Містика Бермудського трикутника: дослідники вказали на потенційно небезпечні "впливи" в водах океану.

Можливо, в небезпечному районі існував метановий поклад.

Таємниця Бермудського трикутника десятиліттями обростала легендами - у цьому районі безслідно зникали кораблі та літаки, пише The Mirror. Однак тепер науковці вважають, що наблизилися до пояснення цього феномену, виявивши під поверхнею океану природні чинники, які могли призводити до катастроф.

Експерти вже давно висловлювали припущення, що важливу роль у цій ситуації могли зіграти поєднання екстремальних погодних умов і викиди метану з морського дна, які впливали на плавучість суден і функціонування їхніх двигунів. Це набагато більш реалістичне пояснення в порівнянні з популярними теоріями про інопланетян чи часові портали.

Дослідник Рональд Кнаппер у своєму коментарі для What If Science висловив думку, що в регіоні Бермудського трикутника в минулому міг існувати поклад метану. Він зазначив, що з плином часу цей поклад міг або зникнути, або втратити свою активність, що могло б пояснити суттєве зменшення загадкових випадків у цьому районі за останні десятиліття.

Найгучніший випадок у Бермудському трикутнику стався 5 грудня 1945 року. П'ять навчальних літаків ВМС США, відомих як Flight 19, зникли під час тренувального польоту над районом між Маямі, Бермудськими островами та Пуерто-Рико. Пілоти повідомляли про збої в навігаційних приладах і некоректну роботу компасів, після чого зв'язок із ними зник. Літак, відправлений на пошуки, також безслідно зник. Жодних уламків так і не знайшли. Подібні інциденти тривали до 1970-х років - зникали торговельні судна, рибальські човни та приватні літаки.

Як підкреслює Кнаппер, у 1980-х роках відбулася значна трансформація, оскільки комерційні судна почали регулярно курсувати через цей регіон. Це співпало із зростанням технологій супутникового моніторингу та GPS-навігації.

Скептики містичних теорій стверджують, що це свідчить про відсутність будь-якої містики, а покращене документування та точніші дані лише виявили перебільшення та випадкові збіги. Дослідники також підкреслюють, що в минулому кораблі часто стикалися з раптовими штормами і величезними хвилями, не маючи можливості скористатися сучасними метеорологічними прогнозами.

Окрему увагу нині привертає саме теорія метанових викидів. За словами Кнаппера, раптове вивільнення метану з дна океану здатне різко зменшувати щільність води, порушувати плавучість суден і роботу двигунів. Подібні явища фіксували й в інших регіонах світу.

Якщо під Бермудським трикутником в минулому існував активний метановий джерело, яке згодом або зникло, або перемістилося, це могло б пояснити як зростання, так і подальше зниження кількості випадків інцидентів.

Науковець підсумовує, що загальний технологічний прогрес поступово позбавив Бермудський трикутник ореолу загадковості. Колись він "процвітав в епоху без миттєвої перевірки інформації", тоді як нині кожен політ відстежується в реальному часі, а сигнали лиха надходять миттєво.

Окрім цього, магнітні аномалії могли з часом змінити своє положення, подібно до того, як змінюється океанське дно, що також може відобразитися на розташуванні зон з потенційною небезпекою.

Згадаємо, що біолог Скотт Треверс висловлює припущення, що наші предки пережили надзвичайно сильне скорочення чисельності приблизно 900 000 років тому, коли залишалося всього лише трохи більше тисячі особин протягом більш ніж 100 000 років. На думку цього науковця, це могло стати однією з найзначніших криз у популяції великих ссавців, здатною знищити людство ще до його виникнення.

Скорочення відбулося на фоні значних екологічних зрушень, що відзначали перехід від раннього до середнього плейстоцену. У цей період клімат Землі переживав різкі коливання: льодовикові щити збільшували свої розміри, рівень морів падав, а екосистеми Африки та Євразії зазнавали серйозних руйнувань.