"Судді-науковці" обійшлися бюджету майже в пів мільярда: у численних дисертаціях виявлено масовий плагіат.

В Україні розгортається нова гучна дискусія навколо суддівських зарплат, академічної доброчесності та бюджетних витрат, передають "Коментарі". Формально надбавки за наукові ступені мають заохочувати високий професійний рівень, але на практиці дедалі частіше постає інше питання - чи справді держава платить за реальну науку, а не за статус, отриманий сумнівним шляхом. Особливо гостро ця тема звучить на тлі того, що базові оклади суддів і без того залишаються одними з найвищих у державному секторі.

На виплату додаткових коштів суддям за наявність наукових ступенів було витрачено сотні мільйонів гривень, проте в численних дисертаціях виявлено серйозні порушення.

Про це йдеться в матеріалі NGL Media. Журналісти з'ясували, що 916 українських суддів мають науковий ступінь кандидата, доктора філософії або доктора юридичних наук. Це майже 20% від загальної кількості суддів у країні. За такі ступені вони щомісяця отримують доплати до зарплати - 15% або 20% залежно від рівня наукового звання.

Сама по собі наявність наукового ступеня не виглядала б проблемою, якби не два важливі фактори. Перший - це суми, які на це витрачає держава. Другий - це якість самих дисертацій, у яких незалежні експерти дедалі частіше знаходять порушення академічної доброчесності, насамперед плагіат.

Журналісти звернулися до Державної судової адміністрації, а також до її регіональних підрозділів, господарських, адміністративних, апеляційних судів, Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду. В результаті вони отримали 108 відповідей, хоча деякі установи не надали інформацію вчасно або відмовилися відповідати. Саме обсяги цієї вибірки дозволили створити досить детальну картину щодо кількості "суддів-науковців" в українській судовій системі та витрат бюджету на їхній науковий статус.

Близько 500 мільйонів за чотири роки.

Дані виявилися вражаючими. Лише протягом минулого року виплати за наукові ступені суддів обійшлися державному бюджету щонайменше в 123 млн грн, а за останні чотири роки загальна сума досягла майже 490 млн грн. Це вже не просто окрема особливість системи оплати праці, а значна бюджетна стаття, яка неминуче ставить під сумнів доцільність таких витрат.

Особливо виражена концентрація суддів із науковими ступенями спостерігається у Верховному Суді. З 146 суддів 96 є науковцями, що становить понад 65% від загальної кількості. Щорічно на доплати до їхніх зарплат витрачається приблизно 30 мільйонів гривень. В умовах загального бюджетного дефіциту та постійних обговорень пріоритетів державних витрат така статистика викликає особливу чутливість.

Ситуація з Окружним адміністративним судом Києва є ще більш вражаючою, оскільки цей суд був розпущений у грудні 2022 року. Проте, як з'ясували журналісти, його судді все ще отримують надбавки за наукові звання. Лише в минулому році на ці доплати було витрачено понад 2,3 мільйона гривень. Мова йде про 18 суддів, які не виконують своїх обов'язків, але офіційно залишаються на своїх посадах до проходження кваліфікаційного оцінювання.

Проблема не лише в грошах

Найбільш важливим аспектом цієї історії є не лише питання доплат, а й якість дисертацій, за які держава насправді виплачує суддям щомісячні надбавки. Громадська організація "Дисергейт", що спільно з Громадською радою доброчесності проводить аналіз дисертацій суддів у рамках конкурсів та кваліфікаційного оцінювання, стверджує, що ця проблема має системний характер.

Керівниця "Дисергейту" Світлана Благодєтєлєва-Вовк повідомила, що під час перевірки 52 дисертацій у 2025 році, вона виявила плагіат у 36 з них. На її думку, це є серйозним порушенням принципів академічної доброчесності. Проте проблема не зводиться лише до простих текстових запозичень. Експертка також акцентує увагу на загальному рівні якості цих наукових праць, які часто є сумішшю фрагментів з інших джерел без справжньої наукової цінності.

Саме в цьому й полягає ключовий суспільний конфлікт. Суддя — це особа, яка щоденно приймає важливі рішення і повинна бути прикладом дотримання норм, процедур та юридичних стандартів. Але коли в його дисертації виявляються численні запозичення без належних посилань, це ставить під сумнів не тільки його науковий ступінь, а й загальну довіру до такої особи.

Один із прикладів, що згадується в розслідуванні, стосується екс-працівника Держпродспоживслужби, який вирішив взяти участь у конкурсі на посаду в Чернігівському апеляційному суді. Громадська рада доброчесності виявила, що його дисертація має 22% збігів з іншою науковою роботою. Це вже не просто схожість у стилі написання, а серйозний сигнал про можливе плагіатне походження тексту.

Унікальні ситуації відповідальності

На фоні цих подій варто зазначити, що випадків реальної відповідальності за такі порушення наразі практично не існує. Відомий лише один випадок, коли суддя, перевіривши свою дисертацію, вирішив добровільно відмовитися від наукового ступеня. Мова йде про Богдана Базарника, суддю Нетішинського міського суду Хмельницької області, у якого виявили численні запозичення без відповідних цитувань у його дисертаційній роботі.

Лише в одному випадку суддя вирішив повернути надбавку, яку отримував за сумнівний науковий титул. Суддя Петро Тарасевич з Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, згідно з інформацією, повернув 642 тисячі гривень на рахунок Державної судової адміністрації в Закарпатті після того, як стало відомо, що його науковий ступінь був виданий МАУП, яка не мала на це відповідних повноважень.

На фоні близько 490 мільйонів гривень бюджетних витрат за останні чотири роки ці два епізоди виглядають скоріше як винятки, а не як свідчення систематичного очищення.

Які причини для внесення змін у цю систему?

Світлана Благодєтєлєва-Вовк переконана, що зменшення числа сумнівних дисертацій та випадків плагіату можливе лише в тому випадку, якщо державним службовцям перестануть виплачувати доплати за наукові звання. Вона вважає цю практику пережитком пострадянської епохи, коли наукові ступені більше виконували роль статусу та матеріальної вигоди, ніж наукового внеску.

Саме тому у Верховній Раді та Міністерстві освіти вже не перший рік обговорюється ідея залишити такі доплати лише для тих, хто професійно займається наукою або працює в науково-педагогічній сфері. Натомість держслужбовці, які не створюють науковий продукт як основну частину своєї роботи, могли б втратити це право.

Ця дискусія виходить далеко за межі суто зарплатного питання. Вона зачіпає одразу кілька важливих тем - як витрачаються бюджетні кошти, чи справді держава мотивує якісну науку, і чи не перетворився науковий ступінь у частині державного сектору на дорогий формальний бонус, за який суспільство платить сотні мільйонів гривень.

Читайте також в "Коментарях", що Верховний Суд України вперше визнав шлюбні стосунки між двома чоловіками.