Археологічні знахідки свідчать про те, що крилатий хижак здійснював полювання на поверхні землі.

Відбитки залишилися на плиті, яка налічує 106 мільйонів років.

Дослідники проаналізували сліди, що мають 106 мільйонів років і були виявлені в Південній Кореї, і змогли реконструювати захоплюючу історію. Ці сліди свідчать про величезну літаючу рептилію, яка стрибала по землі у гонитві за невеликою твариною, як повідомляє Science Alert.

Сліди свідчили про те, що спочатку з'явилася мала істота, яка пересувалася повільно, але згодом почала бігти і змінила свій маршрут. Причина цієї зміни була очевидною: виразні сліди великого птерозавра, який швидко пересувався на карачках, наближалися під кутом і слідували за іншою твариною.

Сліди обриваються, тому вчені не можуть сказати, чим закінчилася зустріч. Разом з тим, імовірно, що для дрібної тварини вона не була щасливою.

"Наявність лише слідів не може слугувати безпосереднім свідченням хижацтва, проте поєднання цих даних, враховуючи розміри та екологічні характеристики тварини, що їх залишила, може свідчити про можливу взаємодію", -- зазначили дослідники.

Більша істота точно належить до птерозаврів -- літаючих рептилій, які панували в небі за часів динозаврів. Але порівняння з іншими скам'янілостями показало, що вона не відповідає жодному відомому виду, що спонукало вчених оголосити її новим родом і видом, який вони назвали Jinjuichnus procerus. Назва поєднує в собі Джинджу, -- назву регіону Південної Кореї, де було знайдено скам'янілість, -- і слово ichnus, що означає "слід", явно вказуючи на спосіб її виявлення.

Меншу тварину важче ідентифікувати. Відбитки її лап вказують на невелику саламандру, ящірку або крокодила.

Цілком можливо, що це може виглядати незвично, однак птерозаври, за припущеннями науковців, залишали сліди на землі. Вони могли приземлятися та рухатися, спираючись на лікті, подібно до того, як це роблять горили.

Ці проміжки між польотами могли стати ідеальним моментом для пошуку їжі, застосовуючи те, що в наукових колах називають "стратегією наземного полювання". Вважається, що птерозаври використовували цю техніку для полювання на ящірок, ссавців, риб, інших птерозаврів, а також на дрібних чи молодих динозаврів, займаючи екологічну нішу, подібну до сучасних лелек.

І полювали вони з вражаючою швидкістю. У даному випадку дослідники оцінили швидкість пересування цього J. procerus приблизно у 2,9 кілометра на годину. Для тварини, яка більшу частину часу проводить у повітрі, це дуже швидко.

Палеонтологи нещодавно здивували науковий світ, вивчивши скам'янілі залишки динозаврової блювоти, що датуються 110 мільйонами років. В результаті їхніх досліджень було виявлено новий вид птерозавра, який раніше не був відомий.