Найдавніша лампочка на планеті світить вже 125 років і пережила три веб-камери: у чому ж полягає її таємниця?

За цей час змінилося кілька поколінь людей, а вона й досі світить.

Два пристрої, спрямовані один на одного: перший — це скляна колба, виготовлена вручну та запалена вперше в 1901 році, а другий — сучасна веб-камера, завданням якої є спостереження за цим джерелом світла.

Можливо, багато хто сподівався на те, що сучасні пристрої матимуть триваліший термін служби. Однак, це не сталося. Насправді, камери змінювалися кілька разів, як зазначає Science Blog. Як стверджує колишній охоронець лампочки і екс-заступник начальника пожежної служби Том Бремелл: "Лампочка може не згоріти, а от з веб-камерами ситуація зовсім інша".

Ця світлодіодна лампа має назву "Столітня лампа" і розташована в пожежній станції №6 в Лівермора, Каліфорнія. Вона була подарована місцевим рятувальникам та вперше ввімкнена у 1901 році, з того часу світиться безперервно.

У її минулому відбувалися паузи через труднощі з електрикою, проведення ремонтних робіт та кілька змін адреси. Книга рекордів Гіннеса визнала її найтривалішою лампою у світі.

У цій історії є недавня віха

Офіційний сайт комітету "Столітньої лампи" зафіксував святкування 125-річного ювілею 6 червня 2026 року. Цьому передувало святкування мільйона годин роботи в червні 2015 року. Ювілей - ще одна позначка її надзвичайного довголіття, хоча в її історії й були періоди без електрики.

То чому ж вона не перегорає? Єдиного, остаточно встановленого пояснення живучості цієї конкретної лампочки немає. Її конструкція та умови роботи дають підказки, але у вивченні незамінного предмета, що працює, є очевидні межі.

Ця лампа, виготовлена вручну компанією Shelby Electric з Огайо, має вугільну нитку розжарювання. Це особливо значимо, оскільки її нитка має інші властивості в порівнянні з вольфрамовими нитками, які використовувалися в більш сучасних лампах розжарювання.

Фізик і фахівець з електрооптики Мартін Кікта дослідив ці відмінності в технічному аналізі 2021 року, опублікованому на сайті, присвяченому цій лампочці. Він спирався на вимірювання іншої лампи Shelby та розрахунки, щоб дослідити поведінку "Сторічної лампи".

Він вважає, що стійкість та товщина вугільного волокна сприяли її довговічності, оскільки матеріал повільно зношувався з часом. Це пояснення, яке частково ґрунтується на використанні альтернативної лампи та моделюванні, а не на руйнівних дослідженнях самої "Столітньої лампи".

Її історія використання також має свої особливості.

На сторінці комітету, присвяченій фактам, зазначається, що лампа використовувалася як нічник над пожежними автомобілями. Вказується, що під час ремонту 1937 року вона не мала електропостачання приблизно тиждень, а в 1976 році відбувся її переїзд на теперішню станцію, після чого були й інші перерви в роботі. Проте, більшу частину свого існування лампа просто світила.

Лампочка часто характеризується як така, що спочатку була проектована для споживання 60 ват. У сучасних умовах її споживання зменшилося до приблизно 4 ват — цю ж цифру наводив у своїх дослідженнях Кікта. Вати слугують одиницею виміру електричної потужності, а не показником кількості видимого світла, яке вона випромінює. Її м'яке світло не слід плутати з яскравістю новітніх 4-ватних світлодіодних ламп.

Кікта розкриває суть компромісу, який стоїть за цим явищем: гаряча нитка розжарювання випромінює більше світла, проте швидше втрачає матеріал через випаровування. Використання нижчої температури може збільшити тривалість експлуатації, хоча й зменшує обсяг світла, що виробляється на кожен ват споживаної енергії.

Він підрахував, що нитка "Столітньої лампи" працює при порівняно низькій температурі, і припустив, що вона може прослужити ще одне століття. Це можливість, на яку вказав його аналіз, а не прогноз, який хтось може гарантувати.

20 травня 2013 року світло згасло. На веб-камері комітету було зафіксовано перерву, яка тривала дев'ять годин і 45 хвилин. Проблема виникла в блоці живлення, а не в самій лампочці. Після того, як несправну резервну систему було обійдено, лампочка знову почала світити.

Про що свідчить ця лампочка, а про що - ні

Привабливо було б вважати "Столітню лампу" свідченням того, що виробники колись створювали безсмертні лампочки, а згодом втратили цю здатність. Проте одне лише її існування не може підтвердити цю теорію. Один єдиний тьмяний антикварний зразок не може бути об'єктивною мірою в порівнянні з поколіннями більш яскравих ламп, які були розроблені для щоденного використання.

Проте картель "Фебус" дійсно існував. 23 грудня 1924 року у Женеві зібралися представники провідних компаній у сфері освітлення та створили цей альянс. Серед учасників були Osram, Philips, а також компанії, пов'язані з General Electric, яка брала участь через свої міжнародні дочірні організації.

Як задокументував професор медіадосліджень Маркус Краєвський для видання IEEE Spectrum, картель встановив стандарт у 1000 годин для побутових лампочок. Його розповідь ґрунтується на корпоративних архівах, що описують зусилля щодо скорочення терміну служби ламп, порядок випробувань та штрафи за продукцію, яка не відповідає узгодженому терміну служби.

Це зафіксована комерційна історія, яка не має жодного стосунку до "Столітньої лампи". Історія картелю не доводить, що яскрава та ефективна побутова лампочка могла б безперервно працювати 125 років.

У Лівермора зберігається унікальний артефакт, який має детально задокументовану історію. Його вугільна нитка, функціонування за низьких температур і тривалий термін служби в ролі приглушеного нічника - усі ці аспекти повинні бути враховані в аналізі. Однак визначити, який саме з цих факторів мав найбільший вплив, є непростим завданням.

Раніше УНІАН повідомляв, що вчені виявили живу істоту, здатну виживати в пеклі.

Вас також можуть зацікавити такі новини: