Гуллівер: як за чарівною подорожжю прихована одна з найсуворіших книг в літературному світі.

Триста років тому побачила світ книга Джонатана Свіфта "Мандри Гуллівера". Багато людей сприймають її як веселу оповідь про чоловіка, що потрапив до світу маленьких істот. Проте справжній зміст цього твору є набагато глибшим і складнішим.

Чоловік приходить до тями після кораблетрощі й раптом розуміє, що не може поворухнутися. Його руки, ноги й навіть волосся прив'язані до землі тоненькими мотузками. Навколо снують крихітні чоловічки. Вони видираються на його тіло й намагаються вирішити, що робити з несподіваним велетнем.

Так розпочинається одна з найзнаменитіших оповідей у світовій літературі - "Мандри Гуллівера", написана англійським автором Джонатаном Свіфтом. Ця книга вперше з'явилася на світ у 1726 році.

Навіть якщо ви жодного разу не тримали її в руках, ви, напевно, зустрічали мультфільми, малюнки чи адаптації цієї розповіді. Гуллівер і ліліпутці давно стали невід'ємною частиною популярної культури. Проте існує один аспект, який залишається поза увагою багатьох читачів: оригінальний роман зовсім не є безтурботною казкою про захоплюючі пригоди серед фантастичних істот.

За мандрами головного героя ховалася гостра сатира на суспільство, політику, науку й людську природу. Деякі епізоди книжки настільки похмурі й неприємні, що видавці просто викидали їх із книжки.

Як захоплюючий роман перетворився на дитячу казку

В оригінальній книжці Гуллівер здійснює чотири подорожі. Під час першої він потрапляє до Ліліпутії - країни крихітних людей. Під час другої опиняється серед велетнів, а під час третьої відвідує фантастичні місця, де зустрічає дивакуватих учених і спостерігає за їхніми безглуздими експериментами.

Але найхимерніша пригода чекає на нього попереду. Під час четвертої подорожі Гуллівер знайомиться з гуїгнгнмами - розумними конями, які вміють говорити, живуть за законами логіки й не знають людських вад. Поруч із ними мешкають єгу - грубі, примітивні істоти, які зовні дуже нагадують людей.

Постепенно Гуллівер починає сприймати коней як символи досконалості, в той час як людей вважає огидними істотами, які не заслуговують на повагу. Повернувшись додому, він так розчарований людством, що обирає проводити час у стайні, спілкуючись із конями.

Для читачів, які звикли до дитячих версій "Мандрів Гуллівера", такий фінал може стати справжньою несподіванкою.

Спочатку Свіфт не планував створювати пригодницький роман. Як зазначав сам автор, його метою було не лише розважити читачів, а й "вивести на світло" суспільство. Він прагнув спонукати людей задуматися над своїми недоліками та продемонструвати абсурдність соціальних структур.

Проте незабаром після публікації книги почали вносити зміни. Видавці усували політичні коментарі, м'яко редагували різкі висловлювання та виключали сцени, які, на їхню думку, були недоречними для молодшої аудиторії.

Важливу роль у цьому процесі зіграв видавець Френсіс Ньюбері. Наприкінці XVIII століття він випустив адаптовану версію роману, в якій були відсутні цілі фрагменти оригінального сюжету. Зокрема, читачі не дізналися про країну, де жили вчені-експериментатори та розумні коні, здатні говорити.

Внаслідок сатиричного твору залишилася, в основному, лише історія пригод Гуллівера серед ліліпутів і велетнів. Саме ця версія в подальшому стала популярною в колективному уявленні.

Дослідники, коні та незручні факти

Оригінальний роман Свіфта виявився значно більш провокаційним, ніж ті адаптації, з якими ми звикли стикатися. Він ряснів вульгарними жартами, відвертими натяками та сценами, що сьогодні могли б викликати чимало здивування у батьків, які обирають книжку для своїх дітей.

Наприклад, у Ліліпутії Гуллівер якось гасить пожежу в королівському палаці, справляючи на нього малу нужду.

У іншій частині книги автор зауважує на тілах жителів країни велетнів численні прищі, виразки та інші неприємні деталі. Завдяки їхній величезній статурі, ці недоліки виглядають ще більш відразливо.

Проте за цими моментами крилася не лише любов автора до провокацій. Таким чином, Свіфт демонстрував людське тіло у його справжньому вигляді, застерігаючи читачів, що людина не така досконала і велична, якою вона звикла себе уявляти.

