XCOM в епоху вікінгів: Аналіз гри NORSE: Oath of Blood

Олег Данилов — редактор журналу "Межа". Протягом понад 29 років він займається написанням матеріалів на теми комп'ютерних технологій, програмного забезпечення, інтернету, космосу, науки, автоспорту та відеоігор.

Відновлення практики випуску демоверсій, яке ми спостерігаємо останніми роками, є позитивним явищем (а ось видалення демо після релізу гри - це справжня нісенітниця!). Завдяки демоверсії я дізнався про гру NORSE: Oath of Blood і зрозумів, що концепція, що поєднує XCOM з вікінгами IX століття, ідеально підходить мені. Хоча в грі є свої недоліки, вона також має великий потенціал для розширень і продовжень. У будь-якому випадку, я не шкодую про свою покупку та витрачений час - це був переважно приємний досвід.

Сюжет гри NORSE: Oath of Blood має класичні елементи, характерні для творів про раннє Середньовіччя. Ярл Борре, відомий як Ґріпра, стає жертвою зради свого найближчого друга Стейнарра Довгосписа. Після захоплення міста й загибелі ярла, його діти, Ґуннар Ґріпссон і Сігрід Ґріпдоттір, опиняються в небезпеці і змушені втекти, залишивши бажання помститися за батька. Тепер, отримавши підтримку від дядька, їм належить відновити своє поселення в ізольованому фіорді, зібрати власну армію та віднайти справедливість, повернувши те, що їм належить за правом народження.

NORSE: Oath of Blood дійсно схожа за структурою з XCOM. Ви поступово розбудовуєте власну базу-поселення, отримуючи доступ до виробництва якіснішої та складнішої зброї та обладунків, збільшуючи доступні вам ресурси та кількість воїнів, відкриваючі нові покращення, торгуючи з сусідами та, звісно ж, виконуючі різноманітні місії.

Бої тут, як і має бути, покрокові з усіма потрібними елементами - режимом оборони, режимом спостереження, зонами контролю й унікальними здібностями для кожного з типів воїнів. Звісно ж, лучники у вікінгів не у фаворі, хоча Сігрід, наприклад, саме лучниця та ще й вправна, тож основна увага холодній зброї.

Однією з ключових характеристик бойової механіки NORSE: Oath of Blood є взаємодія між персонажами та можливість створення комбінацій. Наприклад, берсеркер, озброєний двома сокирами, здатен влаштувати справжній хаос серед ворогів, знищуючи їх один за іншим у запальному нападі, при цьому відновлюючи свої бали руху. Крім того, ви можете відштовхнути противника ударом щита, відкриваючи можливість для атаки на нього з боку іншого бійця. Важливо також враховувати висоту під час ведення бою, особливо при стрільбі з лука, метанні списів або сокир; існує поняття захоплення, яке не можна перервати; а також важкі удари з великим розмахом, що вимагають певної підготовки.

У підсумку, бойова механіка в цій грі дійсно вражає. На характеристики персонажів впливають не лише навички, які ви освоїли, але й тип місцевості, бонуси від командира, а також обладунки, зброя, амулети, божественні благословення і унікальні риси характеру бійців. Наприклад, воїн з параноєю може випадково вдарити своїх союзників, що знаходяться поруч, а воїн з рисою новачка може завдати шкоди собі.

Грати в NORSE: Oath of Blood дійсно захопливо, але є одне суттєве "але". У цій грі відсутні випадкові місії та рейди — всі завдання мають чітко прописаний сюжет. Більше того, майже в кожній місії обов'язково беруть участь Ґуннар, Сігрід і їхній наставник Арн, або інші ключові персонажі. Це означає, що можливість прокачувати інших членів команди є досить обмеженою. Так, один з головних героїв може отримати травму та пропустити кілька ходів, але, як правило, до наступної сюжетної місії він встигає відновитися.

