Не просто копіювати, а осмислювати: чому лобістам потрібен бенчмаркінг.

Яна Цимбаленко - юристка, спеціалістка в галузі публічного управління, відзначена званням заслуженого працівника освіти України, а також академік Академії політико-правових наук.

Бенчмаркінг дозволяє отримати уявлення про ефективність лобістських зусиль та розкрити механізми, що їх підтримують.

Коли ми згадуємо термін "бенчмаркінг", в нашій свідомості виникають образи таблиць, рейтингів і безлічі графіків з показниками. Хто ж витратив найбільше на лобістську діяльність? Хто організував найбільше зустрічей з державними діячами? Скільки законодавчих ініціатив було прийнято? Скільки з них знайшли відображення у пропозиціях?

Ці числові дані мають велике значення. Проте вони схожі на результати медичних тестів: здатні виявити аномалії, але не завжди вказують на їхні причини. Для того щоб поставити точний діагноз, необхідно врахувати всі обставини.

Так само працює бенчмаркінг у лобістській діяльності. Його завдання - не знайти країну, організацію чи кампанію, яку можна просто скопіювати, а прийти до аналітичного висновку, що грунтується на проведеній лобіській компанії.

Важливо усвідомити, чому конкретна практика принесла успіх, в яких ситуаціях вона виявилася ефективною та чи можливо використовувати її в іншому контексті.

Уявімо собі двох лобістів. Кожен з них протягом місяця організував десять зустрічей з чиновниками.

Перший приходив із загальним проханням: підтримати певні зміни, тому що вони потрібні бізнесу (я залишаю за лаштунками пропозиції неправомірної вигоди). Після кожної зустрічі посадовці просили і просили надати додаткові розрахунки, пояснити наслідки та конкретизувати пропозиції.

Другий лобіст перед початком комунікації ретельно дослідив ситуацію, зібрав необхідні дані, підготував порівняльний аналіз з іншими країнами, запропонував кілька варіантів вирішення проблеми та оцінив можливі наслідки для держави, бізнесу і суспільства. Його десять зустрічей стали частиною системної кампанії: окремо з авторами законопроєкту, представниками відповідного органу, фахівцями та групами, які могли бути проти запропонованих змін.

Кількісний показник у них однаковий - десять зустрічей. Але зміст, якість і потенційний результат роботи принципово різні.

Інший приклад - витрати на лобіювання (лобіювання це процес, що коштує грошей). Маленький бюджет - це про першого лобіста, який не передбачив, що лобіська компанія це про комплекс заходів, а великий бюджет може свідчити про масштабну кампанію із залученням аналітиків, юристів, комунікаційників і галузевих експертів. Але він також може бути наслідком неефективного планування, неправильно визначених об'єктів впливу або спроби компенсувати грошима слабкість аргументів.

Отже, сам по собі показник вартості не надає чітких доказів, а його зіставлення з іншими не забезпечує однозначного висновку.

Показники надають інформацію про наявність розривів, проте не завжди розкривають причини, чому одна система досягає вищих результатів. Ідентичні значення індикаторів можуть бути отримані через різні підходи в управлінні. Крім того, різноманітність у ресурсах, навичках, законодавчій базі, політичному середовищі та суспільних очікуваннях значно впливає на можливість порівняння результатів.

Бенчмаркінг у лобіюванні починається з цифр, але не повинен ними завершуватися.

Звісно, можна здійснити порівняння між кількістю зареєстрованих лобістів, витратами на кампанії, кількістю проведених зустрічей, поданими пропозиціями або прийнятими рішеннями. Однак після цього варто задати набагато більш складні питання.

Яким чином лобіст окреслив проблему? Які джерела інформації він використав? Чи підтвердив їхню надійність? Чи зосередився він лише на вигідних для свого клієнта варіантах рішень, чи також розглянув інші можливості? Чи ідентифікував він групи, які можуть постраждати від наслідків? Чи дав зрозуміти, чиї інтереси він представляє? Чи були його взаємини з державними представниками законними, відкритими та документально підтвердженими?

Наприклад, компанія-виробник пропонує внести корективи у технічні специфікації певного товару. Для підприємства це може призвести до скорочення витрат і відкриття нових можливостей для розширення виробничих потужностей. Однак для споживачів така зміна може нести додаткові ризики.

Професійний лобіст не має права ігнорувати цю суперечність, адже його місія полягає не лише у демонстрації переваг для клієнта, але й у впровадженні запобіжних заходів. Це може включати перехідний період, додаткові механізми контролю якості, спеціальне маркування або системи відповідальності виробника. Усе це слугує гарантією безпеки виробника у майбутньому, захищаючи його від можливих позовів, протестів та інших ризиків.

Це розмежування між елементарним просуванням особистих інтересів і професійним лобіюванням, яке вміє поєднувати приватні інтереси з суспільними потребами.

