Через черепні кістки. Науковці виявили таємницю винятково чутливого слуху слонів.

Група американських учених з'ясувала, чому слони так добре вловлюють коливання ґрунту -- річ у розмірі їхніх середніх вушних кісток і особливому м'язі.

Про це повідомляє ZME Science.

Слони спілкуються між собою за допомогою звуків, які розповсюджуються в повітрі, і здатні чути один одного на відстані до 5 кілометрів. Однак у них є ще один спосіб комунікації — через сейсмічні хвилі, які проходять через землю. Вібрації, що виникають, передаються від лап через ноги і далі кістками черепа прямо до внутрішнього вуха, завдяки чому слони можуть вловлювати ці сигнали на відстані 10 і більше кілометрів. Цей процес відомий як кісткова провідність.

Щоб зрозуміти природу явища, дослідники звернулися до аналізу скроневих кісток — частини черепа, де розташовані середнє та внутрішнє вухо. Вони використали зразки, взяті у померлих слонів та донорів-людей. Кістки було закріплено на спеціальному пристрої, що моделює проходження звуку через тіло, в той час як лазерний промінь реєстрував рух світловідбивних маркерів на вушних кістках у відповідь на різні звукові частоти.

Виявилося, що вушні кістки слона найкраще вібрують на частоті близько 400 Гц, а людські -- приблизно на 1,2 кГц. Нижче цих значень стремінце слона -- маленька кісточка, що передає коливання у внутрішнє вухо, -- рухалося втричі-вчетверо активніше за людське, тобто до вушного равлика (кохлея) надходило більше вібрацій.

Ймовірно, причина такої високої чутливості до низьких частот має анатомічне пояснення. У слонів середні вушні кісточки важать у дев'ять разів більше, а барабанні перетинки мають в сім разів більший розмір у порівнянні з людськими.

"Завдяки своїм великим вухам, слони здатні ефективніше передавати низькочастотні звуки до равлика. Спеціалізація виникає в результаті того, що равлик адаптується до цього підвищеного потоку звукової інформації, генеруючи нейронні сигнали, які мозок використовує для комунікації", -- роз'яснив старший автор дослідження, доцент кафедри отоларингології Гарвардської медичної школи Суніл Пуріа.

Ще одна унікальна особливість слонів полягає в їхній здатності контролювати закриття вушного каналу, чим не можуть похвалитися люди. Коли слон сприймає звуки на частотах близько 200 Гц і нижче, він може скорочувати м'яз, який перекриває вушний канал. Це нагадує процес, коли людина використовує беруші для зменшення шуму.

Пуріа підкреслив, що слони генерують інфразвукові сигнали в діапазоні від 10 до 20 Гц: "Наші дослідження показують, що можливість закривати вушні канали може підвищувати їхній слух, що передається через кістки, до 30 разів під час сприйняття цих низькочастотних сигналів".

Висновки експерименту були представлені в журналі "Frontiers in Audiology and Otology".