні, вчені вважають, що вони можуть існувати мільярди років за певних умов.

"Якщо на Марсі колись існувало життя, молекули, такі як пристан і фітан, можуть бути ключовими біосигнатурами, які дійшли до нашого часу," - зазначив вчений MPS Гійом Лесеньйор, головний автор нового дослідження.

Пристан і фітан володіють ще однією суттєвою рисою, що робить їх привабливими об'єктами для дослідження можливого існування життя. Як і багато інших органічних речовин, вони є хіральними, тобто можуть існувати в двох дзеркальних формах, відомих як енантіомери. Обидві версії складаються з однакових атомів, але мають просторове розташування, схоже на дзеркальне відображення, подібно до лівої та правої руки у людей.

"Хіральність є важливим інструментом у дослідженні можливого позаземного життя в історичному контексті," -- зазначив співавтор дослідження Уве Майєргенріх з Університету Лазурного Берега.

Живі організми зазвичай продукують майже виключно одне дзеркальне відображення хіральної молекули. Вчені очікують, що така ж схема буде застосовуватися до будь-якого життя в інших частинах Всесвіту, оскільки живі системи відтворюються самі. Натомість молекули, утворені без біології, повинні містити обидві форми дзеркального відображення приблизно в рівних кількостях.

Ровер "Розалінд Франклін" шукатиме ці тонкі відмінності за допомогою аналізатора органічних молекул Марса (MOMA) -- приладу, розробленого та створеного під керівництвом MPS. MOMA поєднує в собі газовий хроматограф, мас-спектрометр, невеликі печі та збуджувальний лазер.

Спочатку зразки гірських порід піддаються нагріванню в печах для виділення летючих компонентів. Після цього отримані гази аналізують та пропускають через капілярні трубки, покриті спеціальним матеріалом. Оскільки дзеркальні аналоги однієї й тієї ж молекули взаємодіють з покриттям по-різному, вони проходять через трубки з різною швидкістю, що дозволяє приладу їх розділяти. У новому дослідженні вчені використовували ідентичні копії капілярних трубок MOMA. Вперше їм вдалося успішно розділити хіральні форми як пристану, так і фітану, незважаючи на надзвичайну нереактивність цих молекул.

"Для хірального розділення пристану і фітану необхідна висока чутливість вимірювальних приладів і точність даних. Ми демонструємо, що MOMA здатна забезпечити ці характеристики," – зазначила Фатма Єсіль Сахан, співавторка та учасниця команди MOMA з MPS.

Раніше NV Техно писав, що нещодавно марсохід Perseverance знайшов декілька надзвичайно складних вуглецевих сполук на дні кратера Єзеро, де мільярди років тому знаходилося озеро.

Ці компоненти є суттєвими елементами, необхідними для життя, проте їх наявність не є безпосереднім підтвердженням того, що живі істоти існували в минулому.