На Алясці виявили потенційні залишки найстарішого житла в Америці, яке має вік приблизно 13 800 років.

Кістяні голки, прикраси та залишки собак свідчать про життя первісних мешканців Північної Америки.

Археологи на Алясці виявили, ймовірно, залишки житла, яке датується приблизно 13 800 роками, що може вважатися найстарішим відомим житлом у Західній півкулі. Ці знахідки сприяють відновленню уявлень про спосіб життя ранніх жителів континенту та дозволяють дослідити їх культурні зв'язки. Про це повідомив журнал Live Science.

На стоянці Shégˊ Xdaltthˊíˊ археологи виявили тисячі артефактів та залишків тварин. Серед знайденого — кам'яні інструменти, кістяні голки та предмети, що можуть свідчити про існування найдавніших свійських собак на континенті. Назва цього археологічного об'єкта, перекладена з мови атабасканських корінних народів Аляски, означає "Вони були тут". Дослідження показують, що деякі з перших мешканців Північної Америки поверталися до цього місця на протязі приблизно тисячі років.

Пам'ятка розташована в східній Берінгії — території, що під час останнього льодовикового періоду слугувала мостом між північно-східною Азією та північно-західною частиною Північної Америки. Згідно з останніми археологічними та генетичними дослідженнями, предки сучасних корінних народів Америки могли досягти континенту приблизно 21 тисячу років тому. Однак їхній спосіб життя залишається недостатньо дослідженим.

"Я сподівалася, що виявимо лише кілька мисливських інструментів і фрагменти кам'яних знарядь поблизу одного-двох вогнищ, але не могла уявити, що натрапимо на справжній базовий табір із десятками тисяч артефактів," — поділилася своїми враженнями провідна авторка дослідження, археологиня з Канзаського університету Келлі Граф.

Дослідники натрапили на вогнище, невелику яму та слід у ґрунті, який свідчить про колишній дерев'яний стовп. Вони припускають, що це можуть бути залишки укриття або давнього намету. Поруч виявили кам'яні знаряддя, кістяні голки та підвіску з рогу. Археологи також знайшли земляну піч, заповнену деревним вугіллям та кістками тварин, що, ймовірно, свідчить про те, що в ній повільно приготували м'ясо для великої родини. Серед залишків тварин на стоянці була також знайдена кістка бізона.

Дослідники вважають цей комплекс потенційно найстарішим доказом існування житлової будівлі в Північній Америці. На їхню думку, археологічні знахідки свідчать про те, що перші мешканці Аляски мали глибокі знання про своє оточення та вміли ефективно використовувати природні ресурси. Варто зазначити, що йдеться про інтерпретацію залишків, оскільки дерев'яна структура не збереглася до сьогоднішнього часу.

Археологи звернули особливу увагу на кам'яні інструменти з характерною формою, яка не є типовою для центральної Аляски. Це ромбоподібні біфаси — вироби, оброблені з обох боків і призначені для фіксації на основі. Виготовлені з ріоліту та базальту, ці інструменти зазвичай виявляються значно далі на захід, в Берінгії, на території сучасного північного Сибіру. Також присутніми є обсидіанові артефакти, які свідчать про перенесення матеріалів: ця вулканічна порода була привезена з геологічного джерела, що знаходиться за сотні миль на північний захід від місця знаходження табору.

Дослідники виявили додаткові ознаки можливого зв'язку з Азійським континентом в рештках більш ніж десяти вовкоподібних істот. Генетичні дослідження свідчать, що перші домашні собаки Північної Америки мають походження від сибірських вовків. Вік та географічне положення цієї стоянки надають непрямі свідчення про те, що її жителі могли утримувати собак.

Археологи виявили вісім частин голок. Раніше такі голки з вушком знаходили виключно на палеоіндіанських стоянках у помірному кліматі Північної Америки. На думку дослідників, знахідки з Аляски є найстарішими відомими голками у Західній півкулі і свідчать про зв’язки з південними регіонами.

Граф також звернула увагу на масштаб і віддаленість Аляски. За її словами, інтенсивно досліджено лише кілька невеликих ділянок регіону. Археолог Вайомінзького університету Спенсер Пелтон, який не брав участі в роботі, розглянув її результати в супровідному коментарі для Science Advances. Він наголосив, що ранні стоянки корінних народів у Берінгії мають ключове значення для розуміння заселення Америки.

Пелтон підкреслив унікальність Shégˊ Xdaltthˊíˊ, відзначаючи його як важливу археологічну пам'ятку, яка містить великий і різноманітний комплекс об'єктів, артефактів та решток тварин. Він вважає це місце найдавнішою стоянкою в Америці, що має такий багатий набір доказів тривалого проживання людей. Це дозволяє глибше дослідити повсякденне життя перших мешканців Північної Америки, ніж коли-небудь раніше.

Граф активно працює над організацією нових археологічних розкопок і прагне залучити молодь з корінних народів Аляски до цих заходів у наступні літні сезони. Науковці підкреслили, що події, що відбувалися в Берінгії близько 14 тисяч років тому, все ще потребують глибшого дослідження.

Нагадуємо, що дослідження у печері Чікіуїте виявили потенційні сліди людської діяльності в Північній Америці приблизно 30 тисяч років тому. Цю інформацію оприлюднили вчені з Великої Британії та Мексики у 2020 році після вивчення кам'яних інструментів. Головний автор дослідження, Кіпріан Арделеан, зазначив, що деякі з виявлених артефактів датуються періодом від 33 до 31 тисячі років тому.

Окрім того, на березі озера Тагуа-Тагуа в Чилі знайшли кістки гомфотеріїв -- вимерлих родичів слонів -- зі слідами обробки кам'яними знаряддями. Вік решток і виявлених поруч артефактів становить 12-13 тисяч років. За висновками дослідників Каталонського інституту палеоекології людини та соціальної еволюції, мисливці-збирачі неодноразово поверталися до озера й обробляли там туші.