Чому ми не зберігаємо спогади про раннє дитинство: науковці набули нових знань у цій темі.

Багато дорослих не можуть відтворити спогади про події, що трапилися з ними в ранньому дитинстві, до трьох або чотирьох років. Протягом багатьох років у наукових колах велись суперечки про те, чи приходить людський мозок у світ як tabula rasa (латинською "чиста дошка"), поступово накопичуючи досвід життя.

Нове дослідження наблизило фахівців до розгадки цього феномену, перевернувши уявлення про розвиток нашого центру пам'яті. Як зазначає Live Science, виявилося, що фундаментальні причини нездатності відтворити дитячі роки криються в особливостях формування та подальшого переформатування нейронних мереж гіпокампу.

Дослідження, опубліковане в науковому журналі Nature Communications, зосередилося на вивченні гіпокампу - ділянки мозку у формі морського коника, яка відповідає за збереження та відтворення спогадів. Вчені проаналізували тканини мозку піддослідних тварин на різних етапах їхнього життя: від народження до зрілості. Результати показали, що в ранньому віці зона пам'яті під назвою CA3 не є порожньою, а навпаки - надзвичайно щільно заповнена хаотичними нейронними зв'язками.

Нейробіологи назвали цей стан tabula plena (заповнена дошка). У перші дні життя синапси (зв'язки між клітинами) є напрочуд сильними, і для активації нейрона достатньо всього одного сигналу. З віком мозок починає активно "підрізати" та оптимізувати цю мережу, роблячи її рідшою, але значно більш структурованою. Основна частина цього процесу завершується до підліткового віку.

Чому дитячі спогади стираються

Зайва активність та чутливість молодого мозку має свої недоліки. Оскільки нейрони реагують занадто швидко, різні враження, які отримує немовля, змішуються одне з одним, формуючи складні перехресні патерни. Внаслідок цього мозок не здатний чітко розрізняти спогади, що призводить до появи нечітких і узагальнених шарів інформації, замість ясних і точно зафіксованих моментів.

Учені наводять приклад поведінки молодих гризунів: якщо доросла особина боїться певного кута клітки після легкого електрошоку, малюк починає боятися будь-якої схожої обстановки. Пам'ять про інцидент залишається, але вона не має чіткої форми і конкретики. З часом, коли організм розвивається, нейрони стають більш вибагливими, вимагаючи кількох сигналів для активації, що зрештою дозволяє формувати стабільні та специфічні спогади.

Генетичні чинники, що забезпечують виживання.

Науковці припускають, що початкова гіперпідключеність мозку є генетично запрограмованим процесом, який відбувається ще до народження. Такий механізм дає дитині життєво необхідний старт, допомагаючи миттєво пов'язувати між собою різні типи первинної інформації: звуки, запахи та візуальні образи. Якби мозок дійсно починав роботу як "чиста дошка", ізольованим нейронам було б занадто важко знайти один одного для побудови перших ланцюжків комунікації.

Досвід, який ми здобуваємо після народження, поступово очищає все непотрібне, створюючи порядок у нашій системі. Але ті перші враження, що формуються в переповненому дитячому гіпокампі, хоча і впливають на нашу підсвідомість та психологічний стан у майбутньому, за своєю природою суттєво відрізняються від чітких спогадів дорослої людини. Тому їх не можна безпосередньо відтворити з пам'яті.

OBOZ.UA вже раніше зазначав, які навички і заняття сучасним дітям не доступні, хоча покоління X активно займалося цим у своїх дитячих роках.

Приєднуйтесь до каналів OBOZ.UA у Telegram та Viber, щоб завжди залишатися в інформаційній павутині останніх новин.