Стародавнє колективне поховання виявило жахливі наслідки чуми, яка спустошила населення 1500 років тому.

У стародавньому місті Джераш у Йорданії археологи та науковці виявили підтверджене масове поховання часів чуми Юстиніана, яке дає нове уявлення про масштаби однієї з перших пандемій в історії людства. Дослідники встановили, що сотні людей поховали там упродовж кількох днів приблизно 1500 років тому.

Цю інформацію опублікувало видання Science Daily.

Це описує пандемію Юстиніана — вважається, що це був перший задокументований великий спалах бубонної чуми в Середземномор'ї, що тривала з 541 до 750 року нашої ери. Вчені стверджують, що ця епідемія забрала мільйони життів у межах Візантійської імперії, а її наслідки мали значний вплив на формування суспільств.

Дослідження проводив доцент Коледжу громадського здоров'я Університету Південної Флориди Рейс Х. Й. Цзян. Він зазначив, що команда намагалася не лише ідентифікувати збудника захворювання, але й дослідити життя людей, які загинули, їхній спосіб існування та вплив пандемії на міське середовище.

"Наше прагнення полягало у тому, щоб перевершити базове визначення патогену і зосередитися на людях, яких він торкнувся: їхніх історіях, способах життя та реальних переживаннях смерті в умовах пандемії в конкретному місті," - підкреслив Цзян.

Нещодавно опублікована наукова стаття стала третьою у ряду досліджень, присвячених Юстиніанській чумі. Якщо попередні дослідження переважно фокусувалися на бактерії Yersinia pestis, що викликає цю хворобу, то в новій роботі дослідники звернули увагу на соціальні та людські наслідки епідемії.

В основі дослідження лежить масове поховання, виявлене в Джераші. Дослідники встановили, що численні тіла були швидко розміщені на поверхні керамічних уламків у колишньому громадському просторі. Це вказує на критичну ситуацію, коли місто не могло здійснювати поховання відповідно до звичних традицій.

Дослідники підкреслюють, що це захоронення відрізняється від традиційних кладовищ, які виникають протягом тривалого часу. У даному випадку мова йде про одну конкретну масову подію: сотні осіб були поховані всього за кілька днів.

Історичні джерела давно описували поширення чуми у Візантійську епоху, однак більшість місць поховань, які пов'язували з пандемією, не мали достатніх доказів. Джераш став першим місцем, де масове поховання, пов'язане саме з чумою, підтвердили і археологічними знахідками, і генетичним тестуванням.

У дослідженні взяли участь експерти в галузях геноміки, інфекційних хвороб, антропології, молекулярної медицини та історії. Серед учасників також була археолог Карен Хендрікс з Сіднейського університету, а також команда з лабораторії ДНК Флоридського Атлантичного університету.

Дослідники особливо акцентували увагу на проблемі мобільності населення. Історичні та генетичні свідчення вказують на те, що в минулому люди активно переміщувалися між різними регіонами та взаємодіяли з громадами. Проте, у звичних похованнях ці процеси часто залишаються непоміченими.

Місце поховання в Джераші виявило, що під час кризових ситуацій ці приховані зв'язки стають помітними. Дослідники вважають, що люди, поховані в цьому місці, могли бути частиною мобільної спільноти, яка зазвичай проживала на різних територіях, але під час пандемії зосередилася в одному регіоні.

Дослідники вважають, що це відкриття сприяє глибшому усвідомленню не лише механізмів поширення хвороб, а й впливу пандемій на повсякденність, соціальні структури та виявлення найбільш вразливих верств населення.

За словами Цзяна, пандемії є не лише біологічними, а й соціальними подіями. Густонаселені міста, подорожі та зміни навколишнього середовища впливали на поширення хвороб тоді -- і продовжують впливати зараз.

Нагадуємо, що дослідники раніше виявили взаємозв'язок між виверженням вулкана в 1345 році та спалахом чуми. Кліматичні зміни змусили європейські країни імпортувати зерно з Причорноморських регіонів, що призвело до переносу збудників хвороби разом із продовольством.