Не божественний гнів, а екологічна катастрофа. Дослідники виявили, що саме зміни клімату стали основною причиною падіння цивілізацій часів Одіссеї.

Близько 3200 років тому в районі Середземномор'я відбулося раптове зникнення кількох розвинених цивілізацій пізньої бронзової епохи — подія, яка стала відома як колапс бронзового віку.

Нове дослідження аспірантки Стокгольмського університету Кетрін Пауер та професора Цюн Чжан, опубліковане у виданні Science Advances, доводить: причиною занепаду були не міфічні чвари богів, а затяжна кліматична катастрофа, спричинена рідкісним збігом природних факторів.

За допомогою передової кліматичної моделі EC-Earth 3.3.1 науковці відтворили зміни клімату Середземномор'я за останні 8000 років. З'ясувалося, що регіон упродовж тисячоліть зазнавав поступового висушування через повільні зміни орбіти Землі. Проте вирішальним фактором стало накладання короткострокових циклів коливань в Атлантичному океані та атмосфері (зокрема Атлантичної меридіональної обертальної циркуляції) на цей тривалий фоновий тренд.

Синхронність піків сухих фаз призвела до кількох тривалих етапів катастрофічного дефіциту води в Східному Середземномор'ї. Відповідно до моделювання, кількість опадів у цьому регіоні зменшилася на 15-30%. Посушливий період почався на Балканах приблизно 3400 років тому, а до 1050 року до н.е. його супроводжувало також помітне похолодання.

Нестача опадів завдала суттєвого удару по аграрному сектору та продовольчій безпеці. Технології того часу не дозволяли ефективно транспортувати великі обсяги їжі, тому неврожай швидко призводив до масового голоду, соціальних заворушень і конфліктів. Виснажені цивілізації, такі як мікенська Греція, хети та держави в регіоні Трої, стали вразливими до нападів "народів моря" або внутрішніх розпадів, що занурило цей район у майже 400-річний період безладу.

Вчені зазначають, що ці результати є надзвичайно важливими для сучасності. Середземноморський регіон продовжує бути однією з найуразливіших територій на Землі, а майбутні загрози посухи визначатимуться не лише впливом глобального потепління, але і тим, як людська діяльність буде взаємодіяти з природними океанічними циклами.