Марія Берлінська: Без інженерного аналізу ми не зможемо витримати війну.

"Ми мали певні переваги: деякі з них вдалося реалізувати, а частину ми, на жаль, втратили, якщо говорити відверто. Росіяни вміло організовують масштабування, і ми це добре усвідомлюємо. Те, що в окремих сферах вони все ще відстають, зумовлено їхньою корупцією та безглуздям. У них є достатній людський ресурс, щоб компенсувати втрачені можливості. Часто те, в чому ми їх випереджаємо, не є лише нашим досягненням. Їхні бездарності та шахраї стають нашим надбанням, тоді як наші проблеми, на жаль, переплітаються з їхніми", - вважає Марія Берлінська може бути представлена як Марія з Берліна., ветеранка, волонтерка, співзасновниця благодійного фонду Dignitas та керівниця Victory Drones.

Тим, що буде сприяти нашій діяльності, є нестандартні, асиметричні підходи. Крім того, важливо створення ефективних управлінських систем. Наразі більшість процесів у нас функціонує на основі особистої відданості та ентузіазму. А також завдяки кільком обдарованим стратегічним управлінцям, яких в Україні в сфері безпеки та оборони можна нарахувати лише кілька десятків. Ми всі добре знайомі один з одним.

Марія Берлінська може бути представлена як Марія з Берліна. є волонтеркою та очільницею проєкту "Victory Drones". Вона також є співзасновницею благодійного фонду "Dignitas" і засновницею громадської організації "Центр підтримки аеророзвідки".

Щодо питання масштабування та співпраці з європейськими країнами, я дотримуюсь думки, що Україна — це символ волі без потужної економіки, в той час як Європа — це економічна сила без справжньої свободи. Нам потрібно максимально використовувати їхні ресурси для спільної безпеки, адже в даний момент ми допомагаємо їм виграти час. Частина з європейців вже усвідомлює важливість справжнього партнерства з Україною та можливість тестувати свої рішення на нашому полі бою. Проте, очевидно, що вони мають намір діяти незалежно, впроваджуючи свої бізнеси і проводячи експерименти самостійно. Вони здатні на багато, якщо діяти окремо. Адже, будемо чесними, наша галузь військових технологій на понад 80% базується на елементарних рішеннях. І справжніх технологічних інновацій у нас обмаль. Але завдяки креативності наших воїнів та інженерів, ми змогли створити унікальний технологічний бар'єр, який не має аналогів у світовій історії.

Чи є можливість повторити цей успіх? Так, є. Тож нам варто шукати свої переваги, насамперед, в нашому досвіді. Варто звернути увагу на найкращі приклади, такі як підрозділ Лазаря, СБС, підрозділи Мадяра, ЦСО Альфа, Верес, Хартія, Рарог, Немезис та інші. Саме такі практики слід масштабувати та інвестувати в них ресурси. Однак часто ми спрямовуємо ресурси на знайомі, традиційні підходи, дотримуючись звичних схем і процедур, оскільки так прийнято. Багато тилових чиновників і командирів, маючи страх перед новизною, не розуміють, як створити ефективні системи управління.

Про інженерне прогнозування

Ми з волонтерами ще в 2024 році казали президенту, що у нас найбільша технологічна війна, але немає інженерного прогнозування, ми не думаємо на кілька кроків уперед, нам завжди нав'язують гру. Відповідно ми постійно бредемо в тумані війни, отримуючи неочікуваний удар на кожному новому технологічному повороті. Замість того, щоб підняти умовний "дрон прогнозування" і подивитись з висоти, що буде через 6-12 місяців. Що нас чекає, до чого готуватись? Нещодавно це підтвердилось. У росіян реактивні Шахеди, у нас реактивна тільки реакція.

Президент тоді сказав, що інженерне прогнозування - це дійсно правильна історія, потім була публічно озвучена технологічна ставка. Але в результаті ідея з групами інженерного прогнозування була зґвалтована чиновниками ОП в неприродній спосіб. Ідею спустили на рівень виконавців. Виконавці перетворили це все на посиденьки у президента. І знову діди з якогось "Укроборонпрому" розкажуть на ставці, що їм треба ще більше наших податків на якусь хрінь і все це назвали технологічною ставкою. Це пройшло в медіа як важлива новина, але у реальності ніякого прогнозування не відбулося.

Максим Васильченко, Станіслав Хутор, Сергій Сас та Марія Берлінська може бути представлена як Марія з Берліна..