Показовим прикладом є кампанія навколо ухвалення у США у 2022 році CHIPS and Science Act - закону, спрямованого на підтримку виробництва напівпровідників і розвиток наукових досліджень.

На перший погляд, ситуацію можна описати досить просто: сектор виявляв інтерес до державної підтримки, активно займався лобістською діяльністю та адвокацією, що зрештою призвело до ухвалення відповідного законодавства Конгресом. Офіційна інформація про процес проходження законопроєкту H.R. 4346, результати голосування та текст затвердженого закону доступні на веб-сайті Конгресу США. Цей закон був підписаний президентом США 9 серпня 2022 року і отримав статус Public Law 117-167.

Проте за цією стислою формулою ховається набагато більш складний механізм.

Виробники та галузеві асоціації, зокрема Semiconductor Industry Association, підкреслювали, що питання стосується не лише доходів окремих компаній, а й дефіциту мікрочипів. Це, в свою чергу, негативно впливає на виробництво автомобілів, електроніки, медичних приладів та оборонної продукції. Залежність від міжнародних виробничих потужностей почала сприйматися як загроза для економічної стабільності та національної безпеки США.

Участь сектора в розробці та просуванні відповідної політики підтверджується публічними матеріалами Асоціації напівпровідникової промисловості. Проте слід пам’ятати, що ця асоціація відстоює інтереси галузі, тому її публікації варто розглядати як відображення позицій сектору, а не як об'єктивну оцінку ефективності його лобістської діяльності.

Отже, інформацію, отриману від асоціацій, слід співвідносити з офіційними матеріалами Конгресу та даними з федеральної системи, що займається розкриттям лобістської діяльності Сенату США. Ця база дає можливість перевіряти реєстраційні документи та звіти лобістських суб'єктів, включаючи дані про їхніх клієнтів, специфічні питання, що стали предметом лобіювання, залучених лобістів та задекларовані витрати.

У цьому прикладі приватний галузевий інтерес був перекладений мовою публічної політики і аргументація будувалася навколо ширшої логіки: внутрішнє виробництво, стійкість ланцюгів постачання, технологічна конкурентоспроможність, робочі місця, наукові дослідження та національна безпека.

Для досягнення цієї мети застосовувалися секторні дослідження, фінансові аналізи, офіційні заяви, спільна діяльність і взаємодія з представниками законодавчої влади.

Однак було б помилково стверджувати, що ухвалення закону відбулося виключно завдяки активному лобізму з боку напівпровідникової індустрії. Офіційні документи підтверджують як процес прийняття, так і зміст закону, матеріали асоціацій відображають позицію та активність галузі, а реєстр містить інформацію про задекларовану лобістську діяльність. Проте жодне з цих джерел окремо не може підтвердити прямий причинно-наслідковий зв'язок між конкретною лобістською кампанією і результатами голосування.

На рішення одночасно впливали глобальний дефіцит мікрочипів, зупинення виробництв, пандемійні порушення логістики, міжнародна технологічна конкуренція та безпекові ризики, тому лобіювання було важливою частиною процесу, але не його єдиною причиною.

Саме це повинно стати предметом уваги для дослідника або практичного спеціаліста, що застосовує бенчмаркінг. Мова йде не лише про обсяг витрат, кількість залучених контактів чи підсумкове голосування, а про весь процес в цілому.

Не можна просто скопіювати і перенести американську практику лобіювання.

Американська система формувалася протягом довгого періоду. Вона відрізняється за масштабами ринку, має свої власні норми фінансування політичних кампаній, розвинений сектор професійних консультантів, унікальну політичну культуру, а також значні ресурси для реалізації лобістських ініціатив.

Коли українська організація помічає, що американська галузева асоціація інвестувала мільйони доларів і досягла бажаного результату, це не означає, що слід орієнтуватися виключно на такий рівень фінансування. Важливо проаналізувати, на які саме цілі були спрямовані ці витрати.

Можливо, кошти спрямовувалися на дослідження, роботу юристів, підготовку економічних моделей, координацію десятків компаній, публічні заходи та комунікацію з різними групами суспільства. У такому разі предметом бенчмаркінгу має бути не сума, а організація процесу.

Україна не має сліпо наслідувати американську систему лобіювання, але може запозичити деякі її складові, пристосувавши їх до власного законодавства та специфіки взаємодії між урядом, бізнесом і громадським сектором.

Насамперед ідеться про простежуваність та зрозумілість лобістської кампанії.

Суспільство має право знати весь процес просування конкретної ініціативи: хто став ініціатором, в яких інтересах діяли ці особи, до яких органів чи посадовців вони зверталися, які пропозиції висували і як це вплинуло на фінальне рішення. Така прозорість дозволяє відрізнити легітимне представництво інтересів від неявного впливу.

