"Телескоп Джеймс Вебб" виявив незвичну сполуку на поверхні Плутона та Титану.

Цю молекулу більше не можна знайти в жодному іншому місці нашої Сонячної системи.

Спостереження, здійснені за допомогою телескопа "Джеймс Вебб", виявили, що на Плутоні та супутнику Сатурна Титані немає певної загадкової довжини хвилі світла. Це відкриття вказує на можливу присутність невідомої молекули, яка досі не була зафіксована на жодному іншому небесному тілі в Сонячній системі чи на екзопланетах, повідомляє Live Science.

Кожен елемент або молекула у Всесвіті поглинає унікальні довжини хвиль електромагнітного випромінювання. Один із основних способів вивчення інших світів у Сонячній системі та за її межами -- аналіз світла, що відбивається від них, і пошук темних "ліній поглинання", які відповідають довжинам хвиль відомих хімічних сполук.

У рамках нового дослідження науковці вивчили дані, отримані телескопом "Джеймс Вебб", стосовно Титана та Плутона. Вони звернули увагу на дуже короткі хвилі, які до цього часу залишалися недостатньо дослідженими. Це дало змогу виявити характерну лінію поглинання на довжині хвилі приблизно 5,11 мікрометрів у спектрах обох астрономічних об'єктів.

Дослідники проаналізували спектральні лінії інших небесних тіл, проте "не знайшли жодної смуги, згаданої в цих статтях, яка б співпадала з місцем спостережуваного поглинання на Титані та Плутоні".

Відкриття тим цікавіше, що Титан і Плутон мало схожі між собою. Титан -- це найбільший супутник Сатурна, він навіть більший за Меркурій. Це також єдиний світ Сонячної системи, крім Землі, на поверхні якого, як відомо, є рідкі річки й океани. Плутон же -- повністю замерзлий світ, приблизно вдвічі менший за Титан, він знаходиться приблизно в чотири рази далі від Сонця, ніж супутник Сатурна.

Обидва світи демонструють подібні атмосферні характеристики, насичені метаном і азотом. Проте науковці стверджують, що молекула, яка викликає лінію поглинання на довжині хвилі 5,11 мікрометра, розташована на поверхні цих планет, а не в їх атмосферах.

Лінія поглинання на Плутоні приблизно втричі товща, ніж на Титані, тобто загадкова молекула набагато поширеніша на карликовій планеті, ніж на супутнику Сатурна. Але на Титані вона поширена нерівномірно: лінія поглинання сильніша на його задній стороні -- півкулі, протилежній його поступальному руху навколо Сатурна, -- ніж на передній.

Дослідники припустили, що це може бути бензол -- кільцеподібний вуглеводень -- змішаний з невідомою молекулою, або якась форма ацетиленового чи кетенового льоду. Але щоб зрозуміти, що являє собою ця загадкова молекула, потрібні додаткові дослідження.

Раніше астрономи виявили за орбітою Нептуна крихітний світ, який кидає виклик існуючим уявленням про небесні тіла. Його діаметр становить усього 500 кілометрів, він занадто малий, щоб його гравітація могла утримувати атмосферу, але все ж атмосфера у нього є.