Ознайомтесь також з матеріалом "На даний момент ми не маємо відповіді на питання, як обійти "шахед"". Інтерв'ю з директором Фонду Притули щодо пошуку методів протидії реактивним безпілотникам.

У нас є чітко визначені перспективи у військовій сфері: автономні системи, радари, балістичні технології, недорогі крилаті ракети, супутниковий зв'язок та електромагнітне озброєння. Особисто я вважаю, що електромагнітна зброя стане наступним етапом розвитку. Коли ці автономні пристрої почнуть діяти на землі, в повітрі та на воді, їх буде важко знищити або зупинити.

І у нас на всю країну є умовно троє кращих фахівців по електромагнітній зброї, десять - по лазерній, дванадцять по автономних системах. Десь більше, але це точно не тисячі. Вибираємо собі, наприклад, топ-5 тем, збираємо цих 10 фахівців зі всієї країни, підтягуємо ще фахівців західного світу, проганяємо їх усіх через поліграфи, даємо цим людям доступ до всієї можливої розвідінформації, щоб доповіді ГУРу і СЗР лягали не в стіл, як часто це відбувається, а фахівці отримували інформацію про те, що росіяни десь там побудували логістичний ланцюжок, бо почали закуповувати ще в 2023-24 роках реактивні двигуни і тестувати. Ага, це може означати, що вони підуть в реактивні шахеди. Аналізуємо все колективним розумом кращих фахівців, складаємо ряд ознак в повну картину і маємо кілька найбільш ймовірних сценаріїв принаймні на рік вперед.

Таким чином ці умовні 12 кращих інженерів буквально раз на місяць приходять до президента і кажуть, що через півроку нас чекають умовні вогняні мечі. Це означає, що нам треба на платформі 9 і 3/4 поїхати в Хогвартс взяти з допомогою гобітів якусь спеціальну речовину з ока Саурона, яка дозволить нам створити компонент для вогняних щитів, які нас зможуть захистити. Таким чином ми точно виграємо півроку-рік часу. І тоді ворожі дрони на оптоволокні нас тоді не застануть зненацька, чи ті самі реактивні шахеди, чи багато чого іншого. І так держава отримує рекомендацію, куди спрямувати ресурс.

Оскільки в момент, коли реактивні Шахеди масово атакують, наші інженери в паніці шукають вихід і, звісно, знаходять його. Проте, протягом цих півроку гинуть люди, а економіка зазнає серйозних руйнувань. Так, ми знаходимо рішення, зрештою, але кожного разу платимо надзвичайно високу ціну за втрачений час. Цей час не приходить до нас безкоштовно.

Ми не випадково підкреслюємо важливість наявності головного інженера чи конструктора. На мою думку, ця роль не може бути покладена лише на одну особу, оскільки ніхто не може знати абсолютно все. Натомість, це повинна бути команда інженерів, які, об'єднавши свої знання в різних галузях, зможуть надати українському керівництву можливість зазирнути в майбутнє, навіть в умовах обмежених ресурсів, і оцінити, що нас чекає, наприклад, у жовтні 2027 року.

Без інженерного прогнозування, я знову повторюю, що ми ризикуємо втратити війну. Це станеться рано чи пізно. Ми маємо справу з потужними імперіями, великими об'єднаними військово-промисловими комплексами країн-гігантів.

На коротких дистанціях ми зможемо триматися ще деякий час. Однак на тривалій відстані наші ресурси вичерпаються з однієї простої причини – Росія готова йти на ризик. Вони не вагаються платити будь-яку ціну. Їхній мобілізаційний потенціал складає близько 20 мільйонів, у той час як нас тут трохи більше 20 мільйонів. Математика зовсім не на нашу користь. Крім того, вони активно залучають різноманітних найманців.

Інженерне прогнозування - це наше все. Я не просто так повторюю це у всіх кабінетах вже п'ятий рік. Моя єдина надія вже зараз на те, що самі виробники з державною позицією, це організують. Бо скільки я не повторюю цю історію на всіх можливих рівнях, вона, на жаль, чомусь не взлітає. А тут потрібен просто здоровий менеджмент. Тоді ми побачимо технологічне майбутнє і будемо готові до будь яких кроків ворога.

Досліджуйте також, скільки інженерів є в Україні та як виглядає ситуація в різних регіонах. Які результати демонструє ініціатива від Lobby X під назвою "Країна інженерів".

