На Сонці вперше було виявлено те, що раніше існувало тільки в рамках теоретичних припущень.

Астрофізики з Національної сонячної обсерваторії США досягли значного успіху: потужний сонячний телескоп Inouye зміг зафіксувати на поверхні нашого світила плазмові вихори, які раніше були відомі лише в теоретичних дослідженнях. Цю інформацію оприлюднив Science Daily.

Нестабільність Кельвіна-Гельмгольца проявляється у вигляді спіральних малюнків на межі двох рухомих середовищ. Ці візерунки можна спостерігати в океанських хвилях та окремих типах хмар. Оскільки плазма Сонця є турбулентною, вчені вже давно сподівалися виявити подібні структури, однак попередні інструменти не мали достатньої роздільної здатності для їх детального аналізу.

Згідно з дослідженням, яке було опубліковане у журналі Nature в серпні, телескоп Daniel K. Inouye Solar, що належить Національному науковому фонду США, у квітні 2025 року зосередився на магнітно активній зоні поблизу сонячної плями і зафіксував таймлапс киплячої плазми. Ці зображення стали найдетальнішими у історії спостереження за Сонцем.

Вихори виникали на всіх напрямках, куди спрямовувався погляд команди. Вони утворюються у місцях, де швидка плазма проходить повз більш повільні потоки на кордонах магнітних структур. Комп'ютерні моделі, розроблені спеціально для цього дослідження, продемонстрували аналогічну динаміку.

"Це було справжнім відкриттям - усвідомити, наскільки ці вихори поширені на всій поверхні, - поділився фізик з Національної сонячної обсерваторії Девід Курідзе. - Для формування таких структур у реальному фізичному середовищі необхідно досягти вражаючого балансу між суперечливими фізичними силами."

Видима поверхня Сонця має структуру, що нагадує конвективні комірки, площа яких трохи перевищує територію України. Через ці комірки піднімаються потоки розігрітої речовини, які після розподілу охолоджуються і знову опускаються на краях. Вихори є практично універсальним елементом на межах між магнітними структурами та навколишньою конвекцією. Вони здатні впливати на перенесення енергії через сонячну атмосферу та сприяти змішуванню плазми з магнітними полями.

Результати дослідження наближають учених до розуміння, чому зовнішня атмосфера Сонця гаряча і що запускає гігантські викиди.

"Сьогоднішнє суспільство є залежним від технологій, які можуть бути вразливими до впливу космічної погоди, - зазначив фізик обсерваторії Фрідріх Вьогер. - Для того щоб глибше осмислити та в підсумку передбачити найбільш руйнівні прояви Сонця, спочатку потрібно вивчити мікроскопічні фізичні процеси, що його регулюють."

Нагадаємо, що у Тихому океані вже багато століть спостерігають незвичайне явище, яке вчені досі не можуть пояснити. Йдеться про загадкові спалахи світла під водою, відомі як te lapa ("спалах").

Дослідники з української антарктичної станції виявили рідкісне явище — виникнення "млинцевого льоду". Це явище відбувається, коли на водній поверхні накопичується щільний шар льоду або снігу.