Нова небезпека для планети: отруйні частинки досягли найглибших глибин океану.

Вчені з'ясували, що мікропластикові частинки вже досягли ґрунту, води та атмосфери, а також проникли в найвіддаленіші куточки Землі.

Історія нашої планети налічує більше 4,5 мільярдів років, протягом яких Земля пережила численні зміни та загрози. Однак сучасні дослідження вказують на те, що сьогодні вона стикається з проблемою, яку, ймовірно, не вдасться подолати -- забруднення мікропластиком, як зазначає видання Science Alert.

Дослідження виявили, що мікроскопічні синтетичні частинки проникають у стародавні породи, людські кістки та практично всі види тварин. Нещодавно вчені виявили ці елементи навіть в одній з найвіддаленіших, найнепривабливіших та маловивчених територій нашої планети.

У новому дослідженні, яке провела команда Корейського науково-дослідного інституту біотехнологій, виявлено мікропластик у равликах та мідіях, що живуть поблизу глибоководних гідротермальних джерел. Ці джерела знаходяться на глибині приблизно 2000 метрів, що свідчить про те, що токсичні синтетичні частинки проникли навіть у найвіддаленіші райони нашої планети.

Результати нового аналізу виявили крихітні фрагменти у 92% всіх обстежених тварин у басейні Північної Фіджі у південно-західній частині Тихого океану та на Центральному Індійському хребті в Індійському океані. За словами морського біолога Се-Джу Кіма, дані вказують на те, що пластикове забруднення поширилося навіть на глибоководні гідротермальні екосистеми, які колись вважалися одними із ізольованих місць на планеті.

Відомо, що ці глибокі і темні місця мають деякі дивовижні особливості: наприклад, життя тут підтримується шлейфами хімічно багатої, надгарячої морської води, що піднімається з глибин.

За словами команди, нові дані свідчать про те, що види, що живуть у гідротермальних джерелах, живляться мікропластиком, що опустився на глибину. У середньому в кожній тварині було виявлено 3,42 шматочки пластику, причому найбільш поширеним типом був полістирол, що широко використовується.

Дослідницька група також помітила певні тенденції: зокрема, у равликів, які живляться на дні моря, пластикові частинки накопичуються в їхніх травних органах. Натомість у мідій, що виконують функцію фільтрів, ці фрагменти виявилися рівномірно розподіленими.

Зазначимо, що вчені проаналізували морських тварин із двох різних місць та вивчила різницю між ними. У равликів та мідій в Індійському океані концентрація мікропластику в організмі була значно вищою, ніж у тих, що мешкають у південно-західній частині Тихого океану.

Автори зазначають, що причини такого результату все ще невідомі, а тому будуть потрібні додаткові дослідження, щоб визначити причини. Втім, вчені підозрюють, що регіональні відмінності в антропогенній діяльності та забрудненні, характері океанічної циркуляції та річкових мереж відіграють свою роль.

Дослідники визнають, що результати виглядають вкрай тривожними, проте вони також відкривають уявлення про масштаби зростаючої проблеми мікропластикових частинок на нашій планеті.