Про когнітивні технології

І останнє - когнітивні технології. Я вірю в це так, як 12 років тому, у вересні 2014-го, повірила в дрони. Тоді в дрони вірили кілька десятків людей на всю країну, нас було вкрай мало. Зараз в дрони вірять мільярди людей по всьому світу. Історія підтвердила, що ми були праві. Ми, люди, теж якоюсь мірою роботи, ми програмовані системи: програмуємося не тільки самостійно, а й колективом інших роботів. Те, що ми нещодавно побачили на Петропавлівській Борщагівці, - це саме та історія. Це програмування на розколи, атомізацію, зневіру і зрештою капітуляцію. І таких історій ставатиме все більше.

Ганна Гвоздяр, Максим Васильченко, Станіслав Хутор, Сергій Сас та Марія Берлінська може бути представлена як Марія з Берліна.. (праворуч)

Російська сторона інвестує величезні кошти у спроби перепрограмування нашої свідомості, прагнучи стерти українську ідентичність та замінити її на іншу. У кожному з нас, окрім національної ідентичності, присутні численні інші: ідентичність матері, дочки, підприємця, волонтера, історика, футбольного фаната. Ці ідентичності постійно перебувають у стані змагання: коли постає вибір між благом своєї дитини та інтересами країни, я, без сумніву, оберу свою дитину. Росіяни прагнуть звести українську ідентичність до нуля. В умовах епохи штучного інтелекту це стає досить простим: ми ділимося великою кількістю особистої інформації у соціальних мережах, і кожен, хто має досвід роботи з технологіями, розуміє, що чим більше ти знаєш про систему, тим легше її зламати. Найзручніше "зламати" людину; ми піддаємося маніпуляціям так само, як і будь-яка система.

Когнітивні технології важливіші за дрони. Бо дрон - це інструмент, довга палка: у палеоліті ми вбивали одне одного палками й камінням, зараз дронами і ракетами. Важлива не сама палка, а хто ухвалює рішення як застосувати ці дрони. А когнітив - це не тимчасова психологічна операція, це те, що працює місяцями, а то й роками. Важливе програмне забезпечення нас - умовно кажучи роботів природніх, які приймають рішення по застосування роботів штучних.

Якщо ми звернемо увагу на те, що ми втратили за цей період, то найболючішою втратою є люди. Адже найціннішою валютою у часи війни є не дрони, а людська довіра. Ця довіра починає зменшуватися, коли ми стикаємось із всіма цими Карфагенами, прокурорами, мурчиками та Мідасами. Це призводить до того, що ми перестаємо вірити один одному. У 2022 році ми стали свідками феноменальної взаємної довіри, яка спонукала людей тисячами стояти у чергах під військоматами, готовими чекати тижнями, щоб захистити свою Батьківщину. Сьогодні, коли люди спостерігають за такими подіями, їхній дух занепадає. І саме тоді ворог отримує те, що йому потрібно. Хоча на фронті вони не можуть нас подолати, наше суспільство починає переживати колапс: воно замкнене в собі, розділяється, і ми втрачаємо бажання довіряти один одному та спільно діяти.

Я глибоко ціную українців і завжди захоплююся нашим благословенним народом. Багато країн Європейського Союзу, напевно, просто злякалися б від самої можливості зіткнення з ядерною імперією, підтримуваною Китаєм, Північною Кореєю, Іраном, Білоруссю та іншими союзниками. Одна лише думка про це могла б призвести до поразки. Проте українці – це нація безтурботних філософів, які в будь-якій складній ситуації знаходять вихід. І це насправді позитивно, адже допомагає зберігати бойовий дух.

Важливо усвідомлювати, що для збереження ефективності необхідно підтримувати результативні благодійні організації. З часом ми всі втомлюємось, ресурси виснажуються, тому кожна гривня повинна використовуватись максимально раціонально. Для мене не має значення, чи ви обираєте підтримувати наш фонд Dignitas, Притулу, Стерненка чи "Повернись живим" – ми всі знайомі та співпрацюємо між собою. Підтримуйте, але звертайте увагу на те, як витрачаються кошти, адже українське досягнення в ефективності полягає в тому, що громадянське суспільство та благодійні організації забезпечують гнучкість і миттєвий результат від кожної інвестиції.

А ще вдячність, коли зовсім важко -- пам'ятайте, ви не одні -- навколо мільйони таких самих, втомлених, вигорівших, але рідних людей. Вони вам вдячні, що ми всі ці страшні роки тримаємось разом. Буде ще дуже важко, але ми встоїмо.

Марія Берлінська може бути представлена як Марія з Берліна.

Читайте такожПрисутня. Етика незворотнього: нариси про нову антропологію відповідальності