Зазначено істот, що застосовують багаторівневу систему захисту своїх колоній: мова йде не про людей.

Дослідження вказують на те, що бджолині громади володіють природженими імунними механізмами, які забезпечують багатоаспектний захист для всієї колонії.

Бджолиний вулик -- справжнє диво архітектури комах. У новому дослідженні вченим вдалося розкрити таємниці того, наскільки складною є система захисту колонії від смертельно небезпечних інфекцій, пише Science Alert.

Згідно з інформацією, наданою співавтором свіжого дослідження, мікробіологом Кенією Фернандес з Сіднейського університету, успішність цих комах обумовлена їхньою щільною спільною життєдіяльністю. Проте такі умови також сприяють розповсюдженню патогенів. Нові дослідження виявили, що колонії здатні зменшити цей ризик завдяки механізму "соціального імунітету", який є скоординованою системою захисних реакцій, що включає поведінкові, хімічні та імунологічні аспекти.

Антимікробні властивості меду, бджолиного воску та прополісу добре відомі самі по собі. Однак досі залишалося незрозумілим, як саме просторове розташування цих речовин у вулику, у поєднанні з іншими стратегіями імунного захисту, зміцнює безпеку колонії перед такими патогенами, як грибки та бактерії.

Нові результати дослідження виявили несподівану інформацію про те, що в колонії бджіл існує багаторівнева система захисту. Вона охоплює всі етапи — від входу до вулика і стільників з розплодом до кишечника індивідуальних бджіл. Крім того, із заглибленням у вулик антимікробний захист стає все більш специфічним: воскові стільники, запаси пилку та тіла самих бджіл виконують роль фільтрів, що затримують патогенні бактерії та гриби, одночасно сприяючи розвитку корисних мікроорганізмів.

Цікаво, що вулики виявилися найкраще захищеними від бактеріальних патогенів Paenibacillus larvae та Paenibacillus alvei. Це, безумовно, має сенс, адже інфекція, викликана цими бактеріями, здатна знищити всю колонію.

Дослідники також з'ясували, що різноманіття квіткових видів, які ростуть у даній місцевості, суттєво впливало на хімічний захист, доступний для колонії. У той же час, захист від грибкових інфекцій виявився менш структурованим і в цілому менш ефективним. На думку вчених, це може бути обумовлено тим, що лише кілька видів грибів становлять загрозу для бджіл.

Слід підкреслити, що імунна "міцність" кожної колонії змінювалася в залежності від розташування пасік, умов у вуликах і впливу шкідливих організмів. Це свідчить про те, що їхні захисні механізми є досить чутливими до змін у навколишньому середовищі.