Дроти та собаки: дослідник пояснив, які загрози чекають на лелек, які готуються до польоту.

Продуктові досягнення та раціон із жаб.

-- А чому зараз найскладніший момент, Анатолію Віталійовичу?

Наш простір, як ви можете помітити, буквально пронизаний електричними проводами. Перші спроби польоту пташенят можуть призвести до важких наслідків. Цього року в Леляках одне з лелеченят з сусіднього гнізда ледь не загинуло під час свого першого вильоту. Повертаючись, воно не змогло дотягнути до "аеропорту" і приземлилося на дах найближчого будинку. Але, на жаль, не втрималось і впало на землю. У дворі тим часом грав пес. На щастя, собака не встиг його зачепити, і пташеня лише злякалося. Проте, самостійно піднятися в повітря на обмеженій території воно не змогло. Так і сиділо на землі, поки я не переніс його на відкрите місце, де воно вже змогло злетіти.

Саме у цей час, коли птахи вчаться літати, вони досить часто травмуються: то у проводах заплутаються, то об щось стукнуться на льоту й зламають крило чи ногу. Буває, гинуть.

На мою думку, ця небезпека схожа на ситуацію, коли батьки позбавляються найслабшого з потомства. У цьому випадку страждають лише ті, хто має менше навичок. Саме в цьому і проявляється суть природного відбору.

Завдяки безперервному транслюванню ми дізналися, що перед тим, як пташенята залишають гніздо, їхні батьки значно знижують частоту годування. Чи роблять вони це, щоб допомогти їм схуднути та підготуватися до польоту? Або ж це спосіб спонукати їх самостійно шукати їжу?

Вважаю, що це навички поведінки птахів у дорослому віці.

У молодих злетіти в небо є два стимули. Перший -- закладена в них внутрішня мотивація до польоту. Коли вони бачать вгорі дорослих птахів, у них виникає потяг приєднатися до зграї. Другий мотив -- голод. А зайва вага для першого польоту справді зайва.

Ми відзначили, що в дитинстві батьки годували своїх малюків з дзьобів не більше ніж 20 разів на день. Проте 17 червня було встановлено новий рекорд — 25 годувань за добу! А перед вильотом цей показник знижувався до щонайменше шести разів. Таким чином, кількість годувань зменшилась у три рази!

Звичайно, діти лелеки на такій "дієті" втратили у вазі. Можливо, їх жирові відкладення зменшилися. Проте, завдяки частим польотам, вони змогли зміцнити свої грудні м'язи.

В цей час, як ми зауважили, Грицик та Одарка проводять в гнізді дуже мало часу. Вони швидко повертаються, виводять те, що принесли в шлунках, і миттєво зникають у повітрі.

То з дзьоба виглядають лапки, то хвіст вигулькує.

Чи можуть підлітки боротися за їжу?

-- Битись не б'ються, але конкуренція між ними шалена. Вони настільки швидко ковтають їжу, що нам навіть не вдається роздивитися на відео, чим саме годують їх батьки. Там такий ґвалт стоїть у ці моменти! Крилами так лопотять, що аж гай шумить!

В минулому році, пам’ятаю, Грицик і Одарка неодноразово приносили в своє гніздо вужів і навіть зайця. А як справи з їжею цього року?

Так, рік назад чисельність вужів була значно вищою. Цього року дорослі лелеки майже не приносили великих здобутків, за винятком одного крота. Якщо й траплялися інші трофеї, можливо, ми просто не змогли їх помітити. Основу їхнього харчування складали черв'яки, слимаки, п'явки, личинки та жаби.

Вочевидь, у зимовий період холодів плазуни зазнали втрат, що призвело до зниження їхньої чисельності.

А маленькими, бувало, лелеченята то жабу цілою ковтнуть, а з дзьобика ще пів години лапки виглядають, то ящірку, а її хвіст стирчить...

Батьки навчають своїх дітей мистецтву полювання на виживання?