Письменник також не обійшов увагою й науковців. У одній з глав книги Гуллівер потрапляє в академію, де вчені займаються безглуздими експериментами. Одні намагаються отримати сонячне світло з огірків, в той час як інші проводять дивні дослідження над тваринами, наприклад, накачують собак повітрям.

Таким чином, Свіфт критикував наукові дослідження, які не мають жодної реальної цінності, але дозволяють їхнім авторам зображати себе як видатних науковців.

Політики, представники релігійних організацій та судді також не уникли критики. Автор виявляв, наскільки дріб'язковими, гордовитими та жорстокими можуть ставати люди, коли їм надається влада.

Чому автор так безжально піддавав критиці людей?

Одне з найпровокаційніших питань, яке досі залишається предметом дискусій серед літературознавців: чи насправді Джонатан Свіфт відчував ненависть до людства?

Деякі його сучасники та критики вважали, що так. Особливо їх обурювала четверта подорож, у якій люди постають огидними істотами, що поступаються тваринам і розумом, і моральністю.

У XIX столітті англійський автор Вільям Мейкпіс Текерей охарактеризував роман як щось огидне і непристойне. Деякі інші критики вважали, що песимістичний погляд Джонатана Свіфта на світ був зумовлений його власними психічними труднощами.

Проте існує й інша точка зору. За словами вчених, автор не лише відчував неприязнь до людей, але й прагнув спонукати їх усвідомити себе з боку.

Свіфт славився як видатний сатирик у політичних колах. Він талановито висміював тих, хто перебуває при владі, виявляючи критичне ставлення до суспільних норм і активно виступаючи проти несправедливості. Його глибоко обурювали такі людські вади, як жадібність, марнославство, лицемірство та байдужість до страждань інших.

Історик Гестер Грант вважає, що автор свідомо демонструє людство у найгіршому світлі, щоб шокувати читача та спонукати його до дій.

Автор зображує людство в його найгіршому світлі, прагнучи розбудити читача з апатії. Люди продовжують жити своїм звичним життям, незважаючи на страхітливі події, що відбуваються навколо, - зазначає вона. - Він, немов, вдаряє нас по голові і говорить: "Ось такі ви насправді. Тож вживайте заходів!"

Книга, що перевершила свого творця.

За три століття "Мандри Гуллівера" стали одним з найвідоміших творів англійської літератури.

На основі цього роману були створені фільми, театральні постановки, а також анімаційні фільми та комікси.

Гуллівер знайомий і в сучасних творах, зокрема в серіалі "Доктор Хто" та коміксі "Ліга видатних джентльменів".

Вплив цієї книги поширився значно далі, ніж просто література. Наприклад, назва пошукової системи Yahoo має своє коріння в образі єгів – примітивних гуманоїдних створінь із творів Джонатана Свіфта.

Описаний автором пристрій, що за допомогою обертання ручки здатен автоматично генерувати книги і математичні формули, сьогодні виглядає майже як провісник штучного інтелекту.

У XX столітті до оригінального твору зверталися численні видатні автори. Серед них можна згадати Джорджа Орвелла та Сильвію Плат.

Орвелл вважав, що похмуре зображення суспільства інтелектуальних коней у Свіфта в значній мірі перегукується з сучасними тоталітарними режимами.

Але, мабуть, найцікавіше в історії цієї книжки те, наскільки сильно її справжній зміст відрізняється від образу, який склався в масовій культурі.

Англійський автор Редьярд Кіплінг колись зазначив, що "Свіфт прагнув викрити все людство, але зрештою залишив нам у спадок дитячу книжку".

Цілком імовірно, що сам письменник був би вражений, дізнавшись, що його творчість залишається актуальною навіть через три століття. Проте, варто зазначити, що її сприйняття часто відрізняється від його початкових намірів.

"На мою думку, він відчував би глибокий відчай", - зазначає професорка Ебігейл Вільямс.

За її словами, Свіфт дуже критично ставився до того, як спрощувалася культура.

Одночасно в його творчості можна знайти багато ігор з непорозуміннями та помилковими інтерпретаціями.

Отже, можливо, йому б справді припало до душі, що його твір досі викликає непорозуміння.

#

Інші публікації

У тренді

informnauka

Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на данний сайт.

© Новини зі світу науки - informnauka.com. All Rights Reserved.