Отже, NORSE: Oath of Blood - це зовсім не те ж саме, що Battle Brothers або Wartales, де ви формуєте свою команду найманців і обираєте місії на свій розсуд. У цій грі все чітко структуровано та регламентовано.

Відсутність пісочниці є суттєвим недоліком гри, який не можна помітити в демоверсії. Сподіваємося, що розробники впровадять цю функцію в одному з майбутніх оновлень або в DLC, якщо проект дійде до цього етапу. З іншого боку, акцент на сюжеті дав можливість авторам створити по-справжньому захопливих персонажів і представити цікаву історію.

Отже, Ґуннар, безумовно, є дещо романтизованим лідером, здатним залучати людей до себе та перетворювати супротивників на союзників. Його харизма приваблює вигнанців і мандрівників до його новоствореного поселення, і це справді цікаві персонажі. Кожен з них має свою унікальну історію, характер і манеру поведінки, і всі вони виконані з вражаючою анімацією та озвученням.

З купою додаткових анімацій, які явно захоплювали системами Motion capture, зі справжніми емоціями акторів на рівні AAA-проєктів, фільмів чи якісних серіалів. Чесно кажучи, ці сюжетні вставки зроблені на настільки високому рівні, що здається вони частина якогось іншого, дорожчого проєкту.

Схожі слова можна сказати і про візуальне оформлення. Ліси, скелі, лісові стежки, маленькі хатинки та навколишнє середовище змушують деякі рольові ігри та навіть шутери від третьої особи відчувати себе непомітними. Не забудемо подякувати гранту від Epic Games та використанню Quixel Megascans, адже це також заслуга Epic.

На жаль, не всі аспекти NORSE: Oath of Blood відповідають високим стандартам у бойовій механіці, графічному виконанні, анімаціях та озвучуванні. Основні недоліки гри на момент її виходу включають погану оптимізацію (DLSS частково вирішує цю проблему) та величезну кількість помилок. Якщо такі речі, як невірне спрацьовування здібностей, подвоєння предметів, провалювання крізь текстури на другому поверсі, іноді дивний маршрут персонажів, пропущені анімації та зсув моделі одягу, ще можна пробачити, то критичні баги — це вже інша справа.

У грі є проблеми, пов'язані з місіями; ключові персонажі можуть раптово зникати; супротивники не завжди доступні для вибору як цілі; тригери не спрацьовують, і так далі. Мені довелося кілька разів повторно проходити деякі завдання, щоб уникнути блокувань. І таких відгуків у спільноті гри чимало. Розробники вже випустили перший патч, але я б радив почекати ще трохи, перш ніж робити покупку гри.

У NORSE: Oath of Blood немає української локалізації, зате до складу Special Edition DLC входить один з легендарних мечів Ulfberht та повний київський обладунок - ламінарна броня з кольчугою, шолом з бармицею, наручі та бойові чоботи. Звісно ж, я не міг встояти. Так, я знаю, що ламінарна руська броня - це анахронізм для IX сторіччя, але як же круто вона виглядає. Дякую розробникам за згадку Києва.

Незважаючи на безліч помилок та лінійний сюжет, я все ж отримав задоволення від гри NORSE: Oath of Blood. Проте, варто зазначити, що без режиму пісочниці, її тривалість обмежена 15-18 годинами, що виглядає дещо скромно у порівнянні з такими проектами, як XCOM. Рекомендую читачам почекати на оновлення та наступні розпродажі, перш ніж вирішити спробувати NORSE: Oath of Blood.

P.S. NORSE: Oath of Blood - гарний приклад того, як механіки XCOM можуть бути адаптовані для локальних історичних проєктів. Я так і бачу, як на цій самій основі можна збудувати гру про заснування та розбудову Києва у V сторіччі, ватагу скіфів, чумацьку валку чи козацький кош у якійсь паланці у XVII сторіччі. Та навіть гру про один з загонів УПА. Давно вже час робити своє!