Космічні подорожі людини: чому вони тривають так довго і чому коштують так багато?

Вже 65 років людство досліджує космос. Протягом цього часу виникають складні та суперечливі питання щодо цих подорожей. Чому ми витрачаємо ресурси на цю, здавалося б, безглузду діяльність? Чому прогрес відбувається так повільно? Насправді ці питання пов'язані між собою, і відповісти на них не так просто, як може видатися на перший погляд.

12 квітня по всьому світу святкують Міжнародний день польоту людини в космос, що було проголошено Організацією Об'єднаних Націй у 2011 році. Цей день також може мати різні назви та значення в інших країнах. Наприклад, в Україні відзначають День працівників ракетно-космічної галузі, тоді як у Росії його називають Днем авіації та космонавтики. Однак, така назва переважно вживається в самій Росії та кількох сусідніх державах.

Незважаючи на це, всі усвідомлюють, що мова йде про знаменну подію — перший у світі політ у космос, здійснений Юрієм Гагаріним 12 квітня 1961 року. Ця подія обросла численними суперечностями. Варто зазначити її значення для радянської імперіалістичної ідеології, а також те, що це стало можливим завдяки українцеві Сергію Корольову, який сам був жертвою тієї ж радянської системи.

До 12 квітня 1961 року можна придумати безліч політичних підтекстів. Однак варто зазначити, що саме з цієї дати починається ера пілотованих космічних польотів. Цей факт має набагато більшу значущість, ніж будь-які політичні режими, країни чи ідеології. В космосі існують лише космічні судна та люди, які перебувають у них.

І справді, існують питання, які мають набагато більше значення, ніж те, яка країна може гордитися тими першими 106 хвилинами польоту "Востока". І в 65-річницю цього історичного моменту ці питання звучать особливо актуально.

Перше запитання, яке почали ставити ледь не раніше, ніж відбувся перший політ: а навіщо летіти в космос? Що там є такого, чого немає на Землі? Бо всі великі мандрівки, принаймні за останні кілька років, здійснювалися у пошуках чогось цілком собі матеріального, що може зацікавити багатьох людей.

Може Місяць складається із золота? Чи на Марсі ростуть якісь рослини, із соку яких можна видобути еліксир безсмертя? Наука не може відповісти на ці запитання ствердно. Певні цінності на інших планетах Сонячної системи є, але їхнє видобування і перероблення на щось корисне -- не та річ, яка здатна принести швидкий прибуток.

Не слід забувати, що космос є надзвичайно ворожим середовищем для людського тіла. Без атмосфери астронавтам необхідно використовувати спеціальні пристрої, які забезпечують їм киснем і перешкоджають випаровуванню вологи та інших летючих речовин зі шкіри. Крім того, відсутність атмосфери призводить до того, що на сонці будь-який об'єкт нагрівається до високих температур, а в тіні може охолоджуватися до крижаного стану.

До всього цього слід додати вбивчу радіацію -- і ось ми вже маємо місце, де найменша помилка може коштувати життя. Тож чи варто ризикувати людиною, тим більше що кожен запуск -- украй недешеве задоволення? Відправлення людини на орбіту може коштувати десятки мільйонів доларів, що вже казати про подорожі до інших планет.

Зрештою, політ у космос самої людини. Десятки років експлуатації супутників на орбіті показали, що для того, аби зробити навколоземний простір корисним для людей на Землі, достатньо лише кількох сотень кілограмів заліза та електроніки, яка передаватиме сигнали, спостерігатиме за поверхнею, попереджуватиме про дії ворога та визначатиме положення людини у просторі.

Протягом 65 років, що минули, автоматичні системи без людської присутності відіграють важливу роль у дослідженні інших планет. Сучасні науковці мають змогу досліджувати кожен сантиметр поверхні Марса та Місяця з такою ж легкістю, як і поверхню нашої Землі, завдяки космічним апаратам, що обертаються навколо цих небесних тіл.

І про решту планет ми за ці десятиліття дізналися більше, ніж за кілька тисяч років до того. Знову ж, без необхідності посилати туди людину. То навіщо ж летіти в космос?

Друге суттєве питання про космічні польоти виникло приблизно через десять років після першого успішного вильоту людини, коли стало очевидно, що кількість тих, хто відвідав космос, зростає досить повільно. Отже, чому ж більшість із нас не вирушає в космічні подорожі?

Це здається надзвичайно дивним у наш час, коли мобільність стала невід'ємною частиною життя, а можливість дістатися до будь-якого куточка планети в основному залежить від фінансових ресурсів. Ми маємо змогу подорожувати автобусами чи автомобілями, а також використовувати потяги для пересування. Більш того, ми можемо літати на літаках або гелікоптерах, хоча перший з цих винаходів з'явився всього лише трохи більше ста років тому, а другий – всього на кілька десятиліть раніше, ніж відбувся історичний політ Гагаріна.

