Науковці розкрили загадку черепа "драконячої людини": всі деталі.
Так званий харбінський череп, який також відомий під назвою "череп людини-дракона", є представником проміжного виду Homo sapiens – денисівців. Це підтверджується нещодавніми генетичними та білковими дослідженнями решток черепа "людини-дракона".
Зокрема, дослідження "майже повного черепа" з Харбіна виявило дев'яносто п’ять ендогенних білків та три різновиди амінокислот, що належать до денисівців. Це дослідження було представлено китайськими науковцями у журналі Science.
Денисівські люди - окремий, проміжний вид гомінідів, відомий раніше переважно через геноми та білки. Точні морфологічні особливості денисівських людей залишалися незрозумілими через занадто фрагментарний характер знайдених скам'янілостей. Так, до сьогодні не було знайдено жодного цілого черепа цього виду гомінідів.
Останнє дослідження заповнило прогалину між морфологічними та молекулярними доказами існування денисівських людей.
"Тепер ми маємо перший в історії комплексний морфологічний план популяцій денисівців, який сприяє розв'язанню питання, що залишалося відкритим протягом останніх десяти років, про зовнішність денисівських людей," - підкреслюють дослідники.
Дослідники базують свої висновки на вивченні, безсумнівно, однієї з найзахопливіших знахідок — черепа "людини-дракона". Цю скам'янілість вперше виявив простий китаєць у Харбіні, розташованому на північному сході Китаю, ще у 1933 році. Проте той час припав на період японської окупації цього регіону.
Остерігаючись японців, китаєць приховав свою знахідку на дні колодязя. Цей череп залишався в таємниці понад 80 років. Незадовго до своєї смерті чоловік розкрив цей секрет своїй родині, яка тільки в 2021 році передала артефакт до Хебейського геодезичного університету.
Однак цей череп має значення не лише завдяки історії його відкриття. На сьогодні він є фактично єдиним майже цілим черепом, і, що ще важливіше, містить один верхній зуб.
Цей череп має вік не менше 146 тисяч років. Він отримав наукову назву Homo longi, що в перекладі означає "людина з річки Дракон". Назва пов'язана з Чорною річкою Дракон у провінції Хейлунцзян, де і здійснили його відкриття.
Харбінський череп, подібно до черепів інших представників "людей-драконів", володіє типово вираженими ознаками: витягнута і плоска черепна коробка, величезні надбрівні дуги та широкі, практично квадратні очниці. Раніше деякі дослідники висловлювали припущення, що цей череп може належати денисівській людині, однак жодних переконливих доказів цього не було знайдено.
Дослідники з Пекінського інституту палеонтології та палеоантропології видобули генетичний матеріал із єдиного збереженого зуба черепа, а точніше, з закам'янілого нальоту на цьому зубі. Вважається, що зубний камінь здатен зберігати та утримувати ДНК протягом тисячоліть.
На жаль, відновити ядерну ДНК не вдалося. Однак, вчені змогли виявити мітохондріальну ДНК, яка передавалася через материнську лінію. Ця знахідка підтвердила наявність прямого зв'язку з геномами денисівської людини з Сибіру, які існували приблизно від 217 000 до 106 000 років тому.
Також дослідники провели протеомний аналіз кам'янистої кістки (кістки внутрішнього вуха черепа), яка також гарно зберігає білки. Отримані послідовності білків порівняли з послідовностями сучасних людей, неандертальців, денисівських людей та приматів. Знову ж таки, докази чітко вказують на денисівських людей.
Такий метод ідентифікації дозволяє зрозуміти не лише фізичні характеристики денисівської людини, але й її географічний діапазон. Це означає, що наукові дослідження підтверджують, що денисівці не обмежувалися лише територією Сибіру, а також проживали на півночі Китаю і, можливо, навіть в інших частинах Азії.
Тепер дослідники прагнуть відтворити справжній вигляд "людини-дракона", яка, можливо, є денисівською людиною.
Як повідомляв OBOZ.UA, зникнення колонії Роанок наприкінці XVI століття залишається однією з найбільших історичних загадок Америки. Близько 120 англійських поселенців, які прибули на острів Роанок у 1587 році, зникли без сліду, залишивши лише одне слово, вирізьблене на дереві. Науковці століттями сперечаються: чи знищили колоністів місцеві племена, чи вони асимілювали з корінним населенням. Нещодавнє відкриття археологів на острові Гаттерас може нарешті пролити світло на цю історію.