"Посушливі райони": до 2100 року більше 40% земельної площі планети можуть стати сухими.

Дивно, але зростання викидів вуглекислого газу насправді сповільнює висихання.

Вчені з Китайської академії лісового господарства заявили, що до кінця ХХІ століття посушливі регіони можуть зайняти до 40% суші Землі. При цьому, що дивно, найістотніший фактор зміни клімату -- підвищення рівня вуглекислого газу (CO2) -- може фактично уповільнювати розширення посушливих районів планети, повідомляє Science Alert.

Посушливі території — це області, які переживають серйозний дефіцит води, оскільки обсяги опадів значно нижчі, ніж обсяги води, що втрачається через випаровування та транспірацію рослин.

"Розширення посушливих кліматичних умов на території, які раніше мали більш вологий клімат, може призвести до посилення дефіциту води, деградації природних екосистем і опустелювання, що створить серйозні виклики для глобального сталого розвитку. З огляду на значну екологічну вразливість посушливих регіонів, важливо провести оновлені оцінки площі посушливих земель та їхнього потенційного перерозподілу, щоб забезпечити адаптацію до кліматичних змін та сприяти сталому розвитку," – зазначила команда дослідників з Китайської академії лісового господарства.

У рамках нової наукової роботи дослідники застосували сучасні методи кліматичного моделювання для створення карти теперішнього глобального розподілу посушливих територій, а також для прогнозування їх потенційного розширення в майбутні роки.

Для проведення аналізу посушливих територій використовувався показник, відомий як індекс посушливості (ІП). Він розраховується шляхом поділу кількості опадів у певному регіоні на потенційне випаровування (ПВ). Території, що мають ІП менше 0,65, відносять до посушливих.

Посушливі райони поділяються на чотири підтипи, при цьому більша частина з них у світі належить до напівпосушливих зон (14,72 % від загальної площі суші), а посушливі зони розташовані переважно в Австралії та Китаї й займають 11,24 % поверхні Землі. Посушливі субгумідні зони широко поширені в Китаї та Росії (6,35%), в Алжирі, Лівії та Саудівській Аравії зустрічаються гіперпосушливі зони, що займають 6,27% поверхні Землі.

Дані за період з 1994 по 2023 рік показали, що посушливі райони становили 38,58 % усієї суші Землі, не враховуючи Антарктиди. За прогнозами, у період з 2071 по 2100 рік площа посушливих районів становитиме 39,31-40,28 % земної поверхні, залежно від використовуваного сценарію викидів парникових газів, при цьому найбільше зростання спостерігатиметься в гіперпосушливих зонах.

Варто зазначити, що ці прогнози дають результати набагато нижчі, ніж попередні прогнози, згідно з якими до 2100 року площа посушливих земель може сягнути 60% площі суші. Але верхня межа прогнозу -- 40,28% -- означає колосальне збільшення площі таких земель на 2,37 мільйона квадратних кілометрів порівняно з базовим рівнем 1994-2023 років; це можна порівняти з територією Алжиру або приблизно 30 % площі Австралії.

Відповідно до прогнозів, Австралія переживе найбільш значні трансформації в своїх посушливих зонах. На другому місці за масштабом змін опиниться Бразилія, а також суттєві зміни прогнозуються для Африки.

Попередні дослідження вказували на те, що взаємозв'язок між атмосферною циркуляцією Тихого океану та температурним режимом в тропічній зоні Індійського океану зазнав суттєвих змін протягом останніх десятиліть. Аналізуючи століття кліматичних даних, вчені підкреслюють, що цей зсув є унікальним явищем.