Ні, цим вони не займаються. Звісно, можуть гуляти разом із малюками, але це не означає, що вказують їм, де знайти жабку, а де вужа. Вірю, що маленькі самостійно розрізняють їстівних комах. За два місяці, поки дорослішали, вони вже освоїли своє меню і знають, що потрібно ловити. Проте батьки поки що не відпускають діток з поля зору. Вони намагаються контролювати ситуацію, сидячи на стовпах в Леляках і уважно спостерігаючи за ними з висоти. Далеко бачать, аж на кілометр.

П'ять годин: все йде за планом.

Першою з батьківського гнізда 20 липня вилетіла Мрія, яка вилупилась третьою. Їй було 62 дні від народження, а її політ тривав без малого 4 хвилини. Наступного дня "подвиг" сестри повторив Лельович -- 65-денний первісток Грицика та Одарки. Втім, хто його батько, достеменно невідомо. Можливо, і молодий лелека Лель, з яким Одарка встигла покохатись в очікуванні з вирію Грицика. Тому-то завсідники чату "Лелека Грицько" дали йому ім'я з натяком. Лельовичу було 64 дні, коли він зважився на те, щоб покружляти над Леляками. Зате його політ тривав удвічі довше -- 7 хвилин і 44 секунд. Наступним на крило став Махаон, який з'явився на світ другим. Слідом за ним з гнізда знову вилітала Мрія й була відсутньою понад годину. Найменша ж Ніка вилетіла останньою, 23 липня, коли їй виповнилось 64 дні. Учасники чату спочатку хвилювалися, що вона ніяк не зважиться на політ, а потім ще більше хвилювались, що не повертається до гнізда. Її не було цілих п'ять годин!

Здається, вона знайшла місце на даху і залишалася там до тих пір, поки не наважилася знову злетіти, щоб повернутися в своє гніздо, -- висловлює припущення Анатолій Подобайло. -- Мрія, напевно, не затрималася ніде, тому швидко повернулася. Отже, все може траплятися по-різному.

-- А чи не рано ви закільцювали пташенят? Зазвичай вони після цього стають на крило через пару тижнів, а то й раніше. Цього ж року -- аж через три тижні почали літати.

Два-три тижні — це цілком прийнятний термін. Головне, щоб на момент кільцювання кістка на нозі була вже сформована і її діаметр не зростав надалі. Проте, ще важливіше не затягувати з кільцюванням. Адже як тільки пташенята почнуть активно стрибати в гнізді, вони можуть вискочити з нього і травмуватися, не давши можливість орнітологам їх зловити.

З деяких інших лелечих гнізд, розташованих у сусідніх селах, пташенята покинули свої домівки приблизно за тиждень до наших. Можливо, вони й з'явилися на світ раніше.

Коли мовчання заповнює простір, виникає гомін.

Які трансформації пережили лелеченята з моменту їх кільцювання?

Здається, що пташенята трохи підросли, і їхнє оперення стало більш розвиненим. 18 липня вони вперше провели ніч у гнізді, стоячи на одній нозі, а не лежачи. Їхній голос також змінився — тепер вони клекочуть, як справжні дорослі птахи.

Чому ж голос може пропадати, цікаво?

-- Вірогідно, малим він потрібен для того, щоб привертати до себе увагу і випрошувати їжу, перш за все. Вони видають різні звуки: писк, кавкання, булькотіння, нявчання, скавучання... Але в міру дорослішання (це моя версія) нижня гортань у лелек, де знаходиться голосовий апарат, редукується, тобто, зменшується, щоб не заважала ковтати велику їжу цілою.

Як відзначає Ірина Саражинська, модераторка каналу "Лелека Грицько", у білих лелек спостерігається атрофія голосових м'язів, що ускладнює їх здатність виробляти складні вокальні звуки, на відміну від багатьох інших пташиних видів. Проте ці птахи мають унікальний спосіб комунікації — клацання дзьобом. Клекіт виконує важливу функцію в соціальних взаємодіях лелек: вони використовують його для привітань, вираження своїх почуттів та демонстрації домінування. Залежно від контексту, характер клекоту може змінюватися за тембром, ритмом та інтенсивністю. Крім того, в разі загрози лелеки видають тривожне "кша", коли захищають свої гнізда від потенційних нападників.