Чому ж так мало людей наважуються вирушати у космос? Це питання стає все більш актуальним, особливо після того, як нещодавно повернувся на Землю екіпаж місії Artemis II, що здійснив обліт Місяця. Проте варто зазначити, що перші такі польоти здійснили астронавти Apollo 8 всього через сім років після історичного першого виходу у космос, тобто це відбулося більше ніж півстоліття тому.

То чому ж люди зараз вважають дивом те, що вже було досягнуте колись? Чому просування вперед таке повільне? Як було зазначено вище, подорож у космос -- це дорого, складно та небезпечно. Саме цей набір фактів і гальмує його освоєння. Теоретично, якби розвинені країни вклали всі свої вільні ресурси в освоєння космосу, люди давно б вже жили на постійній основі й на Місяці, й на Марсі. Проте в реальності навіть десята частина цієї суми залишається мрією для дослідників космосу.

Поневіряння в космосі є надзвичайно економічно невигідним, якщо дивитися на це з матеріальної точки зору. Навіть найбільш заманливі обіцянки щодо видобутку гелію-3, дорогоцінних металів або рідкоземельних елементів не здатні переконати уряди інвестувати більше коштів у цю галузь.

Дійсно, ситуація не така вже критична, як може здаватися на перший погляд. Наприклад, ми вже звикли до того, що в космосі одночасно можуть перебувати більше десяти людей на різних станціях та кораблях. Це значний показник. Важливо зазначити, що перші випадки, коли в космосі хоч би одна людина була постійно присутня, сталися лише в 90-х роках XX століття. Тож це яскравий приклад нашого прогресу!

Дослідження Сонячної системи за допомогою автоматичних апаратів не слід розглядати лише як доказ того, що людина не потрібна у космосі. Навпаки, інформація, яку вони збирають, допомагає зрозуміти, з якими умовами зіштовхнуться астронавти на місці, що, в свою чергу, поступово наближає нас до здійснення пілотованих місій.

Ситуація виглядає парадоксально: цивілізація все більше потерпає від того, що навколишній світ став надто доступним і знайомим, що створює відчуття замкненості. Проте ми практично не вкладаємо зусиль у дослідження найзначнішого джерела нових вражень і досвіду — космосу.

Бо космос дійсно величезний і геть несхожий на планету, на якій виникло людство. Навіть у Сонячній системі існують сотні небесних тіл, площа поверхні яких порівнювана з територією достатньо великих країн на Землі. А за її межами лежить незрівнянно більший світ. Тільки у Чумацькому Шляху існує понад 400 млрд зір, значна частина яких може мати власні планетні системи. Навіть якщо пересуватися між ними зі швидкістю світла, всього життя не вистачить, аби втомитися від них.

Поза межами Чумацького Шляху існують сотні мільярдів інших галактик. Багато людей відзначають, що всесвіт викликає у них страх своєю безмежністю. Водночас вони вважають, що повсякденне життя на Землі, зі своїми матеріальними турботами та успіхами, виглядає надто дріб’язковим. Виникає бажання торкнутися чогось справжнього, величного.

Головна мотивація для подорожей у космос полягає в отриманні унікального досвіду, що не може бути здобутий на нашій планеті. Усі розмови про видобуток ресурсів на інших світах, насправді, служать лише підставою для виправдання цього прагнення. Найбільші переваги від видобування отримають ті, хто буде жити в космічному середовищі. На жаль, вплив цих процесів на повсякденне життя звичайних людей залишиться мінімальним.

Ще одна річ, про яку варто згадати у зв'язку з освоєнням космосу, -- технології. У низці галузей космічні польоти стали драйвером стрімкого розвитку. Частина технологій, які від початку розроблялися для астронавтів на орбіті, зараз міцно увійшли в наше життя.

Однак технології залишаються одним з основних бар'єрів на шляху до освоєння космічного простору. Високі витрати на дослідження, про які йшлося раніше, значною мірою пов'язані з інвестиціями в розробку технологій, попит на які поки що не є очевидним. Тестування нових двигунів може займати десятки років, і протягом цього часу їх необхідно забезпечувати фінансуванням.

Освоєння космосу потребує нових двигунів, необхідних насамперед для кардинального здешевлення виводу кілограма вантажу на орбіту. Проте їх ніяк не вдається збудувати. І це гальмує решту розробок.

Дослідження космосу включає в себе цілий ряд взаємозалежних викликів. Ці проблеми настільки складні, що в інших сферах, напевно, призвели б до визнання певної діяльності безперспективною. Проте людські польоти в космічний простір тривають вже 65 років, і ті, хто займається їх підготовкою, не мають наміру зупинятися. Вони розуміють, що немає нічого більш значущого, ніж опинитися в місці, де ще ніхто, окрім тебе, не був.