Ключовий момент: як еволюціонує погляд на Україну в глобальному контексті.

Минулого тижня сталася подія, на яку чекали майже з десяток років. У Львові відбулася Конференція українських студій "Україна у світі" -- подія, яка на кілька днів перетворила місто на центр глобальної розмови про Україну, ставши майданчиком для осмислення того, як Україна присутня в сучасному інтелектуальному світі.

Ця конференція виявилася знаковою не лише через відновлення формату заходу, але й завдяки своїм масштабам: близько трьохсот науковців, дослідників і академічних установ з шести континентів і 38 країн, починаючи від США та закінчуючи Індонезією, а також Швецією та Південною Африкою. Протягом двох днів учасники обговорювали різноманітні теми, ділилися своїми проєктами, ідеями, книгами, дослідницькими лабораторіями, знайомилися один з одним і встановлювали нові професійні зв’язки.

Конференцію українських студій було організовано завдяки спільним зусиллям наших команд, до складу яких увійшли Український інститут, Міністерство культури України, Український католицький університет і Глобальна коаліція українських студій, за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Фундації "Множина".

Це не просто ще одна конференція. Це перша подія такого роду, яка об'єднує українські та кримськотатарські студії. Вона слугує потужним сигналом для світової академічної спільноти: ми не лише переосмислюємо україністику, а й розширюємо наші горизонти. Від класичних гуманітарних наук до таких галузей, як медицина, технології, безпека, геополітика та питання корінних народів — у нас є багато важливого, що варто донести до світу.

Щоб оцінити важливість цього моменту в еволюції українських студій, слід згадати про події 1990-х років. У той час україністика за межами України значною мірою залежала від ініціативи української діаспори та ентузіазму окремих наукових установ. Це стало логічним продовженням зусиль, які вели українці в еміграції, зокрема через Українську вільну академію наук, Науково-дослідний інститут Гарвардського університету, Канадський інститут українських студій в Альберті, а також численні наукові центри в Мюнхені, Куритибі та Нью-Йорку.

Діаспора у XX столітті буквально винайшла українознавство як дисципліну і запропонувала світу альтернативу російсько-радянському імперському наративу тоді, коли в самій Україні це було неможливо. Після здобуття незалежності Україна ще не мала інституційної спроможності підтримувати свої студії системно.

Перші конгреси Міжнародної асоціації україністів, що відбулися на початку 1990-х років, організовані такими особами, як Омелян Прицик, Григорій Грабович, Ярослав Ісаєвич та Оксана Пахльовська, стали важливою ініціативою для відновлення наукових зв'язків між Україною та її діаспорою. Ці заходи мали на меті інтегрувати українські наукові досягнення у західну академічну спільноту.

І тоді, і зараз проведення конференцій українських студій - це про маніфестацію своєї присутності на академічній мапі світу, намагання вийти з тіні русистики та деколонізацію знання про нас.

Проте ті конгреси, що існували до 2010-х років, були більше зусиллями активної частини спільноти, а не частиною державної політики. Водночас, західні університети здебільшого сприймали наш регіон через призму московського імперіалізму. Сьогодні цей колоніальний погляд починає розпадатися. Проте, щоб використати інтерес, спричинений трагічними подіями повномасштабної війни Росії проти України, нам потрібно перетворити його на системні рішення та зміцнення інституцій. В іншому випадку, хвиля уваги може зменшитися, і ситуація знову зміниться в інший бік.

Саме з цієї причини в Українському інституті ми вважаємо розвиток українських досліджень за межами країни нашим стратегічним завданням.

Ми розуміємо, що академічна сфера -- це гра в довгу. Тут не працюють швидкі гасла; тут працюють роки досліджень, монографії та авторитетні кафедри та горизонтальні звʼязки. Щоб системно підтримати цей процес, ми запустили кілька важливих ініціатив, які об'єднуємо у помітну екосистему.

Зокрема, Програма підтримки українських студій, названої на честь Івана Лисяка-Рудницького, стала першою державною ініціативою у 2020 році, яка систематично забезпечує підтримку проектів у сфері україністики та кримськотатарських досліджень для освітніх, наукових і культурних установ за кордоном у партнерстві з українськими колегами. Це охоплює такі напрямки, як дослідження, курси, публікації, переклади, медіапродукти та організація подій. Протягом шести років існування програми нам вдалося реалізувати 34 ініціативи на суму 22 мільйони гривень, використовуючи як бюджетні, так і позабюджетні ресурси. Однак реальні потреби в цій сфері в десятки разів перевищують надану підтримку, тому ми активніше шукаємо партнерство з українським бізнесом, який усвідомлює важливість підтримки науки та культури в ці складні часи війни.

Окрім підтримки самих проєктів, важливо вкладатися також у популяризацію теми, щоб вона ставала дедалі затребуванішою у світі, а також підсвічувати тих, на чиїх плечах вона тримається. Ми започаткували щорічну премію "Хвиля / Dalğa" для відзначення діячів, які зробили значний внесок у популяризацію та викладання української та кримськотатарської мов за кордоном. У 2025 році премію отримали Марта Єнкала, викладачка української мови в Університетському коледжі Лондона, та Наріє Сеїдаметова, викладачка кримськотатарської мови Стамбульського університету. Цьогоріч "Хвиля / Dalğa" масштабується, тепер це не лише премія, а ще й програма підтримки викладання української мови в університетах за кордоном.

Ключовою структурною зміною, що відбулася за останні два роки, стала Глобальна коаліція українських студій, заснована у 2024 році за ініціативи Олени Зеленської, Першої леді України. У створенні коаліції також активно взяли участь Український інститут, Фонд Президента, що підтримує освіту, науку та спорт, Постійне представництво Президента України в Криму, а також Міністерство закордонних справ і Міністерство освіти і науки.

Коаліція вже об'єднала понад сто вищих навчальних закладів з різних куточків світу — від Гарварду (США) до Кембриджу (Велика Британія), а також від Університету іноземних мов Хангук (Південна Корея) до Університету Преторії (ПАР). Цей формат передбачає три рівні співпраці: від впровадження короткострокових курсів, присвячених Україні, до створення повноцінних кафедр або центрів україністики. Це вперше надає іноземним університетам чітку схему дій від української держави, яка дозволяє системно, а не випадково, інтегрувати українські теми у навчальний процес і отримувати відповідну підтримку.

Українські студії не є справою лише кількох захоплених професорів, а мають стратегічне значення для національної безпеки. Вони сприяють зміцненню нашої агентності, відновленню наших голосів у процесах формування еліт, а також допомагають встановити довіру між нами та іншими суспільствами. Це також є відповіддю на спроби Росії розповсюджувати свою пропаганду і дезінформацію. Наразі ми спостерігаємо безпрецедентну підтримку з боку держави в цій сфері, що при цьому враховує важливість академічної свободи. Хоча існує багато викликів, зокрема нестача ресурсів, ми бачимо, як академічна спільнота, громадянське суспільство, діаспора та державні установи об'єднуються для досягнення спільних цілей.

Україна повинна розглядатися як незалежний і важливий елемент Центрально-Східної Європи, без якого неможливо усвідомити ані європейську безпеку, ані культурні аспекти, а також глобальні демократичні зміни. Тому ми запрошуємо світ вивчати Україну, закохуватися в її культуру, співпрацювати з нами, черпати натхнення та разом створювати спільне вільне майбутнє.