Захоплюючі настільні ігри на космічну тематику з науковим підходом.

Космічна тематика вже давно займає своє місце на настільних іграх, де найчастіше можна зустріти зорельоти, імперії, що ведуть війни, та торгівлю з прибульцями. Серед численних коробок з ракетами, що прикрашають обкладинки, трапляються й ігри, створені інженерами, хіміками та ентузіастами справжньої науки. Деякі з них пропонують карту Сонячної системи, засновану на енергетичних витратах, в інших нові ракети можуть вибухнути під час запуску, адже їх ще не тестували. Які ж настільні ігри про космос варто взяти до рук, щоб за вечір зануритися в орбітальну механіку, тераформування або пошуки позаземного життя?

High Frontier 4 All: карта, на якій відстань вимірюють енергією

Філ Еклунд, інженер аерокосмічної галузі та творець настільних ігор, розробив початкову версію гри High Frontier ще в 1978 році. Його творчість була під впливом книги фізика Джерарда О'Ніла "The High Frontier", що розглядає концепцію космічних колоній. Перша версія гри представлена у вигляді обмеженої кількості копій, надрукованих на друкарській машинці. Четверте видання, що отримало назву High Frontier 4 All, було випущено у 2020 році шведським видавництвом Ion Game Design.

Ігрове поле відображає Сонячну систему у вигляді мережі маршрутів, де кожен сегмент вказує на необхідну зміну швидкості, відому як дельта-v. Це схоже на методи, які використовують балістики. На такій схемі Марс виявляється більш доступним для досягнення, ніж Меркурій, хоча останній, в середньому, знаходиться ближче до нас. Щоб дістатися до найближчої до Сонця планети, космічному апарату потрібно зменшити велику швидкість, яку він набрав разом із Землею під час її орбітального руху.

Гравці беруть на себе управління агентствами та корпораціями, створюючи кораблі з карток, що представляють двигуни, реактори та радіатори. Вони ведуть облік запасів води, яка використовується як робоче тіло для двигунів, і займаються пошуками ресурсів на астероїдах та супутниках. Кожен двигун має свої власні характеристики тяги та економічності, і дуже швидко стає очевидним, чому для старту з планети необхідна потужна хімічна ракета, тоді як для тривалих міжпланетних подорожей більш підходить малопотужний, але економічний іонний двигун.

На карті відмічені точки Лагранжа, де в грі можна змінювати напрямок руху без використання пального (в реальному житті поблизу цих точок дійсно існують енергетично вигідні траєкторії), а також зони аерогальмування в атмосфері планет і гравітаційні маневри. Картки технологій були створені спільно з експертами, і багато з них представляють реальні або цілком здійсненні інновації. Правила гри викладені у кількох брошурах, в ній можуть брати участь від одного до п'яти гравців, а одна сесія може тривати кілька годин. Ті, хто здолає цей виклик, отримають чітке і наочне розуміння космічної логістики.

Відправлення з Землі: космічні змагання, де ракети здригаються від вибухів.

Leaving Earth Джозефа Фатули видала 2015 року невелика американська компанія Lumenaris Group, яка взагалі спеціалізується на наборах для шиття з вовняного фетру. Гра починається з 1956 року, коли космічна ера тільки починалася, і триває до кінця 1976-го. Кожен хід дорівнює року, а кожен гравець очолює національне космічне агентство з обмеженим річним бюджетом.

Звичного поля тут немає, його замінюють картки місць: навколоземна орбіта, орбіта Місяця, поверхня Марса, Венера. Кожен перехід між ними має свою складність, і щоб його здійснити, сумарна тяга ракет має бути не меншою за масу корабля, помножену на цю складність. Математика тут шкільна, і вона точно відтворює головну біду космонавтики: кожен додатковий кілограм вантажу вимагає ще більшої ракети, яка теж має масу.

