Новий дослідження показало, що вісцеральний жир може мати більш суттєвий вплив на зниження рівня тестостерону у чоловіків, ніж старіння.

Нове дослідження виявило, що у представників сильної статі віком від 20 до 59 років рівень тестостерону може мати більш тісний зв'язок з обсягом вісцерального жиру в черевній порожнині, ніж з їх віком.

Про це пише видання Science alert.

З віком рівень тестостерону в чоловіків поступово знижується, зазвичай починаючи приблизно після 35 років. Однак новий аналіз свідчить, що важливішим чинником може бути не сам вік, а те, де саме в організмі накопичується жир.

Дослідники проаналізували дані майже 5 тисяч чоловіків зі США віком від 20 до 59 років. Вони виявили тісний зв'язок між кількістю вісцерального жиру та нижчим рівнем тестостерону. Вісцеральний жир -- це жирова тканина, яка накопичується глибоко в черевній порожнині навколо внутрішніх органів, зокрема печінки, шлунка та кишківника.

Після врахування розподілу жиру зв'язок між віком і рівнем тестостерону в межах досліджуваної вікової групи був значно слабшим. Автори роботи, фізіологи Карл Фрідл та Адам Поттер із Дослідницького інституту навколишнього середовища Армії США, вважають, що саме вісцеральний жир може бути основним показником, пов'язаним із низьким тестостероном у чоловіків.

Раніші дослідження також виявили значний зв'язок між надмірною масою жиру та рівнем тестостерону. Наприклад, у дослідженні, проведеному в 2007 році за участю 1667 чоловіків, було показано, що підвищення індексу маси тіла на 4-5 одиниць асоціюється зі зниженням тестостерону, що приблизно дорівнює впливу десяти років старіння.

Інше дослідження, яке велася протягом п'яти років і охопило 1382 чоловіків, виявило, що зниження рівня тестостерону з віком не є обов'язковим. На рівень цього гормону впливають різноманітні фактори, зокрема, куріння та загальний стан здоров'я. Серед ключових аспектів, що мають вагу, були відзначені ожиріння та депресивні розлади.

Водночас звичайні показники надлишкової ваги, такі як індекс маси тіла та окружність талії, не завжди відображають кількість вісцерального жиру. Двоє чоловіків з однаковим ІМТ можуть мати суттєво різну його кількість і, відповідно, різні рівні тестостерону.

Наприклад, молодий чоловік із нормальною масою тіла може мати значний запас прихованого вісцерального жиру. Водночас у старшого чоловіка з великою м'язовою масою ІМТ може бути високим, хоча кількість вісцерального жиру -- невеликою.

Механізм, що пояснює цей зв'язок, ще не визначений. Однією з можливих причин може бути те, що вісцеральний жир викликає інсулінорезистентність, яка, у свою чергу, може впливати на продукцію тестостерону в яєчках. Крім того, цей вид жирової тканини може спричиняти запальні реакції та змінювати гормональні сигнали, зокрема, підсилювати процес перетворення тестостерону на естрадіол.

Автори зазначають, що ожиріння вже визнане фактором ризику низького тестостерону, але розподіл жирової тканини може давати додаткову інформацію, якої не показує загальна маса тіла.

На думку науковців, перш ніж розпочати терапію тестостероном, важливо розглянути можливі метаболічні фактори, що можуть спричиняти знижений рівень цього гормону та підлягають корекції. Зменшення вісцерального жиру, зокрема за допомогою медикаментів для боротьби з ожирінням, може безпосередньо впливати на проблему низького тестостерону, хоча це питання потребує додаткових досліджень.