Молодняк опановує науку виживання на луках

Перед тим, як вирушити в подорож, лелечата деякий час вправляються у своєму гнізді, розминаючи крила і час від часу підстрибуючи...

-- Так, підстрибування, яке триває тижнів зо два, свідчить про готовність до польоту.

Згодом дітвора може зависати над гніздом, ловлячи вітрові хвилі -- на висоті вітер завжди сильніший й там зручніше його ловити.

На даний момент глядачі ютуб-каналу спостерігають, що гніздо в основному пустує вдень. Коли ж малеча остаточно вирушить з нього?

Сьогодні, згідно з повідомленнями активних учасників чату, Лельович, Махаон, Мрія та Ніка "вивчають мистецтво виживання" на луках. За спостереженнями глядачів, вони навіть набрали вагу, споживаючи самостійно здобуту їжу. Проте не варто виключати, що можуть також страждати від нестачі їжі. У дикій природі всі птахи і звірі часто живуть в умовах голоду. Це — невід'ємна частина природного порядку.

Вважаю, що ще протягом тижня вони повертатимуться на ночівлю до свого гнізда. Батьки вечорами підгодовуватимуть їх перед сном. Це один із способів заохотити дітей залишатися вдома на ніч, замість того, щоб тинятися невідомо де. Але незабаром настане момент, коли вони приєднаються до компанії ровесників, які залишаються ночувати на луках, а потім вирушать у далекі краї.

Чи нарешті Грицик та Одарка повернуться з стовпів до пустуючого рідного дому?

-- Так. Зазвичай дорослі птахи відлітають у теплі краї за пів місяця після відльоту дітей.

Імена для внесків

Я розумію, що ви вже провели облік лелечих гнізд і молодих птахів як у національному парку, так і на його околицях. Які дані були отримані?

-- Цього року з 86 гнізд п'ятеро виявились порожніми. А у 81-му виросло загалом 226 пташенят. Одна пара, що гніздиться у селі Каплинці, виростила п'ятеро дитинчат. У чотирнадцяти гніздах ми нарахували по четверо пташенят, у сорок одному -- по троє. У решті -- по двоє чи по одному.

Упродовж останніх років ці показники є найвищими, хоча лелеки оселилися трохи пізніше, ніж зазвичай. Думаю, цьому сприяло м'яке літо без тривалих спекотних періодів, що створило сприятливі умови для харчування цих птахів.

-- Насамкінець, Анатолію Віталійовичу, розкажіть, як підписники ютуб-каналу "Лелека Грицько" обирають імена для лелеченят.

О, це дійсно серйозне питання. У світі конкурентної боротьби навколо кожного нового пташеняти традиційно розгортаються палкі дебати між його прихильниками та противниками. Той, хто зробить найбільший внесок на підтримку Збройних Сил України, здобуде перемогу. Два роки тому YouTube-канал "Лелека Грицько" започаткував цю ініціативу. Відомо, що жінка, яка пожертвувала 10 тисяч гривень, назвала пташеня Нікою. Френк з Німеччини обрав ім'я Мрія. Марина, завдяки своїм фінансовим внескам, відстоювала оригінальне ім'я Лельовича. А Максим із США дав ім'я Махаон. До речі, серед прихильників лелек з каналу "Лелека Грицько" є велика громада американців, включно з секретаркою Спілки українських американок, яка робить найбільші внески.

Зараз, до речі, закриваємо збір на екофлоу для 314-го батальйону. Комунікує з військовими й організовує збори на їхні потреби волонтерка Юлія Сабова з Кам'янця-Подільського Хмельницької області. Наскільки я знаю, наші лелеколюби перерахували таким чином на ЗСУ вже понад мільйон гривень. І пік зборів припадає якраз на період, коли лупляться пташенята.

Раніше "ФАКТИ" розповідали про ще одну зірку соцмереж з Полтавщини -- лебедя, який розганяється по воді, як літак, влаштовуючи справжній лебединий дрифт.