Найбільш захоплююча механіка пов'язана з випробуваннями. Коли агентство створює нову технологію, на неї накладають кілька закритих карток результатів, серед яких можуть бути як успішні випадки, так і різного роду аварії — як незначні, так і серйозні. Кожен раз, коли технологію застосовують, відкривається одна з цих карток, і перший запуск нової ракети може закінчитися катастрофою. Виправити недоліки можна, витрачаючи гроші та час, як це робили інженери американської програми Vanguard після вибуху ракети на стартовому майданчику в грудні 1957 року. Гравець відчуває на собі дилему, з якою стикаються реальні агентства: запускати зараз і ризикувати, чи ще рік доопрацьовувати технологію, віддаючи перевагу конкурентам.

На старті гри учасники мають обмежене уявлення про сусідні світи. Чи можливо приземлитися на Венері, що чекає на поверхні Марса, і наскільки небезпечно для екіпажів вплив сонячного випромінювання, стає зрозуміло лише після запуску зондів, а деякі місії після цього просто зникають із гри. Доповнення Outer Planets і Stations відкривають нові горизонти, дозволяючи досліджувати зовнішні планети та будувати орбітальні станції.

Terraforming Mars: хімія в коробці

Terraforming Mars, створена шведським дизайнером Якобом Фрюкселіусом, дебютувала у 2016 році в родинній студії FryxGames та швидко здобула популярність у світі настільних ігор. Автор, який має докторський ступінь у галузі хімії, зізнається, що його завжди цікавила наука, а також він був захоплений планетою Марс. В Україні гру та її доповнення випускає видавництво Kilogames.

Гравці управляють корпораціями 25-го століття, які за фінансування Світового уряду працюють над перетворенням Марса на придатну для життя планету. Гра завершується, коли досягнуті три ключові цілі: температура підвищується з -30 °C до +8 °C, рівень кисню в атмосфері досягає 14 %, а дев'ять земельних ділянок стають океанами. Початкова температура в грі є значно вищою за реальну середню марсіанську, яка складає приблизно -60 °C, і науковці досі дискутують про методи її підвищення.

У грі представлено понад 200 карток проєктів, багато з яких відображають концепції, які активно обговорюються в наукових колах. Серед них – ідеї про скидання на планету астероїдів і комет, створення фабрик парникових газів, використання орбітальних дзеркал, а також розробка бактерій, що продукують парникові гази, і формування штучного магнітного поля. Кожен живий організм потребує специфічного рівня кисню або температури, тому першими на Марсі заселяться лишайники, а дерева та тварини з'являться лише згодом. Лука Мальтальяті, редактор видання Nature Astronomy, у своїй рецензії на гру підкреслив, що саме так, на думку вчених, виглядав би справжній процес тераформування.

Пошуки Планети X: Як астрономи виявляють невидиму планету

У січні 2016 року дослідники Костянтин Батигін та Майкл Браун з Каліфорнійського технологічного інституту висунули теорію про існування Дев'ятої планети. Згідно з їх комп'ютерним моделюванням, незвичайні орбіти віддалених об'єктів, що знаходяться за Нептуном, можуть бути пояснені впливом великого невідомого небесного тіла, яке перебуває на околицях нашої Сонячної системи. У 2020 році американська компанія Foxtrot Games перетворила цю концепцію в дедуктивну гру, занурюючи гравців у захоплюючі пошуки гіпотетичної планети.

Гравці беруть на себе роль астрономів і, використовуючи спеціальний застосунок, досліджують різні сектори космосу. У кожному з цих секторів можуть ховатися комети, астероїди, карликові планети, газові хмари або просто порожнеча, причому їх розташування підпорядковується певним логічним закономірностям. Одна половина поля завжди закрита диском Землі, що дозволяє вивчати лише видиму частину неба, яка з часом поступово змінюється. Кожне спостереження вимагає витрат часу, а першим, хто виявить Планету X, стане той, хто швидше складе повну картину. Важливо зазначити, що сама Планета X під час звичайного огляду виглядає як порожній сектор, тому її можливо виявити тільки методом виключення.

