У зимовому морському льоді Антарктики з'явилася велетенська дірка: подібне раніше не спостерігалося (фото)

Дослідники вперше в історії зафіксували в антарктичному льодовому покриві величезну прогалину -- раніше в цей період такого не спостерігалося.

Щороку взимку площа Антарктиди подвоюється, оскільки морський лід покриває океан. Зокрема, затока Брейд у Східній Антарктиді зазвичай повністю замерзає з липня по серпень. Проте у серпні 2024 року дослідники виявили аномалію, про що повідомляє Science Alert.

У 2024 році супутникові знімки зафіксували у крижаному покриві величезну прогалину, також відому як "полинья" -- ділянку відкритої води, оточену льодом. Важливо зазначити, що раніше вчені ніколи не спостерігали нічого подібного в цю пору року.

За даними групи дослідників з Індії під керівництвом геофізика Джибанджоті Свейна, на піку свого розвитку площа крижаної ями сягала 89 121 квадратного кілометра -- для порівняння, це лише трохи менше, ніж вся територія Португалії. Вчені не знають напевно, але вважають, що утворення крижаної лагуни спричинене низкою екстремальних погодних умов, зокрема серією потужних атмосферних теплих потоків та морських теплових хвиль.

Дослідження вказують на те, що низка потужних атмосферних потоків перенесла великі обсяги вологи з тропічних широт до Антарктики. Цей явище супроводжувалося постійним переміщенням повітряних мас у південному напрямку, що призвело до відсування морського льоду в бік полюса.

За словами Свейна, у період з липня по серпень 2024 року було зареєстровано шість атмосферних потоків, які переносили тепле та вологе повітря. Дослідники підкреслюють, що ці потоки стали одними з найсильніших за всю історію спостережень перенесення вологи в зимовий період. Всі ці явища сприяли посиленню низхідного довгохвильового випромінювання, підвищенню температури в атмосфері, утворенню теплого снігу та позитивному тепловому потоку в океан. Усі ці фактори разом ускладнили процес накопичення морського льоду.

У той же час потужні вітри викликали ефект підйому за механізмом Екмана, що призводило до підняття тепліших підповерхневих вод на поверхню і, відповідно, сприяло підвищенню температури верхнього шару океану. Додатково, стійкі морські хвилі тепла ускладнювали процес замерзання морського льоду. Варто зазначити, що підйом за Екманом — це явище, яке виникає внаслідок переміщення великих обсягів поверхневих вод під дією тертя вітру, що дме над водною поверхнею.

Більше того, Свейн та його колеги вважають, що в майбутньому подібні антарктичні прориви, ймовірно, будуть виникати частіше, оскільки зміна клімату посилює атмосферні потоки, спричиняє частіші та триваліші хвилі тепла, як в атмосфері, так і в океані, та призводить до прогрівання верхніх шарів Південного океану.