Не менш важливим є розкриття інформації про клієнта та предмет лобіювання.

Громадськість має знати не лише ім'я лобіста, а й те, чиї інтереси він представляє та якої конкретної зміни домагається. Наприклад, формулювання "удосконалення умов ведення бізнесу" є надто загальним. Натомість чітке зазначення, що кампанія стосується зміни ставки податку, запровадження державної підтримки певної галузі або перегляду вимог до конкретної продукції, робить процес зрозумілим і контрольованим.

Наступним кроком є фіксація взаємодії з об'єктами лобістської діяльності (об'єктами лобіювання є суб'єкти, які займаються нормотворчістю та ініціюють законодавчі зміни).

Йдеться про фіксацію ключових контактів, переданих документів і сформульованих пропозицій. Якщо лобіст зустрічається з народним депутатом, представником міністерства або іншою посадовою особою, має бути зрозуміло, яке питання обговорювалося, яку позицію було представлено і які матеріали передано. Це захищає суспільний інтерес та самих учасників комунікації від звинувачень у кулуарних домовленостях.

Важливо зосередитися на формуванні обґрунтованої позиції.

Професійне лобіювання не повинно зводитися лише до простого прохання про підтримку рішень, які вигідні конкретній компанії чи галузі. Такі пропозиції мають включати аналіз ситуації, статистичні дані, економічні розрахунки, можливі альтернативи та прогноз наслідків для держави, бізнесу та суспільства. Лише наявність чіткої доказової бази здатна перетворити приватні інтереси клієнта на обґрунтовану пропозицію в контексті публічної політики.

Для України також важливою є практика формування коаліцій на основі спільних інтересів.

Якщо одна компанія просить змінити правила на свою користь, така ініціатива може сприйматися як спроба отримати індивідуальну перевагу. Коли ж до підготовки позиції долучаються представники галузі, експерти, науковці, професійні асоціації та інші заінтересовані сторони, пропозиція набуває ширшої доказової основи. Водночас коаліція не повинна створювати штучну видимість суспільної підтримки - її склад, учасники та інтереси також мають бути відкритими.

Необхідною частиною професійної кампанії повинно бути оцінювання ефекту від реалізації запропонованого рішення.

Лобіст зобов'язаний роз'яснити, як запропоновані зміни вплинуть на бюджет, конкурентне середовище, споживачів, екологію, інші сектори економіки та вразливі соціальні групи. Наприклад, податкова пільга може стимулювати виробництво і створення нових робочих місць, проте вона також може призвести до скорочення бюджетних надходжень або створити нерівні умови для інших учасників ринку. Професійна позиція повинна об'єктивно відображати обидві сторони цього рішення та пропонувати відповідні запобіжники.

Врешті-решт, всі ці інструменти не матимуть ефекту без дотримання професійних та етичних норм у роботі.

Закон встановлює основні допустимі рамки поведінки, але не здатен охопити всі можливі ситуації, з якими може зіштовхнутися лобіст. Саме тому професійна спільнота повинна розробити власні етичні норми, що стосуються достовірності інформації, відкритості щодо конфліктів інтересів, дотримання конфіденційності, взаємодії з державними посадовими особами, недопущення маніпуляцій, а також відповідальності перед клієнтами та суспільством в цілому.

Таким чином, значення американського досвіду для України не визначається обсягом фінансування лобістських зусиль чи кількістю зустрічей з державними діячами.

Перш за все, важливо усвідомити, як приватні інтереси проходять етапи від виявлення проблеми та збору доказів до відкритого обговорення, прийняття рішень і оцінки їх наслідків. Саме ця логіка повинна стати основою для формування професійного, прозорого і етичного лобіювання в Україні.

Але кожен із цих елементів потрібно адаптувати до українського законодавства, інституційної спроможності держави та суспільного запиту на відкритість.

Для мене бенчмаркінг в сфері лобістської діяльності - це не просто змагання фінансових ресурсів чи збір іноземних досвідів. Це можливість задати собі складні, але життєво важливі питання.

Чому іншу сторону почули? Які аргументи виявилися переконливими? Які компетентності мала команда? Як вона працювала з опонентами? Чи був зрозумілим суспільний ефект запропонованого рішення? Чи міг громадянин установити, хто, чиї інтереси, перед ким і з якою метою представляв?

Професійне лобіювання стартує з уміння коректно визначити легітимний інтерес, підкріпити його фактами, представити практичне рішення, відкрито зазначити замовника та взяти на себе відповідальність за потенційні наслідки.

Саме ці процеси й варто порівнювати.

Бо можна скопіювати чужий показник, але не отримати чужого результату. А можна зрозуміти механізм, адаптувати його до українських умов і поступово побудувати власну модель лобіювання - професійну, прозору, доброчесну та суспільно прийнятну.