Гра найкраще відображає суть наукового процесу. Учасники формулюють теорії щодо розташування різних об'єктів, а їхні суперники можуть використовувати ці ідеї. На конференціях також з'являються додаткові підказки. Шукати Дев'яту планету слід за аналогічним принципом: її ніхто не бачив, а лише поведінка інших небесних тіл свідчить про її можливе існування. Наприклад, у 1846 році Урбен Левер'є зміг передбачити місце розташування Нептуна, спостерігаючи за збуреннями в орбіті Урана. Дев'яту планету досі не вдалося знайти, і астрономи покладають великі сподівання на обсерваторію імені Вери Рубін у Чилі, яка почала свою роботу в 2025 році і регулярно фіксує все південне небо. Гра розрахована на 1-4 учасників, триває приблизно годину, а також доступна в українському перекладі.

SETI: дослідження можливості існування позаземних форм життя у комфорті вашого дому.

SETI: Search for Extraterrestrial Intelligence чеського автора Томаша Голека вийшла наприкінці 2024 року у видавництві Czech Games Edition, відомому за Galaxy Trucker і Codenames. Гравці очолюють наукові інститути й шукають сліди життя за межами Землі. Видання Polygon включило гру до списку найкращих настільних ігор 2024 року.

В центрі уваги знаходиться Сонячна система, яка складається з чотирьох обертових шарів. Орбіти планет та астероїдів постійно змінюються, тому планування запуску зонда вимагає врахування їхнього взаємного розташування, подібно до реальних вікон для старту. Зонди виходять на свої орбіти або приземляються на планети та супутники, а наземні телескопи досліджують ділянки далекого космосу у пошуках сигналів та нових екзопланет. Зібрані дані надходять до комп'ютера гравця, де їх необхідно проаналізувати.

Більше 200 карток гри, які черпають натхнення з реальних технологій, проектів та наукових відкриттів. Назва гри натякає на SETI, наукові дослідження в пошуках позаземного інтелекту. Ці пошуки розпочалися в 1960 році з проекту "Озма", ініційованого Френком Дрейком, коли радіотелескоп вперше намагався зафіксувати сигнали з двох близьких зірок. У кожній партії прибульці вибираються випадковим чином з п'яти різних видів, а правила їхнього виявлення варіюються. Процес від обробки сирих даних до відкриття в грі відтворює реальні астрономічні методи: спостереження, аналіз та підтвердження результатів.

"Нові Темні Віки. Колонія": українська відеогра, що переносить гравця на червону планету Марс.

Улітку 2025 року видавництво "Бородатий Тамарин" представило настільну гру, засновану на романі Макса Кідрука "Нові Темні Віки. Колонія". Цю гру створили Михайло Войтович у співпраці з самим Кідруком, а ілюстрації виконала художниця Марія Максимів. Події розгортаються на Землі та Марсі у 2141 році, де гравці беруть під контроль одну з 12 фракцій, які ведуть боротьбу за виживання та майбутнє людства.

Наукових елементів у цій грі менше, ніж у High Frontier або Leaving Earth, і вона більше нагадує стратегічну гру з сюжетною складовою. Кідрук славиться своєю ретельністю у відтворенні наукових фактів у своїх творах, і ця гра перенесла унікальний світ його книжки разом із марсіанськими аспектами. Для українського ринку це унікальний приклад значної настільної гри, присвяченої космічному освоєнню.

Настільні ігри мають унікальну перевагу над комп'ютерними: усі обчислення проходять прямо перед гравцями. Тут немає можливості приховати фізичні аспекти за програмним кодом, і кожного разу, коли ракета не досягає Марса, гравець точно усвідомлює, скільки дельти-v йому не вистачило. Можливо, саме за таким столом хтось вперше зацікавиться професійним розрахунком траєкторій.

#

Інші публікації

У тренді

informnauka

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на данний сайт.

© Новини зі світу науки - informnauka.com. All Rights Reserved.