Найбільш загадкова істота океанських глибин: здатна залишатися на дні моря протягом 120 років і вважається справжнім делікатесом.

Вчені поділилися інформацією про загадкову істоту, що мешкає на морському дні, має екстраординарний вигляд і вважається справжнім гастрономічним делікатесом.

Океан займає значну частину земної поверхні та є притулком для безлічі видів, серед яких деякі вражають своєю незвичністю. Одним із таких дивовижних створінь є морський огірок Holothuria (Microthele) whitmaei, також відомий як голотурія, який можна зустріти у водах Тихого та Індійського океанів, повідомляє Science Alert.

За даними вчених, особини цього виду зовні схожі на фекалії і мають цікаву назву "чорний сосковий риб". Ці морські огірки, незважаючи на свою зовнішність, вважаються делікатесом у ряді культур. Проте, протягом понад десятиліття вони занесені до списку зникаючих видів.

Проте нещодавнє дослідження вчених виявило дещо ще більш вражаюче — особини цього виду можуть доживати до 120 років і більше. Протягом більш ніж 20 років генетичних досліджень команда на чолі з біологом Свеном Утіке з Австралійського інституту морських наук з’ясувала, що хоча цей вид фактично не піддається зростанню, його тривалість життя є вражаюче високою.

Відомо, що деякі види морських їжаків можуть доживати до 100 років, але вчені були здивовані, виявивши таку тривалість життя у Holothuria (Microthele) whitmaei. По суті, це перший відомий вид морських огірків, тривалість життя якого перевищує століття.

Варто зазначити, що дослідження розпочалося в 2000 році, коли Утіке разом зі своєю командою зіштовхнулися з досить складною задачею. Відомо, що H. whitmaei вважається вишуканим делікатесом, більш відомим під терміном "беш-де-мер" (сушений трепанг). Через це чисельність цього виду в околицях Великого Бар'єрного рифу зменшилася настільки, що вилов голотурій був повністю заборонений.

Утіке та його колега Джон Бензі спробували провести облік популяції, але зіткнулися з труднощами, намагаючись відстежити зміни чисельності з плином часу. Зазвичай вчені наносять мітки на особин, а потім повертаються, щоб перевірити, хто з них вижив, а хто ні. Однак це не спрацює з морськими огірками, оскільки фізичні мітки зазвичай відпадають через кілька тижнів або місяців. Тому вчені використали інший метод -- аналіз ДНК.

Дослідницька команда зібрала зразки тканин у чорних морських огірків у кількох місцях Великого Бар'єрного рифу в Австралії, використовуючи їхню ДНК як специфічний маркер. Цей підхід виявився успішним. Вчені повернулися на риф через півроку, а потім знову через рік. Отримані дані дозволили їм ідентифікувати раніше вивчені особини та підтвердити, що популяція не відновлюється внаслідок надмірного вилову.

Проте дослідники натрапили на ще більш вражаючий факт: з'ясувалося, що представники цього виду здатні доживати до вражаючих 120 років. У 2024 році науковці повернулися до одного з місць, де раніше здійснювали збір зразків — на острівець Берд-Айлет, розташований неподалік острова Лізард на Великому Бар'єрному рифі. Тут вони розпочали пошуки чорних морських огірків і змогли виявити 53 особини.

Науковці провели зважування та вимірювання кожної з тварин, взяли невелику частину тканини для аналізу й обережно повернули їх назад на дно океану. Після цього вони дістали з архіву зразки ДНК, зібрані двадцять чотири роки тому, аби перевірити, чи відповідатимуть вони даним нових особин. Результати виявилися вражаючими: 31 з 52 успішно проаналізованих особин виявилися генетично ідентичними зразкам, отриманим у 2000 році.

Цікаво, що ще у 2000 році ці особини були повністю дорослими морськими огірками довжиною від 26 до 42 сантиметрів, що наближається до максимальних розмірів для цього виду. Виявилося, що за цей час морські огірки зовсім не виросли, а деякі навіть зменшилися в розмірах.

Далі вчені розрахували, з якою швидкістю дорослі особини зникають із популяції, а потім на основі цього показника розрахували, як довго може зберігатися ця група особин. Згідно з моделлю, до моменту досягнення тваринами віку 123,3 року в живих могло залишитися близько 1% популяції.